• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Врегулювання приватного права з іноземним елементом

у проекті: 8 – а книга, проблема ієрархії норм, а ці відносини регулюються ЗУ «Про МПрП»

2 .

метод – критерій виокремлення галузі права, сукупність прийомів впливу норм на СВ, що складають предмет цивільного права

1. юридична рівність,

2. самостійний організаційно - правовий статус учасників,

3. диспозитивних характер норм,

Алексеев виділяє 4 ознаки метода:

1. однакове юридичне положення суб’єктів цивільного права,

2. специфіка юридичних фактів,

3. особливості формування змісту цивільних відносин (права і обов’язки суб’єктів визначаються на основі автономії волі),

4. особливі юридичної форми забезпечення цивільних відносин ( особливий характер забезпечувальних засобів, умови відповідальності і порядок застосування примусових засобів, неустойка, завдаток),

Не для всіх відносин у цивільному праві справджуються 4 ознаки, наприклад, деліктні, треба вибрати основну ознаку, але різні школи виокремлюють різіні ознаки:

· російська – Сергеев, Толстой - юридична рівність,

· харківська школа: Спасібо – Фатєєва, Жилінкова – метод децентралізації чи координації,

3 .

Принципи права – загальні засади цивільного законодавства, закріплені в ЦК, неможливо передбачити всі види правовідносин, які є динамічними, принципи були закріплені для договірного права, а не для всього ЦК, потім були перенесені в загальні положення,

новітні принципи, які були предметом нещодавніх досліджень:

принципи договірного права: добросовісність, розумність Бондар «Договірні зобов’язання в ЦП», ст. 109 – 135, принцип свободи договору 38 – 49,

Бербено «Проблеми договірного права в Україні»,

3.. Функції цивільного права.

Л! слід виділяти компенсаційну: через неї виявляється особливість ЦП (адже регулятивна, охоронна, захисна функції притаманні багатьом галузям права). Суть цієї функції: особа, яка порушила суб’єктивні права,

4 . система ЦП

норма – інститут – підгалузь – система ЦП (пандектна)

пандектна система ЦП ( в Німеччині): ЗЧ і ОЧ

норма права – інститут - сукупність схожих норм права (правочинів, позовної давності, представництва, власності, зобов’язань). У ЦП побудова лише за допомогою інститутів і галузей – недостатньо, тому виокремлюють підгалузі – договірне (зобов’язальне), на сьогодні говорять про підгалузь права власності.

В рамках самого зобов’язальна права поділяється на ЗЧ і ОЧ, ЗЧ: забезпечення виконання зобов’язань, виконання, припинення, ОЧ: договірні конструкції (різні види договорів), делікти (з правомірних дій ( публічна обіцянка винагороди), так неправомірних ( заподіяння шкоди).

До ЗЧ:

· інститут суб’єктів (інститут осіб),

· інститут об’єктів,

· інститут правочинів,

· представництва,

· позовної давності,

До ОЧ:

· права власності,

· особистих немайнових прав,

· речових прав,

· інститут ІВ,

· договірного права,

· не договірних зобов’язань,

· інститути спадкового права.

Особливість пандектної системи: всі норми, які містяться в ЗЧ стосуються всіх інших інститутів: Напр., інститут правочинів стосується всіх договорів, що знаходяться в ОС, інституту спадкування, правочини ПІВ; застосовуючи норми

5..

проблеми розмежування ЦП від інших галузей.

сімейне, житлове, сімейне, трудове, господарське право.

Цивільне та господарське право:

17.09.2010 Демченко С.Ф. дисертація.

Л! ця проблема пов’язана із радянським періодом.

концепція господарського права вперше висунута німецьким вченим Гедеманом. у Німеччині існують Торгові кодекси ( Німецьке торгове уложення, але там не прижилась, але позитивно сприйнята радянськими вченими). Стручка, Хойбах – теорія двухсекторного права, на противагу – теорія єдиного господарського права – Гінцбург.

1. цвіль і господарське право – напрями соціалістичного права, всю цивільно – правову систему регулювати цивільним правом, цивільне право не сприймалось взагалі. Це підхід дуже довго зберігався.

2. теорія єдиного господарського права не прижилась, жодного разу не розроблявся проект господарського кодексу.

Роз’яснення ВГСУ. Ці кодекси рівні за юридичною силою. ЦК є загальним, регулює відносини не лише з приводу ФО.

Розподіл в частині поділу ЮО: ЦК – регулює ЮО приватного права, а ГК – ЮО публічного права.

Квебек, Нідерланди відмовляються від дуалізму права. в нас такої традиції не було, тому і не доцільно таку традицію впроваджувати.

Проект скасувати ГК, але він не реалізований.

Тема: Джерела ЦП

1. поняття та система цивільного законодавства України,

2. Форми систематизації цивільного законодавства,

3. розвиток цивільного законодавства на українських землях,

4. кодифікації цивільного законодавства України на сучасному етапі,

5. гармонізація, уніфікація а конвергенція цивільного законодавства,

6. судова практика та судові прецеденти як джерела цивільного права України,

7. звичаї як джерела цивільного права,

8. акти цивільного законодавства і договір.

Альманах цивилистики, вип.. 3, К., 2010 за ред.. Р.А.Майданика.

Грамацький «Унификация и гармонизация международного частого права», стор. 300,

Юридична Україна № 6 2009, Майданик «Правовий звичай як джерело цивільного права»,

ПУ № 8, 2009р. Луць «тенденції розвитку договірного права України в сучасних умовах»,

Стефанчук «Шляхи реформування цивільного законодавства: погляд на Захід та Схід»,

Довгерт «Методологічне значення ідеї наднаціонального цивільного права України»,

Спасіба – Фатеєва «Методологічні витоки кодифікації: потреби, обґрунтованість, кон’юнктурність».

ЦК 1922, 1963рр.

Цивілістична наука в Україні в своєму історичному розвитку пройшла низку етапів, в окремі періоди була доволі тісно пов'язана з цивілістичною наукою інших країн, зокрема, Росії.

Перший етап розвитку цивілістичної науки — дореволюційний (до 1917 року). У цей період відбувалося зародження цивільно-правової науки, шляхом виокремлення її в окремий предмет дослідження з філософії та енциклопедії права. Насамперед, це було пов'язано зі створенням університетів, де відчувався доволі сильний вплив римського права та німецької філософії. Розвитку цивільного права сприяло створення Зводу законів Російської імперії. В цей період з'являються перші підручники з цивільного права (К. Неволіна, Д. Меєра, К. Победоносцева, Г. Шершеневича, Ю. Гамбарова), переклади німецьких авторів з проблем цивільного права (Ф. Савіньї, Р. Ієрінг, Г. Дернбург), праці, що присвячені римському праву (Й. Покровський, В. Хвостов, В. Єфімов).

