• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ПРЕДМЕТ ІСТОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА УКРАЇНИ

Розділ 1. ВСТУП ДО КУРСУ ІСТОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА УКРАЇНИ

Генетична рекомбінація у бактерій

Кон’югація за допомогою плазмід, які передаються від донору до реципієнта. Передує подвоєння, передається копія.

Сексдукція → F+ фактор (плазміда, має ІS - елемент). Його включення в хромосомну ДНК здійснюється в багатьох (біля 20) сайтах хромосоми кишкової палички, де також містяться аналогічні ІS – елементи. Відбувається обмін ними. В інтегрованому стані F – плазміда сприяє переносу частини або цілої хромосоми кишкової палички в F- клітину. Вона ініціює реплікацію бактеріальної хромосоми з того сайту, в який вона вбудована. Копія в F- → стає можливою загальна рекомбінація між генетичними маркерами обох геномів.

Трансформація – процес, за якого нова інформація вноситься у клітину великими фрагментами (рідко цілими молекулами) чужорідної ДНК, що має певний ступінь гомології до хромосоми клітини – реципієнта. Поглинання ДНК, що виділяється у середовище іншими бактеріями, властиве тільки компетентним клітинам (таких усього кілька відсотків). Необхідна участь факторів компетентності. Це білки, різні у різних видів бактерій. У деяких видів бактерій поглинати чужу ДНК можуть лише протопласти.

Механізм трансформації: ДНК зв’язується з поверхнею клітини, де розрізується спеціальними нуклеазами; фрагменти потрапляють до клітини. Розплітається ДНК фрагменту, одна нитка руйнується нуклеазами, а друга утворює синапс з гомологічною ділянкою реципієнта і витісняє один із власних ланцюгів ДНК з утворенням петлі. Утворюється гетеродуплекс (1 власний + 1 чужий ланцюг).

Звичайно трансформація відбувається у межах одного виду, рідше – між різними. Частота трансформації – близько 1%.

Трансдукція – нова інформація вноситься трансдукуючими фагами (віруси бактерій). Фрагмент ДНК донора може випадково включитися в дозріваючий фаг → трансдукуючі частки дефектного фага, який втрачає частину власного геному. → загальна трансдукція (неспецифічна).

Обмежена (специфічна) трансдукція: фаг включає чітко визначену послідовність ДНК попереднього хазяїна.

Абортивна трансдукція: привнесений фагом фрагмент ДНК донора не включається в хромосому клітини – реципієнта, а залишається в її цитоплазмі в незмінному стані і проявляється фенотипові. Під час поділу клітини він передається лише одній із дочірніх клітин, тобто успадковується по одній лінії і втрачається із часом.

Що ж являє собою історія держави і права України? Це наукова і навчальна дисципліна, яка вивчає:

— еволюцію української державної традиції в цілому;

— розвиток механізмів державної влади в Україні;

— зародження та функціонування правової системи в цілому і окремих галузей права України.

Як історико-правова наука історія держави і права України тісно пов'язана з історією України. На перший погляд, ці навчальні дисципліни дублюють одна одну. Однак кожна з них має свій предмет дослідження—чітко визначене коло явищ та закономірностей, що вивчаються. Історія держави і права вивчає розвиток лише таких суспільних явищ, як держава і право. Історія держави і права є юридичною наукою, однією з фундаментальних державно-правових дисциплін. Історія державних і правових феноменів у даному курсі вивчається в певних рамках як часових, так і просторових. Часовими рамками є: момент виникнення державності й теперішній стан державної і правової системи; просторовими — територія, яку займала Україна протягом усього історичного часу. Традиційно підручники та навчальні посібники з історії держави і права України починаються з викладу історії державності та права на українських землях починаючи з давніх державних утворень на території Північного Причорномор'я. Однак у цьому питанні слід виходити передусім із фактів, які, за образним висловом Марка Блока, є повітрям для історика. З одного боку, нині нам не відомі факти, які б достовірно свідчили про участь автохтонного українського населення у формуванні державно-правових інститутів політичних утворень Північного Причорномор'я. З іншого боку, відомостей про державний і суспільний устрій, суд те процес, правову систему цього періоду небагато. Власне, історія державності та права українського народу починається з формування політичної організації Київської Русі. Хронологічно цей період охоплює другу половину V—XX ст.

