Загальна характеристика міжнародного екологічного права

ТЕМА 15. МІЖНАРОДНО-ПРАВОВА ОХОРОНА НАКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

СПЕЦІАЛЬНА ЧАСТИНА

Вперше ідеї про необхідність міжнародного співробітництва у сфері охорони навколишнього середовища прозвучала у 1913 р. на І Природоохоронній міжнародній конференції (м. Берн), проте реально ці ідеї почали втілюватися у життя лише у другій половині ХХ ст. Міжнародні відносини з приводу охорони навколишнього середовища складають предмет міжнародного екологічного права. Слід одразу зауважити, що сама назва „міжнародне екологічне право” підтримується не всіма авторами. У вітчизняній та російській літературі частіше використовується терміни „міжнародне право охорони навколишнього середовища” або „міжнародне право навколишнього середовища”. Змістовної різниці між цими поняттями практично не існує, хоча термін „міжнародне екологічне право” видається більш доцільним в силу його інтернаціонального застосування.

Міжнародне екологічне право – це сукупність принципів і норм міжнародного публічного права, що регулюють відносини у сфері охорони навколишнього середовища та раціонального використання його ресурсів. Міжнародне екологічне право є однією з наймолодших галузей міжнародного публічного права. Датою його зародження можна вважати проведення у 1972 р. Стокгольмської конференції ООН з навколишнього середовища. За результатами цієї конференції було прийнято два основоположні документи – Стокгольмська декларація, яка визначила 26 принципів екологічно коректної поведінки держав, та Програма дій, на основі якої було розроблено Програму ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП)[129].

Предметом міжнародного права навколишнього середовища є суспільні відносини у сфері взаємодії суспільства і навколишнього середовища, тобто екологічні відносини між відповідними суб’єктами та їх взаємодії з навколишнім середовищем і його елементами.

Більше ста міжнародних організацій активно займаються охороною навколишнього природного середовища. Найбільш авторитетна з них - Організація Об'єднаних Націй, яка розглядає екологічні проблеми на Генеральній Асамблеї (резолюція "Про історичну відповідальність держав за збереження природи Землі для нинішніх і майбутніх поколінь" 1981 р.; Всесвітня Хартія природи 1982 р.), на конференціях (Стокгольм - 1972 р., Ріо-де-Жанейро – 1992 р.) на нарадах (Відень, Монреаль). У 1972 р. при ООН створений ЮНЕП – спеціальний орган з навколишнього середовища. Функціонують Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ), яке здійснює програму "Ядерна безпека та захист навколишнього середовища", Організація ООН з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), яка схвалила програму "Людина і біосфера", "Людина та її навколишнє середовище", Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ), що займається проблемами гігієни, боротьби із забрудненням повітря, Всесвітня метеорологічна організація (ВМО), що займається кліматичною програмою, службою погоди, Всесвітня організація продовольства (ФАО). Міжнародний союз охорони природи і природних ресурсів (МСОП) включає урядові та неурядові організації, сприяє співробітництву між національними та міжнародними об'єднаннями, між громадянами.

Існують регіональні організації - економічна та соціальна комісія ООН для країн Азії і Тихого океану, Європейська економічна комісія, Програма арктичного моніторингу та оцінки. Прогрес у розвитку науки і техніки, економіки держав суміщений з інтенсивним втручанням людини у оточуюче її природне середовище. Людина піднімає природні зв'язки та процеси, що призводить до деградації ґрунтів та водойм, атмосферного повітря та лісових масивів («легких планети»). У свою чергу, це завдає великої шкоди флорі і фауні, веде до зникнення багатьох видів рослинного і тваринного світу. Тільки за останні десятиліття внаслідок шкідливого антропогенного впливу на природу зникло багато сотень видів рослин, ссавців, птахів, риб. Тому цілком закономірно, що формування міжнародного екологічного права йшло шляхом прийняття конвенцій про захист окремих видів тваринного світу. Наприклад, Міжнародної конвенції з регулювання китобійного промислу 1946 р., Конвенції про рибальство у північно-західній частині Атлантичного океану 1949 р., Конвенції про рибальство у північно-східній частині Атлантичного океану 1959 р., Угоди про охорону лососів в Балтійському морі 1962, Конвенції щодо збереження тюленів Антарктики 1972 р., Угоди про збереження білих ведмедів 1973 р. тощо.

