• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Суб’єктивні суміжні права. Умови здійснення суміжних прав.

Усі суб’єкти суміжних прав мають використовувати свої суб’єктивні права (особисті немайнові і майнові) в такий спосіб, щоб не порушити прав авторів, чиї твори використовуються. Зокрема виконавці мають здійснювати свої суб’єктивні права за умови дотримання прав авторів, виробники фонограм і організацій мовлення – прав авторів і виконавців. Організації мовлення – прав виробників фонограм, авторів і виконавців.

Закон не передбачає процедури закріплення виникнення і здійснення суміжних прав. Для виникнення і здійснення суміжних прав не вимагається виконання будь-яких формальностей. Суміжне право виникає внаслідок факту виконання твору, виробництва фонограми, виробництва відеограми, оприлюднення передачі організації мовлення. Проте виробники фонограм і виконавці з метою інформування про належність їм суміжних прав, що виникли у процесі створення фонограми, можуть на всіх її примірниках або їх упаковках використовувати знак охорони суміжних прав:è та ім’я (найменування) особи, що має суміжні права і зазначення року першої публікації фонограми.

Права виконавців. За виконавцями визнаються як особисті немайнові так і майнові права. Право на ім’я означає можливість виконавця вимагати згадування його справжнього імені чи псевдоніму, яке при цьому не повинно спотворюватися. Це право охороняється безстроково, а будь-які поправки, зміни , доповнення у виконання можуть вноситися тільки за згодою виконавців. Право на захист репутації виконавця це право на захист виконання від будь-якого спотворення або ін. посягання, здатного завдати шкоди честі і гідності виконавцям.

Майнові інтереси виконавців забезпечуються закріпленням за ними права на використання виконання в будь-якій формі, включаючи право на отримання винагороди за кожний вид використання виконання. Виконавцеві належить право виконувати або дозволяти виконувати такі дії: передавати в ефір або сповіщати для загального відома по кабелю виконання, якщо використане для такої передачі виконання не було раніше передано в ефір або не здійснюється з використанням запису; записувати раніше не записане виконання; відтворювати запис виконання, тобто виготовляти примірники запису; здавати у тимчасове користування в комерційних цілях фонограму, на які записано виконання за участю виконавця.

Усі виключні права виконавця можуть передаватися за договором будь-яким іншим особам, в ролі яких можуть виступати організації, що управляють майновими правами власників авторських і суміжних прав на колективній основі. Ними можуть бути особи, які спеціалізуються в галузі комерційного використання створених творів і об’єктів суміжних прав.

Виконавцеві не надається охорона від наслідування, тобто естрадний співак, музикант або актор не можуть заборонити будь-кому з інших виконавців запозичити їх манеру і форму виконання.

Права виробників фонограм. За виробником фонограми визнаються лише майнові права.

Виробнику фонограми належать виключні права на використання фонограми в будь-якій формі, включаючи право на винагороду за кожний вид її використання. Виключне право на використання фонограми означає право здійснювати або дозволяти здійснювати наступні дії: відтворювати (прямо чи опосередковано)фонограму; переробляти або ін. способом аналогічно змінювати фонограму; розповсюджувати оригінал або примірник фонограми шляхом продажу або ін. передачі права власності; імпортувати примірники фонограми з метою розповсюдження, включаючи примірники фонограми, виготовлені за дозволом виробника цієї фонограми; доводити до загального відома фонограму, щоб представники публіки могли здійснювати до неї доступ з будь-якого місця і в будь-який час за їх власним вибором.

Якщо примірники правомірно опублікованої введені за дозволом виконавця і виробника фонограми в цивільний оборот шляхом її продажу, то допускається їх подальше розповсюдження на території певної країни без згоди виконавця і виробника і без виплати їм винагороди. При цьому право на прокат належить виконавцю і виробнику фонограми незалежно від належності права власності на оригінал або примірники фонограми. Виключні права виробник фонограми може передавати іншим особам за спеціальним договором.

Права організацій ефірного та кабельного мовлення. Організації мовлення не створюють творів, а лише здійснюють їх використання шляхом передачі в ефір або сповіщення для загального відома. Їх майнові інтереси потребують особливої охорони. На створення передач витрачаються значні кошти, які повинні окуповуватися за рахунок монопольного права на їх використання.