Другий етап розвитку цивілістичної науки — довоєнний (1917—1941 pp.). Він пов'язаний зі створенням соціалістичного права, в тому числі й цивільного. Слід зазначити, що в цей період з'являється перший ЦК УРСР (1922 p.). Популярною в цей період стає так звана "мінова концепція", згідно з якою цивільне право було визнано формою опосередкування приватновласницьких, товарних відносин. У цей же час було висунуто теорію "двосекторного права" (П. Стучка), за якою наявність приватного сектора зумовлює існування цивільного права, а наявність соціалістичного сектора — господарського права. Окрім цього, популярності набуває теорія "єдиного господарського права" (Е. Пашуканіс, Л. Гінзбург), згідно з якою всі відносини товарно-грошового обігу повинні регулюватись єдиним господарським правом. Однак із часом було доведено неспроможність такого підходу і його було відхилено. Його місце посіла класична цивілістична доктрина, яка базувалась на уніфікованому підході до розуміння цивільного права як галузі права. Передумовою такого розуміння стала широка дискусія про систему соціалістичного права. Вийшли фундаментальні наукові праці, окремі з яких зберігають свою актуальність і до сьогодні (М. Агарков, С. Асканзій, С. Братусь, A. Вєнєдіктов, С. Вільнянський, Д. Гєнкін, С. Ландкоф, І. Новіцький, В. Райхер, К. Флєйшиц).

Третій етап розвитку цивілістичної науки — післявоєнний (1945—1960 pp.). Характерною ознакою цього періоду є відродження заочної юридичної освіти, центр якої було сконцентровано у Всесоюзному юридичному заочному інституті (ВЮЗІ, тепер Московська державна юридична академія). Активно почали розвиватися Ленінградська (Ю. Толстой, О. Йофе) та Свердловська (С. Алексєєв, О. Красавчиков, Б. Черепахін, B. Яковлев) цивілістичні школи. Окрім цього, слід значити, що під науковим керівництвом видатних цивілістів зростала плеяда молодих науковців в сфері цивільного права, які в подальшому здобули неабияку відомість у наукових колах (В. Дозорцев, В. Лаптев, А. Маковський, О. Садіков, Я. Шевченко). У цей період знову відроджується концепція господарського права (В. Лаптев, В. Мамутов), яка зустріла шалений опір з боку більшості цивілістів (С. Братуся, О. Йофе, О. Красавчикова, В. Рахміловича, Р. Халфіної).

Четвертий етап розвитку цивілістичної науки — післякодифікаційний (1961—1990 pp.) — характеризується, насамперед, прийняттям Основ цивільного законодавства Союзу РСР та союзних республік (1961 p.), а також ЦК УРСР (1964 p.). Наслідками такої бурхливої правотворчості були написання цілої низки коментарів до згаданих нормативно-правових актів та випуск нової плеяди підручників. Поряд із класичними цивілістичними школами Москви (В. Грибанов, А. Кабалкін, С. Корнєв, В. Мозолін, П. Орловський, В. Рясєнцев, Р. Халфіна) та Ленінграду (М. Єгоров, О. Йофе, Ю. Толстой) до фундаментальних наукових досліджень в сфері цивільного права були долучені також і Білоруський університет (В. Чигир, Ф. Гавзе), Казахський університет (Ю. Басін, Б. Покровський, М. Масєвич), Київський університет (Г. Матвеев, С. Ландкоф), Саратовський юридичний інститут (В. Тархов, Ю. Калмиков), Харківський юридичний інститут (В. Маслов, А. Пушкін).

П'ятий етап розвитку цивілістичної науки — новокодифікаційний (1991—2003 pp.). На початку 90-х років XX ст. усі країни постсоціалістичного простору здобули державну незалежність. Перед ними, окрім проблем підняття рівня економічного добробуту постало питання вироблення нового підходу до регулювання цивілістичних відносин, який би базувався не на адміністративно-командній системі та плановому господарстві, а на засадах вільного ринку та забезпечення прав і охороні інтересів людини. І саме на це було спрямовано всю науку вітчизняної цивілістики в даний період. Бурхливі дискусії щодо нового цивільного кодексу призвели до затягування процесу його прийняття. Проект пролежав на полицях Верховної Ради України майже 10 років, внаслідок чого не тільки в багатьох положеннях втратив свою актуальність, а й утратив основну свою ідею — стати єдиним кодифікованим актом у галузі приватного права. Цьому, насамперед, сприяли вилучення зі структури ЦК України Сімейного кодексу та положень про міжнародне приватне право, а також прийняття окремим кодифікованим актом Господарського кодексу.

У науковому житті цього періоду пожвавився цивілістичний науковий рух. Бурхливий розвиток переживають класичні Київська (Д. Боброва, О. Дзера, А. Довгерт, Н. Кузнєцова, P. Майданник, О. Підопригора, О. Підопригора (мол.), Я. Шевченко, І. Безклубий, Т. Боднар, М. Венецька, Г. Єрьоменко, І. Кучеренко) Харківська (Ч. Азімов, І. Жилінкова, А. Пушкін, І. Спасібо-Фатєєва, В. Борисова, В. Ігнатенко, В. Мусіяка, М. Сібільов, В. Яроцький), Львівська (В. Коссак, В. Луць, З. Ромовська) та Одеська (Є. Харитонов, Ю. Червоний) наукові цивілістичні школи. Створюються нові осередки цивілістичної думки в Івано-Франківську, Чернівцях та Хмельницькому.

Характерними ознаками цього періоду є також і протистояння між представниками цивілістичної науки та науки господарського права (В. Гайворонський, Г. Знаменський, В. Мамутов, Г. Пронська, Н. Саніахметова, О. Чувпило, В. Щербина та ін.), а також поява низки коментарів ЦК України та підручників з цивільного права нового покоління.

Проблеми:

· велика кількість законодавчих актів.

ЦК:

1. вузьке значення – це виключно закони,

2. широке значення – закони та підзаконні НПА,

3. найширше + відомчі, локальні правові акти.

Загальновизнане – розуміння в широкому значенні ( КСУ 9.07.1990р. справа про тлумачення терміну «законодавство»): до системи законодавства:

1. закони,

2. чинні МДог,

3. Постанови ВРУ,

4. Укази ПУ,

5. Декрети і постанови КМУ.

