Інструментарій фінансової науки

Фінансова наука – дуже розгалужена і диференційована система наукових знань, видів і форм наукової діяльності. Кожна її структурна частина зумовлена потребами пізнавальної і практичної фінансової діяльності та відображає багатоаспектне і багатоцільове призначення фінансів як науки.

Зміст фінансової науки складають такі блоки наукових фінансових знань:

· · · ·

Зміст складових системи фінансових наукових знань

Фінансова теорія – це об’єднаний єдиною внутрішньою пізнавальною логікою, взаємопов’язаний у його частинах, закінчений на певний момент комплекс пояснень фактів і осмислень фінансової дійсності.

Фінансова наука – впорядкований процес одержання знань, їхньої організації та систематизації у світлі певної парадигми, а також сума знань про явища міжнародних, державних та приватних фінансів і достовірно встановлені закономірності їх функціонування. На відміну від теорії, фінансова наука характеризується доказовістю і достовірністю щодо змісту, систематизованістю щодо форми, обґрунтованістю положень і висновків.

Фінансова думка – це інтелектуальний процес у будь-якій стадії пізнання фінансових явищ та з будь-яким результатом — від гіпотези до достовірного знання. Фінансова думка однаково працює на фінансову теорію і фінансову науку. Фінансова думка відображає сукупність наукових тем, порушених проблем, відкритих істин та способів їхнього доведення.

Фінансова доктрина – це систематизоване вчення про фінанси, цілісну концепцію, сукупність принципів. На відміну від майже тотожних понять вчення, концепція, теорія, частіше використовується для позначення фінансових поглядів з відтінком схоластичності та догматизму, тобто впливу суб’єктивного чинника на трактування об’єктивних понять.

Фінансова концепція – це певний спосіб розуміння, тлумачення, інтерпретації фінансових положень, ідей, явищ, процесів, головний погляд на них, сукупність ідей їх системного висвітлення. Отже, під концепцією розуміють систему доказів певного положення або систему поглядів на те чи інше фінансове явище.

Наукові закони – це внутрішні суттєві зв’язки фінансових ідей, явищ, що зумовлюють їхній закономірний розвиток. Закони характеризуються загальністю, необхідністю і повторювальністю за певних умов. Наукові закони у фінансовій сфері відтворюють істотні, необхідні зв’язки фінансових явищ і процесів у їхній суспільній обумовленості.

Наукове судження – це думка, у якій за допомогою зв’язку фінансових явищ, понять чи процесів стверджується або заперечується що-небудь. Судження про предмет, явище або процес можна отримати або безпосередньо за допомогою спостереження, або опосередковано за допомогою умовиводу.

Науковий умовивід – розумова операція, за допомогою якої з певної кількості заданих суджень виводиться інше судження, яке певним чином пов’язане з вихідним.

Наукові постулати та аксіоми – це вихідні, незалежні, несуперечливі і повні твердження або положення наукових теорій, які за аксіоматичної або дедуктивної побудови теорій сприймаються як істинні і з яких виводяться, за прийнятими у них правилами виводу, всі інші положення (основні абстракції).

Наукова гіпотеза – наукове припущення або допущення, висунуте для пояснення фінансових явищ, процесів або їхніх причин, які зумовлюють певний наслідок. Іншими словами, гіпотеза — таке наукове припущення, істинність якого не доведена і потребує експериментальної перевірки.

Наукові проблеми виникають тоді, коли визрівають необхідні для цього умови. Наукова проблема як суб’єктивне уявлення об’єктивної дійсності є видом знання, яке виявляє межі незнання. Якщо проблема сформульована і поставлена правильно, то окреслені й сфери можливих наукових відповідей, варіанти її потенційного вирішення.

Наукова парадигма – це система ідей і уявлень, здатних розв’язати суперечності, що виникли в фінансовій науці, дати пояснення накопиченому емпіричному матеріалу і відкрити шлях до подальшого поглиблення фінансових наукових знань. Наукова парадигма становить теоретико-методологічну основу фінансової науки і наукових досліджень.

Фінансове наукове поняття– цедумка, відображена в узагальненій формі. Під цими поняттями розуміють змістовні, необхідні ознаки фінансових явищ і процесів, предметні уявлення, що відтворюють у мисленні об’єктивну суть таких явищ і процесів, існують у ній, наражають специфічну фінансову визначеність цих процесів і явищ.

Фінансові категорії – окремі терміни, які є граничними за рівнем узагальнення і відображають об’єктивні фундаментальні абстрактні найсуттєвіші поняття фінансової теорії. До категорій фінансової науки належать бюджет, фінанси підприємств, податки, державний кредит, прибуток, основні фонди, оборотні кошти та ін.

Науковий факт – це відображена у висловлюванні об’єктивна реальність про фінансові явища, процеси, події. Науковий факт є основою для фіксації пізнавального результату.

Науковий результат – нове знання, здобуте у процесі фінансових наукових досліджень та зафіксоване на носіях наукової інформації.

Методологія фінансової науки виконує такі функції

· визначає способи здобуття фінансових наукових знань, які відображають динамічні фінансові процеси та явища; · спрямовує, передбачає особливий шлях, завдяки якому досягається мета фінансового дослідження; · забезпечує всебічність отримання інформації щодо фінансових процесів і явищ, що досліджуються; · допомагає введенню нової інформації до фонду теорії фінансової науки; · забезпечує уточнення, збагачення, систематизацію термінів і понять у фінансовій науці; · створює систему наукової інформації, яка базується на об’єктивних фактах, і логіко-аналітичний інструмент фінансового наукового пізнання.

Найвищим рівнем методології фінансової науки, який визначає загальну стратегію принципів пізнання, особливостей фінансових явищ, процесів, сфер діяльності, є філософська або фундаментальна методологія, до якої належать діалектичні, гносеологічні та логічні методи.

Сутність діалектичного методу полягає у використанні фінансовою наукою категорій та законів діалектики. За допомогою цього методу можна обґрунтувати причинно-наслідкові зв’язки фінансових процесів і явищ, процеси диференціації та інтеграції, постійну суперечність між сутністю і явищем, формою і змістом, можливістю і дійсністю, об’єктивно оцінити фінансову дійсність, обґрунтувати перспективи розвитку фінансових відносин і можливі наслідки прийняття певних фінансових рішень.

До конкретно-наукових і спеціальних методів належать: теоретико-спеціальний; конкретно-соціологічний; економіко-математичний; статистичні; власні спеціальні методи, які розроблені і використовуються тільки у певному дослідженні; спеціальні методи інших наук, які використовуються у фінансових дослідженнях.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Предмет, функції та структура фінансової науки	\|	Розвиток фінансової науки у ХV-ХІХ ст.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.