Організації ефірного мовлення стосовно щодо її передачі належать виключні права використовувати передачу у будь-якій формі і давати дозвіл на використання передачі, включаючи право на одержання винагороди за надання такого дозволу. Виключне право організації ефірного мовлення давати дозвіл на використання її передачі означає здійснювати або дозволяти здійснювати наступні дії: передавати в ефір її передачу іншою організацією ефірного мовлення; записувати передачу; відтворювати запис передачі; розповсюджувати серед публіки записи передачі шляхом продажу, прокату або іншої передачі права власності; сповіщати передачу для загального відома у місцях з платним входом.

Дія зазначених прав не поширюється на ті випадки, коли запис передачі було зроблено за згодою організацій ефірного і кабельного мовлення і відтворення передачі здійснювалося з тією ж метою.

Обмеження прав об’єктів суміжних прав (вільне використання) зводяться до того, що: допускається вільне використання (невеликих уривків) виконання, передачі в ефір, відтворення фонограми з метою включення в огляд про поточні події; цитування в інформаційних цілях; навчання або наукові дослідження, або в особистих цілях.

2.9. Захист авторського та суміжних прав.

За захистом авторського права або суміжних прав здійснюється нормами різних галузей права – кримінального, адміністративного, цивільного тощо. Але найчастіше застосовують цивільно-правові засоби захисту авторського та суміжних прав.

Захист інтересів автора та його правонаступника в Україні і за кордоном здійснює Українське агентство України з авторського і суміжних прав (УААСП).

Правоволодільці мають право вимагати: визнання авторського права або суміжних прав; припинення дій, що порушують авторське та суміжні права або створюють загрозу їх порушенню; відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду; стягнення доходу, одержаного порушником внаслідок порушення авторського та суміжного прав, замість відшкодування збитків; виплати компенсацій, що визначається судом, замість відшкодування збитків або стягнення доходу з врахуванням суті правопорушення; вжиття ін. передбачених законодавством заходів, пов’язаних з захистом авторського і суміжних прав.

Контрафактні примірники творів, записаних виконань, фонограм, передач організацій мовлення підлягають обов’язковій конфіскації за рішенням суду, що розглядає справи про порушення авторського і суміжних прав. Суд має право внести рішення про конфіскацію будь-яких матеріалів і будь-якого обладнання, незаконно використовуваних для виготовлення і відтворення примірників творів, записаних виконань, фонограм, передач організацій ефірного і кабельного мовлення.

Закон України “Про авторське право і суміжні права” детально визначає, що є порушенням авторського і суміжних прав, зокрема:

- вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права та їх майнові права з урахуванням передбачених обмежень майнових прав;

- піратство у сфері авторського права і (або) суміжних прав – опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій мовлення;

- плагіат-оприлюднення (опублікування), повністю aбо частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору;

- ввезення на митну територію України без дозволу осіб, які мають авторське право і (або) суміжні права, примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм, програм мовлення;

- вчинення дій, що створюють загрозу порушення авторського права і (або) суміжних прав;

- будь-які дії для свідомого обходу технічних засобів захисту авторського права і (або) суміжних прав, зокрема виготовлення, розповсюдження, ввезення з метою розповсюдження і застосування засобів для такого обходу;

- підроблення, зміна чи вилучення інформації, зокрема в електронній формі, про управління правами без дозволу суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав чи особи, яка здійснює таке управління;

- розповсюдження, ввезення на митну територію України з метою розповсюдження, публічне сповіщення об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, з яких без дозволу суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав вилучена чи змінена інформація про управління правами, зокрема в електронній формі.

У цьому Законі також обумовлюються способи цивільно-правового захисту авторського та суміжних прав. Наприклад: подання позову до суду про встановлення порушених прав шляхом внесення відповідних виправлень, публікацій в пресі про допущені порушення або ін. способом і т.п.

У Законі також обумовлюється відшкодування збитків за порушення авторського та суміжних прав.