Т.ч., до законодавства не відносяться чинні локальні і відомчі НПА,

потреба в розміщенні всіх НПА в певній ієрархії –

· за юридичною силою: ст. 4 ЦК: дає уявлення про систему цивільного законодавства і про її ієрархію.

1. КУ,

2. ЦК (основний акт цивільного законодавства: ч.2 ст. 4, проте існують думки, що не правильно, адже всі закони рівні за своєю силою),

3. спеціальні закони: ЗУ «Про ЦПФР», ЗУ «Про господарські товариства» ітд,

4. Декрети КМУ « Про систему валютного регулювання і валютного контролю», 1992 – 1993, акти делегованого законодавства, мають силу нарівні із законами.

2.

кодифікація, інкорпорація, консолідація.

Інкорпорація – зведення в єдине джерело на основі спільного критерію (як правило, галузь права).

Особливість - НПА включаються до збірника без зміни змісту (Звід законів Російської імперії 1832р., Т. 10 – положення стосовно цивільного права, цей звід охоплював всі закони, що існували на той період. Н сучасному етапі не вдаються, була спроба створити публікую законів України, користуємось електронними базами, проте це не офіційна база, як офіційним джерелом не є).

Консолідація – об’єднання кількох НПА, які регулюють однорідне коло питань єдиним актом. Відбувається юри дико – технічна чистка (норми - повтори усуваються, суперечності по суті, недійсні норми). Суть норми не змінюється, щось середнє між інкорпорацією і кодифікацією.

Довгерт: цивільне право кодифікувати, а норми щодо господарських відносин - консолідувати.

кодифікація – прийняття єдиного нового закону, яки й повістю відміняє дію старого НПА, має загальний характер, в більшості, має вищу юридичну силу, системоутворюючий акт, радикальна заміна НПА в цілому, здійснюється історичний аналіз, враховується порівняльний аспект і обирається найкраща норма,

Як правило, кодекс, зустрічаються уложення). Є винятки, коли кодекс стосується певних питань і не є підставою для виокремлення галузі права (Повітряний кодекс, КЗпН, кодекс торгівельного мореплавства).

Новелізація – нова форма - створення кардинально нових норм права, які раніше не існували, як правило, стосується створення нових норм права, нових інститутів (звичай як джерело ЦП –ст. 7, суброгація – виконання обов’язку боржника 3 – ю особою ст.528,512 ( запозичений із французького права), інститути сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, інститут заручин). Вчені – окрема форма, 2 – це новелізація в рамках кодифікації (Л!).

3.

1 етап – звичай - основний регулятор СВ, першим збірником звичаю - Руська Правда,

2 етап - Литовсько – Польська: Збірник цивільно – правових норм. Литовські статути в з редакціях: 1527, 1566, 1588.

3 етап – Гетьманщина – застосовуються Литовські статути + власне українська кодифікація цивільного права – проекти: 1. Права, за якими судиться малоросійський народ 1743, 2 – Зібрання малоросійських прав – 1807р.

1840 -1842 – поширено дію на Україну Зводу законів російської імперії, Т. 10,

Проект цивільного уложення: кін. 19 – поч. 20 ст. Вважається класикою цивільної законотворчості, проте внесений на розгляд в Думу, але не набув чинності у зв’язку з подіями 1917р. (структура – норма + коментар, це не тлумачення, а пояснення норми).

радянський період: ЦК 1922, 1963р.

1.1.2004, 16.01.2003

Розробники: Кузнецова, Шевченко, Луць, Підопригора,

представники держави: Онопенко, Головатий.

24.03.1992р. – підписано розпорядження КМУ і утворено групу з розробників, її очолив Онопенко, який обіймав посаду міністра юстиції, заступник – Підопригора, група налічувала 26 чоловік.

протягом 1992 року засідання відбувались кожні 2 місяці і було виконано великий обсяг робіт, 1993 – чисельність групи – 12 чоловік і саме в такому складі підготовлений перший варіант - 05. 1994, 2 варіант – 12.1995р.

відбувалось спілкування з міжнародними колегами. Серйозна допомога була надана Українською правничою фундацією, яка була посередником і налагодила контакти з центром міжнародно – правового співробітництва в Голандії, експертизи в Європі – Фонд міжнародного співробітництва Німеччини.

Перша міжнародна робоча сесія червень 1994 – участь фахівців з Німеччини, Нідерландів, Росії,

наступ на зустріч – 1995 в Голандії,

підготовлено 2 проект на 12. 1995 року. Змінився голова робочої групи – Головатий

1996 – термінологічно – мовна експертиза проекту, на 03.1996 роботу над 2 - м проектом завершено, але прийняття Конституції – доопрацювання згідно з конституцією України, на кінець 1996 проект почав проходити у ВРУ, після першого читання - опублікування в «Українському праві», широке обговорення – тривало майже 3 роки.

5.06.1997 – прийняття проекту в першому читанні, прийняття рішення про підготовку на розгляд в 2 читанні на 10.1997, 2 – читання проект - в 1999р. Потім знову опублікований і обговорювався. Прийняття - 16.01.2003р.

5.06.1998 на етапі обговорення - 8 книг ( + сімейне і МПрп).

Гармонізація, уніфікація та конвергенція цивільного законодавства

Уніфікація: створення на НПА єдиного міжнародно – правового акта, що застосовується на території 2 чи більше країн світу:

• міжнародні конвенції – ІНКОТЕРМС ( редакція 2010),
• двосторонні договори, як правило в цивільних, кримінальних, господарських, сімейних справах ( підписано понад 2000 міжнародних договорів + договори, підписані за часів УРСР (Угода про співробітництво у галузі охорони АП і СП),

Мета уніфікації:

ü це найпоширеніший спосіб зближення правових систем,

ü найефективніший спосіб.

Гармонізація: зближення правових систем, проте ступінь зближення дещо менший, ніж при уніфікації. Єдині норми, які на пряму застосовуються всіма учасниками, не виробляються, але завдаки певним засобам запроваджується схоже регулювання і єдині поняття. Приклад – створення модельного законодавства: Модельний кодекс країн СНД.

Модельний кодекс ніколи не застосовується на пряму, слугує певним зразком для ряду країн,

зближення розпочалось із договірного, всього зобов’язального, а потім перекинулось і на інші галузі (спадкове).

Конвергенція: в контексті усунення розбіжностей між англосаксонською та континентальною системою права, завдяки запозичення цілих інститутів із однієї системи права до іншої: Приклад – інститут довірчої власності - Гл. 70 конструкція зобов’язального права - договір управління майном, поняття довірчої власності – ч.2 ст. 316.

