Методи та форми проведення освітньо-виховної діяльності

Завдання освітньо-виховної діяльності в заповідних об’єктах полягають у цілеспрямованій діяльності зі всіма верствами населення для забезпечення принципу безперервності екологічної освіти та виховання. Необхідним є виховання для усвідомлення єдності людини і природи, живого і неживого не через абстрактні поняття, а через живе сприйняття навколишнього світу в конкретному регіоні та на визначеній ділянці рідного краю, природно-заповідній території. Важливим є формування розуміння закономірностей розвитку екосистем та впливу на них діяльності соціуму, а також розвиток особистої відповідальності за стан довкілля. Невід’ємним завданням є виховання національної свідомості через відродження традицій українського народу у взаємовідносинах з довкіллям.

В еколого-освітній діяльності використовують такі підходи, як формування сучасних екологічних знань, формування нового ставлення до природи, формування нових стратегій та технологій взаємодії з природою. Для проведення роботи на сучасному рівні необхідно використовувати класичні та розробляти новітні методи та методики, цільові програми, забезпечити матеріально-технічну базу освітньо-виховного процесу. Успішність цієї діяльності можлива при співпраці з різними установами, які зацікавлені у вирішенні природоохоронних проблем чи мають безпосередній вплив на формування свідомості та культури особистості. Професійно підготовлені кадри, які володіють знаннями, інформацією, практичними навичками і уміннями з охорони довкілля та ведення заповідної справи і спроможні організувати педагогічний процес, просвітницьку діяльність, сприяють впровадженню екологічної освітньо-виховної діяльності в природно-заповідних об’єктах. Для виконання природоохоронної діяльності та покращення рівня обізнаності населення про природні та культурні цінності заповідних територій освітньо-виховна діяльність спрямовується на створення інформаційного простору, що сприятиме цілеспрямованості, об’єднанню зусиль різнорівневих установ, організацій та обміну досвідом роботи.

Виконання та впровадження завдань освітньо-виховної діяльності в заповідних установах здійснюють насамперед працівники відділу екологічної освіти. Також можуть створюватися творчі групи за участю зацікавлених представників державних та недержавних еколого-освітніх структур або надаватися права окремим особам, які співпрацюватимуть відповідно до програм та планів заповідного об’єкта. Відповідальними за планування, виконання та впровадження освітньо-виховних заходів є директор природно-заповідного об’єкта, заступник з наукової роботи, завідувач відділу екологічної освіти. Адміністрація та керівники інших відділів сприяють проведенню освітньо-виховної роботи, приймаючи безпосередню чи опосередковану участь у ньому.

Напрямки освітньо-виховної діяльності різноманітні. Насамперед, це поширення інформації про природоохоронний об’єкт, його цінність та особливості, що здійснюється через роботу із засобами масової інформації при проведенні прес-конференцій, організації радіо - теле – та друкованих сторінок, публікацій, передач, надання інтерв’ю, повідомлень тощо. Природоохоронні організації мають право сприяти видавництву, видавати свої чи спільно з іншими установами газети, бюлетені, прес-релізи, додатки до друкованих видань.

Рекламно-видавнича діяльність спрямована на формування позитивного сприйняття природних і культурних цінностей та етику спілкування з природою. З цією метою виготовляються буклети, брошури, календарі, листівки, конверти, етикетки, значки, фотоальбоми, сувеніри з символікою заповідного об’єкта та його цінностей.

Важливим елементом у формуванні екологічного світогляду є вплив на людину через аудіо- та відеопродукцію, яка виготовляється на замовлення природоохоронної установи. Створення фільмів про природу, особливості життя рослинного та тваринного світу, передача природної звукової інформації через аудіо касети допомагають зрозуміти природні процеси, побачити, почути та отримати естетичну насолоду від своєрідного спілкування з природою. Також така інформація сприяє розвитку потреби живого споглядання та спілкування.

Вищевказані заходи та види продукції готуються науковцями, освітянами та іншими фахівцями природно-заповідної установи із залучення спеціалістів інших організацій.