Історія держави і права України вивчає факти і виявляє закономірності історичного розвитку. її перш за все цікавлять юридичні факти і політичні явища. Вивчаючи закономірності історичного розвитку, вона намагається виявити головні причини і наслідки виникнення, розвитку і падіння державно-правових систем. До них належать, головним чином, органи влади, центрального та місцевого управління, юстиції. Організація і діяльність цих органів розглядається як окремо, так і в цілому, в системній єдності, оскільки важливо уявити загальну картину й обставини їхньої еволюції і взаємодії.

В історії права України головна увага приділяється утворенню національної правової системи, вивченню та аналізу джерел права, кодифікаціям. Форми їхні можуть бути різноманітними: правди, статути, грамоти, універсали, права і т. ін. У цьому курсі вивчається процес виникнення та еволюції різних галузей права (кримінального, цивільного, процесуального та ін.), зародження та розвиток окремих юридичних категорій (злочин, кара, право власності і т. ін.), аналізується зміст найбільш важливих юридичних норм.

У курсі історії держави і права України досліджуються взаємозв'язки державних структур (органів влади, судових органів, управління і т. ін.), правових інститутів (окремих норм, галузей законодавства і т. ін.). Вивчення їх доводиться фактично до наших днів, до сучасної держави і права.

Історія держави і права України вивчає, зокрема, юридичний побут і правову культуру українського народу. Українська держава сформувалася за класичним зразком на основі племінних територіальних об'єднань. Законодавство виникло із звичаїв. Ці факти є початковими для вивчення процесу державо- і правоутворення України.

У зародженні та еволюції державно-правових інститутів величезну роль відіграє національний менталітет, який формується в тій сфері людської діяльності, що визначається термінами "культура" або "цивілізація".

Цивілізація, її рівень та її цінності впливають на державну організацію суспільства, на процес правоутворення. Цивілізаційний підхід до вирішення питання про співвідношення держави і економіки виходить з намагання покінчити з марксистською абсолютизацією матеріально-економічних факторів, з погляду на державу з позиції вирішального впливу на неї перш за все духовно-моральних і культурних елементів суспільного розвитку.

На відміну від формаційної теорії, яка обґрунтовує наявність тотальної детермінації держави економічними причинами, цивілізаційна теорія доводить існування в такій же мірі загальної детермінації духовними факторами. Духовно-культурні і моральні фактори можуть заблокувати або, навпаки, стимулювати розвиток держави і права.

Національний менталітет українського народу, його державно-правова традиція формувались під значним впливом християнської релігії та Церкви. Ось чому в курсі історії держави і права України досить багато уваги приділяється еволюції християнства та Церкви, їхнього впливу на розвиток державності та права.

Зважаючи на особливості предмета даної науки можна зробити висновок, що історія держави і права України є:

— суспільно-політичною наукою, бо вивчає такі суспільно-політичні явища, як держава і право;

— юридичною наукою, бо вивчає правові аспекти суспільного життя;

— історичною наукою, оскільки вивчає державно-правові явища в їхньому історичному розвитку.

Як і кожна наука, історія держави і права України виконує певні функції, які характеризують її теоретичне і практичне значення для розбудови правової демократичної держави.

1. Пізнавальна функція зводиться до пізнання та пояснення історії виникнення та розвитку держави і права України. Незнання минулого не тільки шкодить пізнанню сучасного, але і ставить під загрозу будь-яку спробу належно діяти в умовах сьогодення.

2. Прогностична функція виражається в визначенні стійких тенденцій розвитку історико-правових явищ.

3. Виховна функція полягає в формуванні національної свідомості, поваги до українського та інших народів, патріотизму та відданості Батьківщині.