Довгерт ПУ 2009 № 8 «Методологічне значення ідеї наднаціонального цивільного права»

Грамацький Альманах цивілістики

процеси зближення правових систем - уніфікація, гармонізація, колізійне регулювання - тісні зв’язки і швидкісні сполучення – колізійне регулювання не справляється, тому необхідне всесвітньо цивільне право.

Судова практика і судовий прецедент

Судова практика виражається в судових рішеннях.

Структура судового рішення:

· вступна,

· описова,

· мотивувальна,

· резолютивна.

Рішення обов’язкове для осіб, які брали участь у справі. Мета – вирішення спору. В континентальній правовій системі рішення мають значення в контексті однакового вирішення питань.

Функції:

1. узагальнення судової практики ( було у ВСУ – тепер у Вищих спеціалізованих судах (касаційний суд – п. 4 ст. 32 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» дає рекомендаційні роз’яснення з питань застосування законодавства) ) з метою виявлення неоднаковості застосування, ВСУ на Пленумі ВСУ приймав ППВСУ.

Значення роз’яснень: ППВСУ: 1 обов’язковий – 2 рекомендаційний характер – 3 рекомендації рекомендаційний характер. Таким, чином, прослідковується мета уніфікації узагальнення судової.

практики.

5.10.2010 сайт узагальнення судової практики: Микола Хавронюк –ППВСУ мають наприйматись і втратити свою силу. У ППВСУ не можна вносити зміни, адже немає Пленуму ВСУ, тому такі положення швидко встануть застарілими.

Л! ніде не зазначається про необхідність втрати чинності Постановами, це важливі напрацюванні і вони мають втрачати чинність по мірі прийняття роз’яснень спеціалізованими судами.

ст. 360 – 7 ЦПК,

судові прецеденти – рішення суду по конкретній справі яке є обов’язковим для застосування при вирішенні аналогічних справ.

1. порівняння судового рішення і судового прецеденту:

· судове рішення має обмежене коло адресатів своєї дії,

· судовий прецедент адресується суддям, для яких воно є джерелом прав і є підставою для вирішення аналогічного спору,

1. реалізація:

· судове рішення є остаточним і його можна повністю виконати, всі приписи резолютивної частини реалізується через виконання і після виконання воно не виконує ніякої функції,

· процесуальна реалізація права в судовому прецеденті може повторюватись невизначену кількість разів протягом тривалого часту при вирішенні аналогічних справ, це рішення багаторазової дії,

1. структура:

· для судового рішення вирішальне значення - резолютивна частина,

· для судового прецеденту - мотивувальна частина судового рішення, певна частина - ratio deсidenti ( підстава для вирішення) – це судове пояснення.

силу судового прецеденту мають лише рішення вищестоячих інстанцій, причому в кожній країні на рівні законодавства і визначено які суди приймають ( Верховний суд США).

В Україні офіційного визнання судового прецеденту немає,

7.

ст7 - новела ЦК, в радянських кодексах 22, 63 - такого регулятора СВ не було закріплено.

Водночас для українського народу такий регулятор дуже поширений.

Права за якими судиться малоросійський народ – в першу чергу збірка звичаїв.

абз.2 ч.1 ст.7 звичай – правило поведінки, не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин.

ч.2 звичай може бути зафіксований у письмовій формі (мається на увазі створення збіриків)

Звичай в чистому вигляді не має значного поширення, проте деякі види, зокрема звичай ділового обороту, є поширеними.

Звичай ділового обороту:

в зобов’язальному праві – 526, 638 ЦК.

Бондар «Договірні зобов’язання в цивільному праві (загальні положення», К., 2007,

«Виконання договірних зобов’язань в цивільному праві», 2005р.,

Бервено «Проблеми договірного права в Україні»,

Брагинский, Витрянский «Договорное право», К. 1

Спеціальні роботи:

Зумбуліцце «Обичное право как источник гражданського права»,

Поротінов «Обичай в гражданском обороте», 2004р.,

Майданик: Юридична Україна №6 2009р. «Правовий звичай як джерело цивільного права»,

у російському цивільному праві – Брагінський, Суханов визнають джерелами.

2 – самі по собі звичаї не є джерелами права, але санкціоновані державою - є (але в цьому випадку звичай стає нормою права із наданням їм загальнообов’язкової сили),

Різновид звичаїв:

звичай ділового обороту (ст.ст.527, 529, 531, 532, 538, 539, 613, 627, 630, 654 ЦК та інші),

звичаї національної меншини (ст. 28 ЦК),

333 ЦК – місцеві звичаї,

+ міжнародні звичаї: Документовані правила та звичаї документарних та без документарних акредитивів, ІНКОТЕРМС,

конвенція ООН про договори міжнародної купівлі продажу – відсилка до звичаїв, Кодекс Торгівельного мореплавства (ст. 295, 293 кодексу + звід звичаїв порту).

Місце звичаїв серед джерел права

1. другорядна роль порівняно із іншими джерелами права,

Крім поняття «звичай» і його різновидів є формулювання, схожі до звичаїв:

інші вимоги, що звичайно ставляться ст. 526, 673, 682, 685,

ст.117 КТМ – звичайна практика морського агентування,

звичайно прийняті терміни доставки вантажу – ст. 160 КТМ,

звичайний спосіб приймання вантажу ст. КТМ,

співвідношення звичай – звичайне

8.

ст.6 : співвідношення регулювання цивільних відносин законом і договором.

визначення диспозитивних та імперативних норм. ст. 6 дозволяє укладати договори, не передбачені ЦК.

Тема: Загальна характеристика правових систем

Франція - Торговий кодекс

Німеччина – НЦУ, Н торгове уложення

система прецендентного права: Великобританія, США,

новітні кодифікації – Нідерландів, Квебеку,

законодавство країн СНД: Модельний кодекс країн СНД, ЦК РФ,

Тема: Загальна характеристика правових систем зарубіжних країн:

1. основні правові системи сучасності,
2. монізм та дуалізм в приватному праві.

