Стилі керівництва.

Влада і право

Однією з проблем, про яку писав Ю.Габермас у дослідженнях щодо демократії, є також співвідношення між владою і правом. З цього приводу він пише, що право надає всякій владі, у якої бере примусовий характер, правову форму, і завдяки цій формі влада стає обов’язковою. Отже, в управлінні суспільством право стає політико-юридичним засобом регуляції поведінки людей, без якого неможливо визначити нормативність суспільства, права і обов’язки (компетенцію) органів управління, визначити найбільш оптимальні варіанти управлінської діяльності. Проблема ефективності управління все більше пов’язується у суспільній свідомості з правовим становищем людини у суспільстві і з правомірністю існуючих структур. Можна говорити і про те, що демократія виявляється не в тому, що народ має доступ до управління, а про те, наскільки утвердилося верховенство права, якому підпорядковується як влада, так і громадяни. За словами Ю.Габермаса, критеріями громадянської правової держави є компетентність та юридична сформованість, організаційною передумовою – «раціональне адміністрування» та «незалежна юстиція». Сам закон, якого мають дотримуватися виконавча влада і правосуддя, повинен бути однаковою мірою обов’язковий для кожного; принципово не можна допускати жодних пільг чи привілеїв. Саме в цьому закони держави відповідають законам ринку, не допускають жодних винятків громадянам держави і приватним особам; вони об’єктивні, тобто жодна окрема особа не може ними маніпулювати.

Аналізуючи позиції М.Вебера щодо ролі лідерства і, зокрема бюрократії, Р.Дарендорф звертає увагу на те, що бюрократія може панувати, але не управляти. Так, багато з тих, хто очолює сучасні адміністрації і несе політичну відповідальність, мають бюрократичний склад характеру. Так виникають посередні угрупування, без руля і вітру, якими управляють, але не правлять. Бюрократи повинні лояльно і компетентно виконувати рішенні, прийняті іншими. Звичайно, бувають ситуації, коли чиновникам приходиться казати своїм політичним керівникам, що ті чи інші вказівки здаються їм помилковими; але в кінці кінців їм залишається один вибір – робити те, що кажуть, або піти. Отже, якщо в системі управління часто відсутні чіткі взаємовідносини між рівнями управління і переважають горизонтальні зв’язки, навіть при наявності формально ієрархічних відносин залежності між вищими та нижчими інстанціями, можливості вертикальної взаємодії не використовуються повною мірою.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Роль інтелігенції та еліти в управлінні суспільством	\|	Соціальні ризики

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.01 сек.