Сучасним видом інформаційної діяльності є створення веб-сторінок, сайтів, з якими можуть працювати самостійно відвідувачі в різний час і в різних країнах. Еколого-освітня та виховна діяльність на заповідних територіях може проводитися в спеціально створених базових об’єктах – музеях природи, візит-центрах, бібліотеках, зелених школах, класах, лісництвах.

Тематика освітньо-виховних заходів розробляється з метою висвітлення історії розвитку геологічних, географічних рис регіону, його флори та фауни, археологічних об’єктів, етнографічних особливостей, на усвідомлення природних та історико-культурних цінностей місцевого, загальнодержавного і міжнародного рівня, поглиблення знань про природні процеси й явища, види рослин і тварин, їх угруповання та екосистеми. Важливим також є інформування населення про законодавчі акти в галузі охорони природи та заповідної справи.

Музеї природи забезпечують активну роботу з відвідувачами. В них утримуються експозиційні та фондові матеріали, які мають освітнє та наукове значення. При формуванні музеїв необхідно дотримуватися наступних принципів:

науковість і сучасність – презентація сучасних наукових понять, напрямків природоохоронної справи, відповідність сучасним вимогам біологічних, геологічних, географічних наук та інших природничих наук, демонстрація природоохоронного законодавства,

лаконічність – експозиції повинні надавати достовірну, чітко сформульовану, цільову інформацію, яка стисло передає зміст в графічній чи в словесній формі,

естетичність – всі музейні матеріали повинні справляти позитивний емоційний вплив, мати естетичний вигляд, сучасне оформлення та привабливість,

перспективність – інформаційні матеріали повинні забезпечувати ретроспективу та перспективу. Завдяки моделюванню та прогнозуванню висвітлюється минуле (палеонтологічні зразки, схеми розвитку природи), сучасний стан (описи, фото - і відеоматеріали, статистичні, дані, аналітичні матеріали) та майбутні зміни природного середовища і його компонентів (прогноз зміни екосистем, флори, фауни, ландшафтів),

регіональність - подається інформація про особливості заповідної території (карти, схеми, переліки природних цінностей різного рівня від місцевого до світового) та регіону для демонстрації впливу заповідності на стан довкілля, екологічних проблем та методів і шляхів їх подолання, також подається порівняльна характеристика регіональних екологічних проблем на фоні загальнодержавних та міжнародних ( збереження місцевого та світового біорізноманіття).

Експозиції музеїв можуть бути постійними та змінними, що забезпечує оновлення інформації та цільову демонстрацію (наприклад, показ конкурсних малюнків, фотографій первоцвітів тощо), а також пересувними ( вивезення окремих експозицій для демонстрації в різних установах).

Музейна справа та документація ведеться відповідно до вимог, прийнятих Міністерством культури для музеїв. В музеях демонструються геологічні, палеонтологічні зразки та гербарні зразки, чучела тварин, вологі препарати, спили різних порід дерев, композиції з об’ємно висушених рослин, які представляють різні угруповання регіону, діаграми, схеми, карти, діаграми, стенди, об’ємні географічні, геологічні макети, екологічні моделі.

Гербарні кімнати, сховища створюються з метою утримування гербарних матеріалів, які є носіями інформації про флору заповідного об’єкта і використовуються як з науковою метою так і освітньою. Гербарні листи можуть експонуватися в музеях, на пересувних виставках, під час проведення просвітницької діяльності.

Візит-центри – комплексна структура, що об’єднує різнофункціональні об’єкти: музейну експозицію, лекційно-демонстраційну залу, читальну залу з комп’ютерним забезпеченням, рекреаційний куточок. Завдання візит-центру – продемонструвати цінності заповідного об’єкта, привабити відвідувача різними формами інформування та сприяти комфортному відпочинку людини у візит-центрі. На території візит-центру поширюється безоплатна та платна інформація про цінності об’єкта: фотографії, відеофільми, слайди, буклети тощо. Складовою візит-центру може бути зовнішня експозиція, тобто земельна ділянка, де формується жива колекція флори, фауни, геологічних зразків, екологічний маршрут.