класичний підхід:

Романо – германська система (континентальна) – рецепція римського права:

• на перший план стають норми права, які підпорядковані принципам справедливості і моралі. Рецепція – в Середньовіччі, в 19 ст. чітко визнають, що основним джерелом права є закони,
• об’єднує європейські країни (Франція та Німеччина, але і між ними є істотна різниця, у звязку із чим розрізняють романсько – правову сім’ю, яку представляє Франція ( ЦК Квебеку - по типу К Франції), і германсько – правову сім’ю, яку представляє Німеччина),
• особливо важливу роль відігріє доктрина в контексті тлумачення правових норм, але не є джерелом права, також важливу роль відіграє судова практика - роз’яснення, збірники судових рішень, але тут н йде мова про існування судового прецеденту,
• посилення ролі судової практики у зв’язку із процесами конвергенції,

Англо – саксонська система права ( сім’я загального права): Великобританія, США:

назва «сім’я загального права» походить від першоджерела - загального права, яке творилось суддями загальних судів (королівські суди), воно характеризувалось високою абстракцією норм і їх можна було застосовувати до інших ситуацій, які виникали в подальшому, воно і лягло в основу виникненні і функціонування судового прецеденту (прецендентного права):

• основне джерело права – судовий прецендент, хоча з кін. 19 ст. в англо – саксонську правову систему потрапили і інші регулятори – з’явились закони, кодекси (США – Єдиний торговий кодекс)

Східно – європейська правова сім’я (сім’я соціалістичного права) – Україна, Росія, Білорусь, Румунія, Болгарія, Польща, виникла за останні 20 років:

• основне джерело права – закон, але дуже багато особливостей, що дає змогу говорити про окрему сім’ю права,
• надмірна зарегульованість СВ, надмірно високий рівень регулювання суспільних відносин, що не є нормальним для романо – германської системи, держава нав’язує свої правила поведінки не залишаючи ініціативи для учасників,
• закон в широкому значенні - величезна кількість підзаконних нормативно – правових актів на вищому, відомчому, міністерств: одне і теж питання дублюється,
• втрачений зв’язок із рецепцією римського права.

Сім’я мусульманського права:

• важливу роль відіграють релігійні традиції, які є настільки сильними, що право тлумачиться як тимчасовий влив держави і не сприймається ( + цивільне право Китаю і Японії, де мають значення загальні філософські ідеї),

Є і інші класифікації правових систем.

2.

Монізм – єдине регулювання цивільного та комерційного обороту і існує єдиний цивільний кодекс, при дуалізмі від цивільного обороту відокремлюються норми, які регулюють комерційну діяльність і існує 2 кодекси: Цивільний та Торговий, при цьому особливістю торгівельного кодексу немає ЗЧ, а загальні засади – в Цивільному кодексі і вони є єдиними як для цивільного, так і для торговельного права, торгівельний кодекс не може існувати без цивільного права, цивільне право – загальне, торгове - спеціальне право.

2 види:

1. класичний дуалізм: існування паралельно 2 систем права (окремо цивільне і окремо торгівельне право),
2. квазідуалізм: дуалізм, при якому існує єдина система права, але виражена в 2 НПА (Франція, Німеччина),

Причини виникнення дуалізму:

1. 18 -19 ст. – станова замкненість суспільства ( торгівлею мали право займатись лише купі, тому для них виникають окремі правила),
2. специфіка діяльності комерсантів, цивільне право не встигало орієнтуватись на торговий оборот, треба було дуже швидко вносити зміни, тому вирішили відокремити такі відносини, спершу торгові відносини регулювались торговими звичаями, а згодом з’явились торгові кодекси. Такі кодекси прийняли Франція: Цивільний кодекс Наполеона, Французький торговий кодекс (втратив чинність і прийнятий Комерційний кодекс Франції) та Німеччина: НЦУ 1806 і Німецьке торгове уложення 1807; в Італії існував Торговий кодекс 1805, але згодом прийнятий ЦК - тобто Італія перейшла до моністичного регулювання, в Голандії в 19 ст. існував також торговий кодекс, в 20 ст. перейшли до моністичного регулювання. При створенні цивільного кодексу України голландці не пропонували запроваджувати господарський кодекс.

Світова громадськість рухається в напрямку моністичного регулювання, хоча Франція продовжує традиції дуалістичного регулювання.

Тема: Німецьке законодавство

1. НЦУ 1896р.,

2. загальна характеристика Торгового Уложення, 1897р., вступив у силу 1.01. 1900р.

Німеччина належить до країн романо – германської правової сім’ї, основні джерела – кодекси, це дуалістична система приватного права,

Німеччина відстоює позицію, що дуалізм – данина історії, є досить багато складності у співвідношення цивільного і торгового кодексу. ЗЧ НЦУ застосовується до всіх інститутів – як для цивільного, так і для торгового кодексів - пандектна система,

НЦУ – 5 книг.

Відрізняється за системою побудові від ФЦК – пандектна система

5 Книг

1 - загальна частина,

2 – зобов’язальне право,

3 – речові права,

4 – сімейне право,

5 – спадкове право

Важливу роль відіграє Ввідний закон – норми, що стосуються застосування цивільного кодексу, але його не вважають як окрему книгу,

На першому місці – зобов’язальне право, зобов’язальні аспекти, навіть перед правом власності, що є досить дивним для української правової системи. 2001 рік – реформа зобов’язального права.

Книга 1 Загальна частина

питання правового статусу осіб, правового режиму об’єктів цивільних прав, правочини,

угоди, інститут строків позовної давності, представництво та довіреність, здійснення та захист цивільних прав, самозахист, інститут самодопомоги.

Статус ФО – дієздатність повна - з 18 років, діти до 7 років – абсолютно недієздатні, від 7 – 17 обмежена дієздатність, правочини укладаються за згодою батьків, охорона прав зачатої, але не народженої дитини – норми, спрямовані на охорону спадкових прав.

Статус ЮО класично врегульовані положення статусу ЮО:

• ЮО публічного права,
• ЮО приватного права.

Товариства – основний вид ЮО, розрізняє такі види: повне товариство, командитне товариство, ТОВ, АТ - > Акціонерне комерційне товариство,

Книга 2

Загальні положення про зобов’язання, питання розстрочки кредитора як неналежне виконання зобов’язань, припинення зобов’язань (уступка вимоги, переведення боргу), способи забезпечення зобов’язань (завдаток і неустойка), окремо загальні положення про договори, окремі види зобов’язань: договори про туристичне обслуговування, маклерський договір, по життєва рента, алеаторні договори – гра і парі, мирові угоди, не договірні зобов’язаня – делікти (недозволені дії). стосуються громадян (переважно). Зобов’язальні відносини ЮО врегульовані у більшій мірі у Торговому кодексі. Принцип свободи договору не є абсолютним і містить ряд обмежень.

10.11.2001 – Закон про модернізацію зобов’язань, який вступив у силу 1.1.2002р. ( німці вважають це реформою цивільного права) – приведення німецького цивільного законодавства до законодавства ЄС по купівлі споживчих товарів.

