Рисунок 7.5. – Оцінка конкурентоспроможності продукції
КРОК 1.
Визначення вимог до товару.
Це практично найважливіший, вирішальний крок на шляху підвищення конкурентоспроможності. Лише добре обізнані з сучасними тенденціями розвитку ринку, потребами споживачів, сильними та слабкими сторонами конкурентних товарів фахівці здатні запропонувати саме те, що потрібно споживачам.
КРОК 2.
Рівень конкурентоспроможності оцінюють за допомогою показників так званих "жорстких“ та “м’яких” параметрів.
Кожний “жорсткий” параметрмає конкретну величину, яка виражається у кілограмах, міліметрах та інших одиницях і оцінюється у формі відсоткового відношення фактичної величини параметра до величини, яка характеризує задоволення потреби на 100%.
Оцінку ступеня задоволення потреби споживчими властивостями виробу проводять за допомогою групового параметричного індексуJn, котрий визначають за формулою:
де n – число кількісних параметрів, що аналізуються;
aj – вагомість j-го параметричного індексу;
ij – параметричний індекс j-го параметра.
Слід зазначити, що ij та jn не можуть перевищувати 100%, оскільки потреба не може задовольнятись більше ніж на 100%.
Параметричний індекс можна визначити і для “м’яких” параметрів, які не підлягають кількісній характеристиці. При цьому результати виражають у цифровій (бальній) формі. Підставою для присвоєння параметру того чи іншого балу можуть бути дані органолептичних методів та оцінки групи експертів.
Під час аналізу слід розрізняти якість та конкурентоспроможність товару.
Якість – це сукупність тих властивостей товару, які роблять можливим виконання заданих функцій і тим самим задовольняють потребу.
Порівнюючи якість двох виробів, ми порівнюємо міру корисності кожного з них.
Аналогічно розраховують груповий індекс конкурентоспроможності за економічними параметрами:
де m – кількість економічних параметрів, що аналізуються;