Бібліотеки можуть існувати як самостійні формування чи в комплексі візит-центру, офісу природно-заповідного об’єкту. В них йде накопичення спеціалізованої літератури природоохоронного спрямування, журналів, буклетів, брошур, газет, а також проводиться формування слайдо-, відео-, аудіотек. При бібліотеці може працювати інтернет-бібліотека. Завдання бібліотеки надавати послуги не лише у вигляді опрацювання фондових друкованих матеріалів, але й готувати їх тематичні виставки, проводити зустрічі читачів та науковців, природоохоронців, організовувати виїзні виставки книг та інших бібліотечних матеріалів.

“Зелені школи“ формуються для проведення еколого-освітніх та виховних заходів на стаціонарно облаштованих майданчиках, де є будівлі для проживання, класи, лабораторії, спостережні вежі, дослідні площі, навчально-наукові маршрути. Дані школи функціонують кругло річно і сприяють вивченню природних процесів, біорізноманіття, впливів екологічних факторів.

“Зелені класи” – тимчасово обладнані майданчики для проведення спостережень і досліджень в природних умовах.

Шкільні лісництва при заповідних об’єктах формуються на базі лісництв цих об’єктів, де під керівництвом спеціалістів проводяться освітні заходи та практична діяльність по охороні лісу, лісорозведенню, лісовідновленню.

Організація та діяльність зелених шкіл, класів, лісництв сприяють закріпленню набутих теоретичних знань і підтвердженню інформативних матеріалів, отриманих в музеї , бібліотеці, візит-центрі.

В заповідних об’єктах проводяться аудиторні освітні та виховні заходи: лекції, бесіди, дискусії, “круглі столи”, конференції, семінари, лабораторні заняття в лабораторіях екомоніторингу, консультації, “мозкова атака”, вікторини. Мета таких заходів надати інформацію, поглибити набуті знання словесними, практичними та наочними методами, використовуючи наукові дані, результати статистичних, соціологічних і лабораторних досліджень, камеральної обробки даних. Учасники цих заходів проявляють незначну активність і спрямовані на отримання готової інформації або використовують здобуту працівниками ПЗУ інформацію. Також під час таких заходів відбувається активізація знань, навичок та вмінь для усвідомлення актуальності проблеми, прояву усвідомлення причетності до їх вирішення.

Лекції та бесіди, консультації, екскурсії в музеї, візит-центрі проводяться з будь-яким колом людей та висвітлюють невелике коло питань з конкретним змістом, де подаються основні терміни, поняття з екології, охорони природи чи заповідної справи з прикладами на місцевому матеріалі (наприклад, темою лекції може бути “Рідкісні рослини заповідної території, їх особливості та охорона”). Дискусії, “круглі столи” передбачають залучення зацікавлене коло людей, представників науки, влади, природокористувачів для обговорення проблем та розробки шляхів їх вирішення (темою круглого столу може бути “Сучасний стан заповідної території та перспективи її розвитку”). Конференції, семінари організовуються для обміну досвідом, навчання для розв’язання тематичних завдань (наприклад, “Менеджмент природних екосистем заповідної території”). Лабораторні заняття в лабораторіях дозволяють отримати практичні знання, провести досліди, виконати частину моніторингу (“Аналіз вмісту пестицидів в ґрунтах та природних водах”). “Мозкові атаки” спрямовані на активне сприйняття екологічних проблем та розробки шляхів і способів їх вирішення (Проблема – “знищення первоцвітів”).

Активні заходи в природному середовищі: екскурсії, експедиції, польові практики, еколого-туристичні походи, спрямовані на активну самостійну індивідуальну чи групову діяльність в природних умовах для отримання конкретних результатів, підготовки висновків, обґрунтувань. Під час таких заходів набуваються і проявляються вміння та навички, розвивається спостережливість. Учасники можуть безпосередньо виконувати різні природоохоронні заходи.

Екскурсії проводяться після попереднього аналізу стану природних ресурсів, визначення маршрутів, розробки лімітів. Вони повинні враховувати специфіку природних, соціально-економічних, етнічно-культурних особливостей території, тривалість та протяжність маршруту. Підготовча робота передбачає прокладання маршрутів в природному середовищі, облаштування їх, підготовку екскурсоводів. Тексти екскурсій та маршрути затверджуються науково-технічною радою природоохоронної установи.

Своєрідною формою екологічного маршруту є екологічні та еколого-туристичні стежки, які розробляються відповідно до прийнятих методичних розробок і документація на них погоджується згідно законодавства.