Зміни:

· в підході до застосування спеціальних норм і загальних: раніше – якщо є спеціальне положення, то не застосовується загальне положення, продавець зобов’язаний поставляти товар вільний від недоліків,

· питання строку позовної давності: раніше досить скорочений 6 міс (по купівлі - продажу), то став - 2 річний,

· з’явилось поняття «після продажне виконання» (параграфи 474 – 479 в новій редакції),

Л! реформа була пов’язана із інститутом купівлі – продажу.

Книга 3

поняття володіння, право власності, окремо – право забудови, сервітути, речове право – право привілейованої купівлі, іпотека, поземельний борг, положення про право на земельну ділянку.

Велика кількість обмежень права приватної власності: власність не є абсолютною, особливо обмеження стосуються дрібних та середніх землевласників,

Основний спосіб захисту – віндикаційний та негаторний позов.

Книга 4 Сімейне право

інститути шлюбу, заручин, питання визнання шлюбу недійсним, розірвання шлюбу, питання взаємовідносин рідства, визначається поняття кровної спорідненості ( ПВ батьків і дітей – звідси – обов’язок утримання, правовий статус позашлюбних дітей, узаконення позашлюбних дітей, усиновлення, опіка, піклування,

право вступити в новий шлюб через 10 міс. після смерті / одруження чоловіка,

Книга 5 Спадкове право

правила щодо заповітів, порядок спадкування, положення договірного регулювання, договір про спадкування, особливості купівлі спадщини, поняття обов’язкової частки, відмова від спадщини, спадкування:

· за заповітом: 4 види заповітів – власноручний заповіт, у формі публічного акту, який складається нотаріусом, спрощений - письмовий документ чи усна заява при світках, таємний заповіт.

· за законом.

Принцип парантелли – спадкування в порядку черг, кількість черг за законом не обмежується,

торгові товариства та негласні товариства, 3 Кн – торгові книги, 4 – торгові угоди, 5 – заморська торгівля (морське право),

повне і командитне товариство не має статусу юридичної особи,

поняття негласне товариство – крім власника є негласний товариш чи вкладник, має право на прибуток, він юридично не існує для інших осіб, не бере участь в управлінні,

Кн. 3 – положення спільні норми для всіх комерсантів для АТ, Командитне, кооперативи,

Кн. 4 – торгові угоди – загальні вимоги, загальні угоди: комісійні, експедиційні, складські, перевезення, загальне положення – угоди торгова, якщо вона опосередковує переміщення матеріальних цінностей в межах комерційної діяльності з метою отримання прибутку,

Кн. 5 – з опосередкуванням транспорту.

В Торговий кодекс вносяться і зміни – прийняття Законів про біржі, банки, ТОВ, оскільки вимоги змінюються швидко і треба швидко вносити зміни.

Тема: Основні положення англо – саксонської системи

1. загальна характеристика приватного права Великобританії (база для розвитку судового прецеденту):

· основне джерело права - судовий прецедент,

· відсутність поділу на публічне та приватне право, на галузі права,

· значення має поділ права на загальне право та право справедливості,

Виникнення судового прецеденту – з поч. 13 ст. В цей період діють королівські суди, що керуються при вирішенні питань звичаєм, для королівських судів були характерні виїзні засідання, але постійно виїжджати – поступово перестають виїжджати, адже і звичаї були зібрані, на основі застосування цих звичаїв виникає судовий прецедент. Це право, створене на основі звичаїв називається загальне право. В кін. 13 склалась система судових наказів, які вважались судовим прецедентом, не всі рішення судів, а лише вищих інстанцій. Згодом за одне століття 1285 – прийняття вестмінстерського статуту – наклав заборону про прийняття судових прецедентів, але ті, що бути створені – продовжували діяти. - застосований судовий прецедент. В цей період виникає право справедливості – на час, коли були заборонені судові прецеденти, залишалось правило – суд короля, згодом король передає цю функцію лорду – канцлеру і створюється суд лорда – канцлера – вони керувались власним переконанням – право справедливості. Ці суди досить довго застосовували право справедливості – на їх основі виписувались судові рішення, є частиною прецендентного права. Станом на 18 ст. суд лорда – канцлера був панівним в Англії і виникла проблема співвідношення загального і права справедливості. 1873 року приймається Закон про судочинство система загального права і права справедливості були об’єднані (в основному відбулось злиття в процесуальній частин). На сьогодні немає чіткої відмінності між цими системами.

Надання юридичної сили судовому прецеденту:

1. рішення вищих судовий інстанцій: Палати лордів, Апеляційного суду та Високого суду.
2. Судовий прецедент є обов’язковим для судів, які його прийняли і для нижчих судів.

Тенденція: у 19ст. виникає статутне (писане) право. Спочатку закон відіграє другорядну роль, закон виникає у сфері торгівлі – закон про продаж речей, 1893р., закон про вексель, 1882р., закон про власність, 1925, закон про компанії, 1928.

• Норми носять не загальний характер, що характерно для романо – германської системи,

• конкретний характер норм,

• норми деталізовані, сформульовано багато презумпцій,
• застосовується субсидіарно до статутного права.

Поширені приватні кодифікації. Найпоширеніші кодифікації по інститутах права, є хронологічні прецеденти.

1. Цивільне законодавство США

США історично колонія Великобританії, прецедент потрапив штучно – був завезений із Англії. На цей час в Англії вже була дуже складна система застосування прецедентів, у США не було достатнього досвіду застосування прецеденту – відбувається процес адаптації англійського права – діє спрощене англійське право і паралельно застосовується звичаєве право поселенців – на цій основі виникає власне прецедент не право. Судові прецеденти – лише рішення вищих інстанцій, проте є певна специфіка – федеративна система територіального устрою – в кожному штаті – суд штатів + Верховний суд штатів. Судовий прецедент видають лише Верховні суди штатів і Верховний суд США.

Діє принцип не зв’язаності судовим прецедентом вищих судів – лише зв’язаність лише нижчих судів.

Кожен штат має відокремлену прецедентну базу.

Проблема кодифікації – провідні університети є держателями баз судових прецедентів, мають вихід до баз, доступ до них платний, але для студентів – безкоштовно.

19 ст. – статутне право: Єдиний торговий кодекс, застосовується Кодекс Наполеона у штаті Луїзіана - з 1808 – до сьогодні.

На поч. 20 ст. – 1933р. – створений Інститут американського права, завданням якого – систематизувати і впорядкувати систему прецедентів, на основі цієї систематизації необхідно було створити звід законів – раціо десіденті виписувалось у закон, це негласний цивільний кодекс. Ця «кодифікація» не створювала нових норм, проблема: як бути, коли одне ж питання по – різному вирішено у різних штатах – аналізували та обирали най прогресивній і найобгрунтованіший варіант. Були включені:

• загальні положення про договори,
• деліктне право,
• право довірчої власності,
• колізійне право,

Немає інститутів сімейного і спадкового права.

