Регулювання напорів

Практика показала, що значний відсоток непродуктивних витрат води у водопроводах становить виток із змивних бачків у домах, що відбувається не лише через несправність бачків, а й значною мірою через підвищений напір у мережах.

Закривання поплавкового клапана змивного бачка в разі збільшення тиску потребує додаткового зусилля на притискання золотника, що до відомої межі досягається підвищенням робочого рівня води в бачку. Проте в разі збільшення тиску понад 1,5 - 2 атм (понад той, на який відрегульовано бачок) у більшості встановлених бачків поплавкові клапани не забезпечують перекриття, і вода, що надійшла, витікає через переливну трубу в каналізацію протягом усього часу збереження підвищеного тиску.

Найчастіше це відбувається вночі при підвищенні тиску в мережі, що пов’язано, як правило, з відсутністю належного регулювання системи подавання та розподілу води, неправильним зонуванням і перевантаженістю мережі. Встановлено, що за ніч втрати води з бачків можуть досягати 35-40 % добової витрати води в домі.

Підвищений тиск у домах окрім витоку з бачків спричинює непродуктивні витрати води при користуванні водорозбірною арматурою "на протікання" (у раковинах, мийках, змішувачах, душах і ваннах). Конструкція арматури розрахована на здобування нормальних витрат води при напорі 2 -3 м. вод. ст. У разі підвищення напору пропускна здатність арматури різко зростає.

У разі збільшення тиску у водорозбірного крана до 30 м. вод. ст. Об’єм води, що витікає з нього, збільшується в 4 рази, що візуально мало помітно. Запірний пристрій арматури дає змогу діставати 50 % максимальної витрати вже при відкриванні на 1/4 оберту.

Підвищені тиски в мережі та втрати води можна зменшити раціональним зонуванням, регулюванням подавання води насосами станцій, а також встановленням регуляторів тиску прямої дії "після себе" на мережі домових вводах і на відгалуженнях до точок водорозбору на поверхах багатоповерхових будівель.

Простими і зручними в експлуатації є регулятори типу 21Ч 10 НЖ (25Ч 10 НЖ), що підтримують заданий постійний тиск "після себе" за напрямом потоку води. Ці регулятори (діаметром 50 - 150 мм) розраховані на робочий тиск 16 атм (чавунні) та понад 16 атм (сталеві).

Регулятор 21Ч 10 НЖ складається з корпусу з двосідельцевим клапаном, головки регулятора з мембранним виконавчим механізмом і вантажем. До трубопроводу за клапаном на відстані, що дорівнює не менше від 10 діаметрів трубопроводу (за рухом води), приєднано імпульсну трубку, яка передає тиск на мембрану, виготовлену з кордової гуми товщиною 3 мм.

Дія регулятора тиску основана на прикриванні клапана та зниженні початкового тиску після регулятора до заданого з межею точності ± 1 м. вод. ст. Клапан діє з великою чутливістю, будучи зрівноваженим вантажами та протитиском виконавчого механізму мембрани. Важіль з вантажами приєднаний до штоку клапана на шарнірі й діє в напрямі підйомного клапана. Тиск, що передається імпульсною трубкою на мембрану, створює зусилля на шток клапана в бік, зворотний дії вантажів. Коли це зусилля перевищить зусилля, що розвивається вантажем (при зменшенні витрати), шток почне рухатись вниз, що приводить до прикривання клапана та скорочення або припинення подавання води в трубопровід за регулятором. У разі зниження тиску за регулятором (із збільшенням водоспоживання) клапан під дією вантажу знову відкриється і буде відкритим доти, поки тиск у трубопроводі не підніметься до встановленої межі. Далі цикл повторюється.

Для забезпечення легкості ходу штоку регулятора перед його встановленням на мережі потрібно обов’язково видалити консерваційну змазку заводу і змазати шток. У противному разі змазка, що підсихає, затримує рух штоку, і регулятор не працює. Регулятори такої конструкції безвідказні в роботі і їх обслуговування полягає звичайно у зміні гумової мембрани один раз у кілька років, що легко виконує слюсар ЖЕК.

Ці регулятори забезпечують зниження до потрібних меж будь-якого тиску. До регуляторів випускаються змінні мембранні головки трьох номерів: № 1 – для зниження тиску після регулятора до 130 - 50 м. вод. ст.; № 2 – для зниження до 50 - 10 м. вод. ст. і № 4 – для зниження до 10 - 1,5 м. вод. ст.

Найчастіше користуються мембранною головкою № 2.

Висота регулятора до верху мембрани становить 690 - 880 винос важеля з вантажем–765 мм.

Місцеположення регулятора вибирають залежно від його конструкції та умов роботи мережі дому і встановлюють їх на горизонтальному трубопроводі мембранним механізмом вгору.

У будівлях, обладнаних гарячим водопостачанням, при високих (не менш як 15 м. вод. ст.) надлишкових напорах води в найвіддаленіших високорозміщених водозаборів регулятор потрібно встановлювати відразу після водоміра до приєднання водорозбірної арматури.

Якщо надлишкові напори води нижчі за 15 м. вод. ст., регулятор тиску встановлюють лише на мережі холодного водопроводу. Можна також встановити другий регулятор на мережі гарячого водопостачання перед місцевим водонагрівачем, але з підключенням імпульсної трубки (за рухом води) за нагрівачем (остання вимога пов’язана з потребою врахування додаткового опору водонагрівача, в якому втрачається тиск до 8 м. вод. ст.).

У разі наявності в домі підвищувальних насосів регулятор необхідно встановлювати після насоса.

У мікрорайонах з різноповерховою забудовою регулятори тиску "після себе" в першу чергу слід розміщувати в будинках меншої поверховості.

Встановлюючи регулятор на трубопроводі, потрібно передбачати влаштування обвідної лінії (для відключення регулятора на період ремонту без порушення водопостачання споживачів).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Спостереження за напором у мережі	\|	Невраховані витрати води

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.