При проведенні зазначених видів освітньо-виховної діяльності заповідні установи повинні забезпечити наукове обґрунтування виділення відвідуваної частини території, ; організувати спеціально облаштовані стежки і маршрути, встановити інформаційні аншлаги, межові знаки, стенди, які надають необхідну інформацію про об’єкти, правила природокористування та поведінки в них. Розробляються також норми відвідування, які передбачені лімітами, сезонні обмеження, заходи контролю та спостережень за відвідуваними територіями, при необхідності, накладається заборона на відвідування території (при гніздуванні, цвітінні рідкісних видів). Еколого-туристичні стежки можуть організовуватися з пізнавальною метою, з іншою - лише на тих територіях, де законодавством дозволяється активна спортивна діяльність (змагання, розваги, ігри тощо).

Експедиції та польові практики з науковою та освітньо-виховною метою проводяться на території ПЗФ за погодженням з адміністрацією чи організаціями, відповідальними за ПЗО та відповідно до чинного законодавства. Проведення їх організовують як працівники ПЗУ так і спеціалісти інших зацікавлених організацій. Для експедицій розробляється маршрут, визначаються цілі і завдання. Експедиції і польові практики проводяться для закріплення теоретичних знань, набуття вмінь та навичок при роботі з об’єктами живої та неживої природи. Базою можуть бути як визначені природні об’єкти так і дослідні ділянки, колекції тощо. Важливим при проведенні таких видів діяльності є отримання нових знань та підтвердження цінності природи, її вразливості та необхідності для існування людини. Матеріали за результатами експедицій та польових практик надаються ПЗУ. Під час даних видів діяльності організовується відпочинок із дотриманням правил поведінки в природі.

Комбіновані (змішані) заходи: конкурси, олімпіади, тижні біології, свята, екологічні ігри, театралізовані та обрядові дійства, масові заходи та акції поєднують живе споглядання, активне мислення, практичну участь у вирішені екологічних, природоохоронних проблем та сприяють екологізації свідомості і культури значної кількості населення, а також можуть передбачати різні елементи дозвілля.

Конкурси – вид змагань, спрямований на виявлення розумових, практичних здібностей та знань людини, навичок і вмінь. Вони проводяться ПЗУ чи іншими організаціями й спрямовані на покращення обізнаності про заповідні об’єкти, їх особливості, охорону довкілля. Олімпіади, тижні біології проводяться в освітніх закладах різного рівня цілеспрямовано на державному та місцевому рівнях під керівництвом Міністерства освіти та науки і спеціалізованих організацій нижчго рівня. Центральний орган виконавчої влади в галузі навколишнього природного середовища може оголошувати екологічні конкурси та олімпіади із відповідно зорієнтованою тематикою.

Свята – тривалі різноспрямовані види діяльності метою яких є освітньо-виховні заходи. В Україні є визначені календарні свята : Всесвітній День Землі (22 квітня), День Довкілля (третя субота квітня). До цих дат проводяться різні природоохоронні заходи. Окрім цих дат можна приурочувати заходи до Всесвітнього дня охорони навколишнього середовища (5 червня), Міжнародного дня захисту тварин, Дня науки тощо. Свято передбачає етап підготовки (попередня розробка програми та завдань проведення Свята ініціативною групою) та власне проведення Свята, Під час нього проводяться лекції, екскурсі, прес-конференції, спеціальні уроки, екошоу, вистави, концерти, фестивалі, конкурси, змагання, ігри, , художня, етнографічна, фотовиставки, демонстрація фільмів, спеціальні випуски теле- та радіопередач. Також під час подібних свят проводяться й практичні заходи – посадка дерев, очистка території, встановлення щитів, аншлагів, збір благодійних внесків, організація спонсорської допомоги.

Масові заходи та акції передбачають залучення великої кількості учасників. Вони мають визначену мету та завдання і поєднують вище перелічені форми. Прикладом акції в межах ПЗФ є “Марш парків” (дні заповідників і національних парків), яка проводиться в Україні з 1996 року.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Відновлення екосистем та їх компонентів	\|	Організаційні форми освітньо-виховної діяльності

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.