Серед юристів – його роль не вища за роль збірника основних прецедентів

якщо суди не можуть віднайти формулу для вирішення справи – звертаються до цього зводу. Можна орієнтуватись на звід законів, але основне джерело – прецеденти.

Інститут трасту: довірча власність, можна говорити про довірче управління майном.

Став можливим до застосування в контексті специфічного розуміння поняття права власності.

Право власності позбавлене абсолютності, характерне поняття розщепленої власності – поділі правомочностей власника між кількома різними особами одночасно.

в США немає поняття зобов’язань і відсутня класифікація зобов’язань, хоча з аналізу прецедентів: підставою вимкнення прав – договір, квазідоговір, делікт.

Договір – зроблена замість надання публічна обіцянка, виконання якої забезпечено санкцією

Квазідоговір - ( схожа з інститутом безпідставного збагачення і ведення чужих справ без доручення),

Делікти – порушення чужого правоволодіння вторгнення), шкідливість, наклеп, недбалість.

1. Провінція Квебеку

Канада об’єднує і романо – германську, і система загального права. За конституцією Канади - до компетенції законодавчого органу провінції. 1866р. – на території Квебеку прийнятий і застосовувався цивільний кодекс Канади, що загато в чому повторював кодекс Наполеона.

Постало питання про перегляд положень кодексу Нижньої Канади. У 1954 суддя Рінфренд - пропозиція переглянути текс і адаптувати до сучасних умов, 1866 – кодекс,1966 – створено управління з перегляду цивільного кодексу, це ДО, що включав велику кількість юристів, поділений на 30 комітетів. У такому складі орган пропрацював 20 років, протягом цих років – 50 доповідей з ключових питань цивільного права, консультації, завершальна доповідь – 08.1977р. «Доповідь про цивільний кодекс Квебеку», 1978 року опублікована як проект цивільного кодексу. Насправді кодекс був прийнятий Національними зборами Квебеку 4.06.1991р. Проект був опублікований із ґрунтовними коментарями. Цей кодекс входить до Зводу законів Квебеку – Глава 64.

1.01.1994 введений в дію Кодекс Квебеку. Один із найбільших за кількістю книг – 10 книг,

1. Особи,

2. про сім’ю,

3. про порядок спадкування,

1. про майно,
2. про зобов’язання (скл. з 2 частин – загальні положення, 18 видів поіменованих договорів),
3. про привілеї та про іпотеки,
4. про доказування,
5. про давність,
6. про власність прав,
7. про міжнародне приватне право.

3168 статей.

Немає ЗЧ, інституційна систем побудови, тяжіє до ЦК Франції.

Свідомо відійшли від класичному підходу до побудови кодексу. Науковці – акта структура є вдалою, побудова та обґрунтування питань дала можливість полегшити застосування норм.

Вдало врегульовані у кодексі статус ФО і ЮО в одній книзі, а сімейні відносини врегульовані в окремій книзі, всі питання шлюбу, власності подружжя, немайнових відносин.

в Кодексі вживається термін «фідуція» - майно, що надається для досягнення мети – кн.. 4 про майно.

питання регулювання привілеїв та іпотек – переважні права, іпотека не віднесена до інституту зобов’язань,

Кн.7 доказування – аналогів такого регулювання немає. У Квебеку є цивільно – процесуальний кодекс, але віддаючи особливу увагу інституту доказування виокремлення цього інституту. Принцип доказування – доказування є достатнім, якщо воно передбачає існування будь – якого факту більш вірогідним, чим його не існування. Серед доказів – письмові документи, свідчення свідків, презумпції, надання матеріальних речей. В частині допустимості доказів йде мова про те, що заява можу бути сприйнята судом якщо є поважні причини.

Комерційні відносини у ЦК Квебеку не вирізняються, на відміну від регулювання цих відносин Кодексу Нижньої Канади.

мова кодексу – 2 аутентичні тексти – англійською та французькою.

Тема: Характеристика законодавства Литовської республіки

класична романо - германська сім’я права. В Литовській республіці було визнано прецедент рішенням Конституційного суду – через тлумачення принципу верховенства права, прецедент є формальним виразом права справедливості, безперервності законодавчого процесу,

ЦК 18.07.2000р., вступив 2001 року в силу, до сього ЦК 1964 року. Запозичення із ЦК Нідерландів, Німеччини. 10 років праці для створення ЦК. Принцип монізму правового регулювання – прямо визначено.

6 книг, пандектна система,

1. Загальні положення

майнові відносини, особисті немайнові, пов’язані із майновими,ю сімейні відносини,

можлива аналогія закону, трудові відносини врегульовуються цивільним правом субсидіарно.

Принципи цивільного права: рівність, непорушність власності, свобода договору, правова впевненість, пропорційності, законних очікувань, заборони перевищення власного права, належного захисту цивільних прав.

ст.3 - джерела цивільного права – Конституція, ЦК, Міжнародні акти, можливість використання судового рішення вищих судів для нижчих, звичаї, об’єкт – гроші,речі, інше майно, ІВ,ю інформація, дії та результати цих дій, інші матеріальні та нематеріальні цінності,

1. Особи,

натуральні та юридичні особи. Невід’ємність цивільних прав від фізичної особи. немає поняття діє та правоздатності, активна( здатність реалізовувати) та пасивна діє спроможність (здатність мати), повна – з 18 років, підстави виникнення цивільних прав – зміна статі і йде посилання на спеціальний закон, якого не прийнято.

ЮО – підприємство, організація з найменуванням, реалізовує права, позивач/ відповідач в суді,

ЮО – на приватні і публічні. Механізм класифікації: публічні – встановлені через певну процедуру, спрямовані на досягнення публічного інтересу, приватні – для приватного інтересу.

1. Сімейне право

відносини шлюбу, майнові та немайнові, всиновлення, взаємних обов’язків між членами сім’1ї, реєстрація АЦС, кураторство, патронатство, відносини з шлюбного договору.

Принцип добровільності, рівності шлюбу, пріоритету захисту прав дитини, принцип моногамії.

1. Речові права:

262ст., 17 розділів: суб’єктивне цивільне право, речі – об’єкти матеріального світу, земля може перебувати у власності іноземців,

1. Спадкове право

спадкоємець заявляє за місцем реєстрації нерухомого майна, не оподатковується для близьких родичі, інакше – 5% якщо власність майна перевищує 165 тис. євро,

10% сплачується, коли сума більша 500 тис. євро.