Основними об'єктами міжнародно-правової охорони навколишнього природного середовища є суша, надра, Світовий океан, небесні тіла, повітряний простір, космічний простір, флора і фауна Землі, а також боротьба з основними джерелами забруднення навколишнього природного середовища.
Виділяють наступні групи об'єктів міжнародно-правової охорони навколишнього природного середовища:

1. Вся планетарна середовище (екосистема) Землі:

· Світовий океан і його природні ресурси;

· Атмосферне повітря;

· навколоземного космічного простору;

· окремі представники тваринного і рослинного світу;

· унікальні природні комплекси;

· частина прісноводних ресурсів, генетичний фонд Землі (чорнозем);

2. Національні природні ресурси, що знаходяться під юрисдикцією держави. У визначенні їх правового статусу основну роль грають норми внутрішнього права. Нарівні з цим по окремих об'єктах збільшується число міжнародних договорів, які стосуються їх охорони;

3. Міжнародні природні ресурси, що знаходяться за межами дії національної юрисдикції або які в процесі свого розвитку (природного циклу), опиняються на території інших держав.

Правовий режим охорони і використання цих ресурсів визначається нормами міжнародного права[130].

Принципи міжнародного права - це фундамент міжнародного правопорядку, вони визначають його політико-правовий вигляд.
Принципи міжнародного екологічного права як основні керівні засади діяльності держав у вказаній сфері підрозділяються на загальні принципи міжнародного права та спеціальні принципи міжнародного екологічного права.

До загальних принципів міжнародного права, що діють в області охорони навколишнього природного середовища, відносяться:

1). Принцип міждержавного співробітництва;

2). Принцип сумлінного виконання зобов'язань;

3). Принцип суверенної рівності держав;

4). Принцип мирного вирішення міжнародних суперечок;

5). Принцип невтручання у внутрішні справи держави;

6). Принцип поваги прав людини;

7). Принцип рівноправності і самовизначення народів і націй;

8). Принцип територіальної цілісності держав;

9). Принцип непорушності (недоторканності) державних кордонів;

10). Принцип незастосування сили або загрози силою.

На Конференції з охорони навколишнього природного середовища та розвитку в 1992 р. в Ріо-де-Жанейро була прийнята Декларація, іменована як «Декларація Ріо», що закріпила основні принципи міжнародного екологічного права:

1) принцип дотримання прав людини в області охорони навколишнього середовища;

2) принцип співробітництва держав у галузі охорони навколишнього природного середовища;

3) принцип сталого розвитку людського суспільства;

4) принцип миру і мирного розв'язання екологічних спорів.

Були також закріплені принципи співробітництва держав у галузі охорони навколишнього природного середовища:

1) захист навколишнього природного середовища - складова частина процесу мирного розвитку;

2) прийняття державами ефективних законів в галузі охорони навколишнього природного середовища з встановленням відповідальності суб'єктів за забруднення навколишнього природного середовища;

3) запобігання фактів переміщення в інші держави забруднювачів, що завдають шкоди навколишньому природному середовищу і людині;

4) взаємна інформація про заходи, які можуть мати негативні транскордонні наслідки для навколишнього природного середовища;

5) глобальне партнерство держав з метою збереження екосистеми Землі;

6) оцінка передбачуваних екологічних наслідків у перспективній діяльності;

7) повага міжнародного права і забезпечення захисту навколишнього природного середовища в період збройних конфліктів.

Читайте також:
I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
II. ВИРОБНИЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОФЕСІЇ
II. Морфофункціональна характеристика відділів головного мозку
IV. Обов'язки і права керівника та заступника керівника подорожі
Ni - загальна кількість періодів, протягом яких діє процентна ставка ri.
А/. Фізичні особи як суб’єкти цивільного права.
Аварії на хімічно-небезпечних об’єктах та характеристика зон хімічного зараження.
Автобіографія. Резюме. Характеристика. Рекомендаційний лист
Автокореляційна характеристика системи
Аграрна реформа 1861 р. Скасування кріпостного права в надніпрянській Україны.
Аграрна реформа 1861 р. Скасування кріпостного права в надніпрянській Україны.
Аграрне право як галузь права, його історичні витоки та особливості.

Переглядів: 1354

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>

Антишумове законодавство | Урядові організації, діяльність яких пов’язана з охороною навколишнього природного середовища

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.