• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Мікроекономіка, як складова частина теоретичної економіки

Методологія мікроекономіки

Предмет, концептуальні основи та об’єкт мікроекономіки

Мікроекономіка, як складова частина теоретичної економіки

ТЕМА 1. ПРЕДМЕТ І МЕТОД МІКРОЕКОНОМІКИ

ЗМІСТ

Кафедра управління персоналом, менеджменту та економіки праці

"МІКРОЕКОНОМІКА"

Опорний конспект лекцій

для студентів денної форми навчання

освітньо-кваліфікаційний рівень – бакалавр

галузь знань - 0305 «Економіка та підприємництво»

напрям підготовки – 6.030508 «Фінанси і кредит»,

6.030509 «Облік і аудит»

Укладач Богуславський Є.І., к.е.н., доцент

Розглянуто та ухвалено на

засіданні кафедри

Протокол від 28.08.2009 № 1

Харків

Мета: надати студентам знання щодо сутності мікроекономіки, обмеженості ресурсів та їх альтернативному використанні, суб’єктів та методів мікроекономічного аналізу.

Питання для самостійної роботи:

1. Економічний вибір в умовах обмеженості ресурсів

Перелік літератури:

Основна:

1 [1. С. 17 – 52];

2 [2. С. 15 – 51];

3 [3. С. 9 – 18];

4 [4. С. 10 – 21].

Додаткова:

5 [5. С. 16 – 19];

6 [6. С. 12 – 22].

Інтернет-ресурси:

http://korolenko.kharkov.com

http://www.library.kharkov.ua

http://library.if.ua

http://alexlib.com.ua

http://readbookz.com

http://apelyacia.org.ua

http://www.vuzlib.net

http://almamater.com.ua

http://zakon.rada.gov.ua

Економічна наука вивчає поведінку людей і допомагає пояснити, як і чому приймаються різноманітні економічні рішення в суспільстві. Поділ економічної науки на "мікроекономіку" та "макроекономіку" пов’язаний з розглядом різних рівнів на яких ухвалюються рішення. Так, якщо макроекономіка має справу з вищим рівнем – економікою в цілому і оперує низкою агрегованих показників, то мікроекономіка аналізує поведінку на рівні окремих суб’єктів ринку – фірм і домогосподарств.

Мікроекономіку цікавить, наприклад, як фірма визначає кількість товару, що його збирається виробити; якою є мета функціонування фірми; чим керується споживач, вибираючи той чи інший товар.

Мікроекономіка– розділ економічної теорії, що вивчає поведінку окремих суб’єктів господарювання (домогосподарств, підприємств, держави) за умов рідкісності (обмеженості) ресурсів та альтернативності напрямів їх використання.

Як самостійний розділ економічної теорії мікроекономіка сформувалася в кінці 19 на початку 20 ст. основи мікроекономіки виявляються ще в класичній політичній економіці. Адам Сміт заклав основи функціонального аналізу. Він також вважав, що багатство створюється в процесі виробництва, а розподіл праці, конкуренція, продуктивність праці, ринок підвищують ефективність виробництва. Держава, на думку Сміта, повинна здійснювати лише мінімальний вплив на економіку. Ринок він порівнює з невидимою рукою, яка ефективно направляє індивідуальні економічні сили.

Засновниками мікроекономіки вважаються вчені Жан Батіст Сей і Томас Мальтуc. Теорія трьох факторів виробництва Сея та закон спадної доходності Мальтуса досі використовується в мікроекономіці.

У кінці 19 століття з’явилася ціла плеяда економістів неокласичного напрямку: А. Маршал, К. Менгер, Ф. Візер, Дж. Б. Кларк. Неокласики істотно модифікували теорію цін. Зокрема, ними були введені такі поняття, як попит, пропозиція, ціна рівноваги та інші. Покупець займає у неокласиків важливе місце в ціноутворенні, у класичній же школі акцентувалась увага на головній ролі виробника у процесі ціноутворення. До мікроекономіки у цей період активно ввійшли математичні методи, графіки, психологія.

Однак поділ на макро та мікроекономіку дещо умовний. Вивчення кожного розділу передбачає розуміння явищ, які відбуваються на макрорівні (на рівні національної економіки в цілому), так і на мікрорівні (рівні окремого економічного суб’єкта). Мікроекономіка також тісно пов’язана з такими дисциплінами як політекономія, статистика, математика.

Ще один важливий аспект мікроекономіки – аналіз процесу утворення ринків у різних галузях і їхня взаємодія. Аналізуючи різні ринки, мікроекономіка концентрує увагу на закономірностях визначення цін в залежності від типу ринкової структури. Тому мікроекономіку ще називають "теорією цін".

Головна економічна проблема – це обмеженість ресурсів суспільства, з одного боку, та безмежність бажань і потреб людей – з іншого.

Ресурс– це все те, що необхідно для організації процесу виробництва.

Фактори виробництва (ресурси):

1. праця (труд), робоча сила;

2. капітал (основний, оборотний);

3. земля;

4. підприємницькі здібності.

Особливістю економічних ресурсів є їх відносна обмеженість. Тому суспільству завжди необхідно робити вибір між альтернативними цілями використання обмежених ресурсів. При цьому мікроекономіка виходить з гіпотези про раціональну поведінку економічних суб’єктів. Згідно з цим принципом суб’єкт господарювання завжди намагається отримати за даних умов найкращій для себе результат. Тому вважається, що всі економічні суб’єкти діють раціонально, як при визначенні цілей своєї діяльності, так і при виборі способів її досягнення.

Макро- та мікроекономіка є найважливішими складовими сучасної теоретичної економіки.

Читайте також:

1. I. Вступна частина
2. II Основна частина
3. II Основна частина
4. II Основна частина
5. II частина.
6. II. Основна частина
7. II. Основна частина
8. II. Основна частина ЗАНЯТТЯ
9. III Заключна частина
10. III Заключна частина
11. III Заключна частина
12. III Заключна частина

Переглядів: 3474