дорого переоформити право. 1 черга – діти, чоловік, дружина, 2 черга – батьки та внуки, 3 – діди, баби, 4 – брати, сестри, прадіди, прабаби, всього 6 черг.

1. Закон про обов’язки

більшість статей ідентична ЦК РФ, ЦКУ. ПІВ

Тема: Кодекс Нідерландів

дуалізм, як і Квебек – здійснювали новітню кодифікацію серед країн Європи.

станом на 19 ст. існував дуалізм – цивільний та торговий кодекс. Це пов’язано із впливом цивільного законодавства Франції, ЦКФ деякий час діяв на території Нідерландів, але не довго. 1815 – 1816 початок проектування власного кодексу цивільного та торгового (прийняті в 1830 році). Законодавство характеризується внесення змін 1838 – 1840. 1947 р. – початок розробки нового цивільного кодексу. Кодекс розробляв проф. Лондонського унів. Маєрсу – розробив і опублікував лише 4 книги – помер – рішення про створення комісії з розробки кодекс, вона призначена міністерством юстиції. 1970 році питання кодифікації було доручено практикуючому юристу - судді Снайдерсу (він долучився до розробки цивільного кодексу України).

• це одна із перших країн, яка свідомо відмовилась від дуалізму на сучасному етапі,
• 10 книг,
• кодекс приймався частинами, адже процедура кодифікації займала багато часу,
• саме Нідерланди запровадили в Європі прийняття кодексу не в цілому, а частинами.

1 книга – про осіб та сімейне право

ідея єдності особи із сімейним статусом,

2 книга – права юридичних осіб,

3 книга – майнові права:

книга ширша чим поняття: + норми права застави та іпотеки, інші способи забезпечення, загальні положення про угоди, захист майнових прав,

4 книга – спадкове право

5 книга – речові права:

про право власності, право власності на землю (земельні сервітути, емфітевзис, суперфіцій),

6 книга – загальна частина зобов’язального права: загальні положення про: зобов’язання, договори, делікти,

7 книга – окремі види договорів: купівля – продаж, дарування, міна, найм, підряд, трудовий договір, мирова угода, видавничий договір,

8 книга – транспортне право – перевезення різними видами транспорту,

9 книга – ПІВ,

10 книга – міжнародне приватне право – регулювання відносин з іноземним елементом, в основному містить колізійні прив’язки.

Тема: Загальна характеристика цивільного законодавства СНД

1. модельний цивільний кодекс країни СНД,
2. цивільний кодекс РФ,
3. концепції розвитку цивільного законодавства РФ на сучасному етапі

зарегульованість полягає

перегляд права власності, спадкового, ПІВ, зобов’язальних відносин.

право власності:

планова економіка, незавершеність робочих циклів виробництва.

• щоб регулювати цивільні відносини на єдиних началах. Це законодавство не застосовується на пряму на 5 пленарному засіданні Міжпарламентської Асамблеї держав Кодекс має просту структуру - 3 членна структура, пандектна система,
• стосовна ФО – змінено від неповнолітніх – знижено з 15 до 14 при визначенні ДЗд,

до 14 років – не повна,

• ЮО поділена на 2 групи – на комерційні та некомерційні ( в нас інша термінологія),

ця класифікація мала значення – комерційні мали право отримувати прибутку із правом розподілу його між власниками, в той час некомерційні не позбавлені правом займатись підприємницькою діяльністю. Комерційні організації - у формі ГТ, кооперативних, унітарних підприємств, некомерційні організації: споживчі кооперативи, громадські та релігійні організації, благодійні та інші фонди.

Унітарні – для державної форми власності, основне поняття на якому правовому титулі закріпити майно за державними підприємствами: закріплений принцип закріплення державного майна на праві господарського відання,

• участь держави у цивільних відносинах,
• участь держави та адміністративно – територіальних одиниць в цивільних відносинах на рівних началах з іншими суб’єктами.

2.

необхідність прийняття ЦК як основного закону у сфері економіки. З 1991 ця ідея почала пропагуватись. Вчені – цивілісти Брагінський, Вітрянський, Хохлов, Казанцев, Тамаковський.

• Для розробки творено дослідницький центр приватного права та російську школу приватного права – діяли на постійній основі,
• поетапне прийняття ЦК,
• складається із ч частин,

1частина прийнята у 1992 році:

розділ 1 - загальні положення, складається із 3 розділів, положення про правосуб’єктність, статус суб’єктів,позовна давність ,представництво, довіреність, об’єкти цивільного права,

розділ 3 право власності та інші речові права,

розділ 3 загальна частина зобов’язального права.

2 частина прийнята в 1995 році - договірне право: врегульовані загальні положення про договори: умови та порядок укладення договорів, визначення суб’єктів, об’єктів та предмету зобов’язань, істотних умов договору, прав та обов’язків сторін, відповідальності за невиконання зобов’язань, припинення зобов’язань, окремі види договорів. Краще врегульований договір ренти, основні розробники – Брагінський, Вітрянський,

3 спадкове право та міжнародне приватне право прийняте у 2001 році,

4 частина – інтелектуальна власність введена в дію з 1.01.2008.

3.

Указ Президента РФ від 2008 «Про удосконалення ЦК РФ»: обов’язки по удосконаленню – на Раду при президенті по удосконаленню цивільного законодавства:

Концепція розвитку законодавства про ЦП та фінансові угоди,

Концепція удосконалення розділу 6 ЦК РФ - міжнародне приватне право / - та право інтелектуальної власності,

Концепція розвитку законодаства про речові права,

Концепція розвитку законодавства про ЮО,

Концепція удосконалення загальних положень зобов’язального права РФ.

Читайте також:

1. IV. Обов'язки і права керівника та заступника керівника подорожі
2. А/. Фізичні особи як суб’єкти цивільного права.
3. Аграрна реформа 1861 р. Скасування кріпостного права в надніпрянській Україны.
4. Аграрна реформа 1861 р. Скасування кріпостного права в надніпрянській Україны.
5. Аграрне право як галузь права, його історичні витоки та особливості.
6. Адміністративне право як галузь права
7. Адміністративно-правовий захист права інтелектуальної власності
8. Аксіологія права у структурі філософсько-правового знання. Соціальна цінність права.
9. Акти застосування норм права в механізмі правового регулювання.
10. Аналіз доцільності фінансових інвестицій у корпоративні права.
11. Аналогія права - вирішення справи або окремого юридичного питання на основі принципів права, загальних засад і значення законодавства.
12. Антропологія права в структурі філософсько-правового знання.

Переглядів: 1465