Отже, предметом історії держави і права України є пізнання процесу зародження і розвитку держави та права України, формування української державної традиції, вивчення державно-правових категорій та інститутів, правового становища населення, джерел права та правової системи в їхній історичній конкретності та хронологічній послідовності.

Важливе значення для опанування предметом історії держави і права має періодизація курсу. Як вже підкреслювалось, ми намагаємось відійти від традиційного для марксистської історичної науки формаційного підходу до періодизації. Згідно з цивілізаційною теорією певний період історичного розвитку визначається, як підкреслювалось, не стільки об'єктивно-матеріальними, скільки ідейно-духовними, культурологічними факторами, не тільки реальним співвідношенням класових сил, але і накопиченими в процесі історичного розвитку й існуючими в рамках культури уявленнями про світ, соціальні цінності, стереотипи поведінки.

Вивчаючи державу та право, необхідно враховувати не тільки соціальні інтереси і діючі сили, але й нормативну поведінку, історичний досвід минулого. Державна влада повинна розглядатися як невід'ємна частина культури, що дозволить розкрити зв'язки влади і моралі, національного світогляду, символіки і т. ін.

Спираючись на цивілізаційний підхід та пам'ятаючи, що правознавця в історії перш за все цікавлять державно-правові форми, факти і явища, ми пропонуємо таку періодизацію курсу.

1. Державність та право Київської Русі (V— початок XIII ст.).

2. Галицько-Волинське князівство — продовження української державно? традиції (перша пол. XIII — друга пол. XIV ст.).

3. Українська державність та право в литовсько-руську добу (друга пол. XIV-друга пол. XVI ст.).

4. Українські землі піл владою Речі Посполитої (друга пол. XVI — перша пол. XVII ст.).

5. Українська держава та право в роки Визвольної війни (1648—1654 рр.).

6. Українська державність під іноземною зверхністю (друга пол. XVII — XVIII ст.).

7. Україна під імперською окупацією (XIX — початок XX ст.).

8. Відродження Української держави (березень 1917 —квітень 1918рр.)

9. Українська Гетьманська держава (квітень — листопад 1918 рр.)

10. Українська Народна Республіка часів Директорії (листопад 1918 — листопад 1920 рр.)

11. Західноукраїнська Народна Республіка (1918—1923 рр.)

12. Формування радянської державності в Україні (1917—1920 рр.)

13. Соціалістична державність і право в Україні (1921—1929 рр.)

14. Держава і право України в період панування тоталітарного режиму (1929-1938 рр.)

15. Держава і право України в роки другої світової війни (1939— 1945 рр.)

16. Держава і право України в перші повоєнні роки і в період десталі-нізації (1945 — перша пол. 60-х рр.)

17. Держава і право України в період неототал ітарного режиму (середина 60-х — середина 80-х рр.)

18. Держава і право України періоду перебудови (1985—1991 рр.) 19.Держава і право України на сучасному етапі (1991—2005 рр.)

Як і будь-яка інша, ця періодизація курсу значною мірою умовна. Але в її рамках вдається розглянути головні державно-правові зміни і тенденції.

Кожна наука визначається не тільки своїм предметом, але Й особливостями її методів та методологічних принципів.

Читайте також:

1. IV-й період Римської держави ( ІІІ – V ст. н. е. ) – пізня Римська імперія
2. IV. Обов'язки і права керівника та заступника керівника подорожі
3. VI . Екзаменаційні питання з історії української культури
4. А є А, тобто усякий предмет є те, що він є.
5. А/. Верховна Рада України.
6. А/. Фізичні особи як суб’єкти цивільного права.
7. Абетково-предметний покажчик
8. Автомобільний пасажирський транспорт – важлива складова єдиної транспортної системи держави
9. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
10. Аграрна реформа 1861 р. Скасування кріпостного права в надніпрянській Україны.
11. Аграрна реформа 1861 р. Скасування кріпостного права в надніпрянській Україны.
12. АГРАРНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

Переглядів: 956