Якщо зв’язок С–Н достатньо кислий, він може вступати в реакцію азосполучення з солями діазонію в присутності основ, частіше всього водного розчину ацетату натрію. Найбільш характерна ця реакція для сполук де Z – складний β-кетоефір, β-кетоамід, малоновий ефір. Ймовірно ця реакція проходить по механізму Se1.
Аліфатичні азосполуки, в яких при атомі вуглецю, що сполучений з азогрупою, є водень, нестабільні і таутомеризуються в ізомерні гідразони, які і є продуктами реакції. При відсутності таких воднів утворюються стабільні азосполуки. Якщо ж Z ацильна або карбоксильна група, вона здатна легко відщеплюватися з утворенням гідразону.