Порушення авторських прав переслідується у кримінальному порядку при вчинені таких дій, що порушують суб’єктивні права автора чи особи, що має авторське право:

- незаконне використання творів та об’єктів суміжних прав (контрафакція) – передбачає опублікування чи інше обнародування твору, його відтворення, розповсюдження, а також ввезення в Україну без дозволу осіб, що мають авторське право чи суміжні права, примірники творів, фонограм, програм мовлення;

- примушення до авторства – передбачає психічний або фізичний вплив на автора з метою примусити його створити відповідний твір (погроза убивства, заподіяння тілесних ушкоджень тощо), це може бути і примусове співавторство;

- привласнення авторства (плагіат) – це оприлюднення у повному обсязі або частково чужого твору під своїм ім’ям.

2.10. Міжнародно-правова охорона авторського права і суміжних прав.

Законодавство конкретної держави в сфері авторського та суміжних прав звичайно регулює тільки ті дії, які здійснені або вчинені в самій державі. Отже, воно не може передбачати охорону інтересів своїх громадян в інших державах. Саме з метою гарантії охорони інтересів своїх громадян в іноземних державах і створена міжнародна охорона авторського і суміжних прав.

У 1886 р. було підписано Бернську конвенцію про охорону літературних і художніх творів і засновано Міжнародний союз з охорони літературних і художніх творів. З 25 жовтня 1995 р. Конвенція набула чинності на території України.

Конвенція ґрунтується на трьох основних принципах:

- принцип національного режиму,

- принцип автоматичної охорони,

- принцип незалежності охорони.

Конвенція містить низку положень, які визначають мінімальний рівень охорони, що надається, а також ряд спеціальних положень відносно країн, що розвиваються.

Конвенція передбачає також охорону особистих немайнових прав, а також визначає терміни охорони авторського права: протягом життя автора і 50 р. після його смерті тощо.

Розглянемо основні конвенції в галузі захисту авторського і суміжних прав.

Всесвітня конвенція про авторське право (Женева, 1952 р.). Україна є членом Конвенції з 1973 р. у складі Союзу і у 1993 р. підтвердила участь у ній.

Цією Конвенцією встановлені більш м’які вимоги до охорони творів літератури і мистецтва. Наприклад, встановлення факту охорони здійснюється за правилами країни, де охорона запрошується, на відмінну від Бернської конвенції, яка виходить із закону країни походження твору. Тому на підставі Всесвітньої конвенції не можна позбавити охорони твір тільки тому, що в країні походження цей твір не охороняється.

Одним з основних принципів Конвенції є принцип національного регулювання, який передбачає охорону будь-якого твору, опублікованого в країні – учасниці Конвенції. А також вона передбачає терміни дії охорони: період життя автора і 25 р. після його смерті.

Міжнародна конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення (Римська конвенція, Рим, 1961 р.).

Конвенція відкрита для держав – учасниць Бернської конвенції або Всесвітньої конвенції про авторське право.

Римська конвенція забезпечує охорону прав суб’єктів суміжних прав (виконавців, виробників фонограм, організацій мовлення). Відповідно до неї виконавці охороняються від певних дій, на які вони не давали згоди: радіотрансляція і пряма трансляція їх виступів, фіксація таких прямих телетрансляцій виступів, відтворення такої фіксації, якщо оригінальна фіксація була здійснена без згоди виконавців.

Виробники фонограм мають право дозволяти або забороняти пряме чи опосередковане відтворення фонограм.

Організації мовлення мають право дозволяти або забороняти певні дії: відтворення їх передач, їх фіксацію, показ публіці їх телевізійних передач при доступі публіки за вхідну плату.

Тривалість охорони має бути не менша 20 років починаючи з кінця року, коли було зроблено запис.

Женевська конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їх фонограм (1971 р.). Конвенція відкрита для будь-якої держави – члена ООН або будь-якого із спеціалізованих установ, що входять до системи ООН. Конвенція передбачає обов’язок кожної з договірних держав охороняти інтереси виробника фонограм, який є громадянином іншої договірної держави, від відтворення дублікатів фонограм без згоди на те його виробника, а також від ввезення таких дублікатів, коли таке відтворення або таке ввезення таких дублікатів здійснюється з метою поширення для загального відома, а також від поширення таких дублікатів для загального відома.

Брюссельська конвенція про поширення програм – носіїв сигналів, що передаються через супутник (1974 р.). Як і попередня Конвенція відкрита для будь-якої держави – члена ООН або будь-якого із спеціалізованих установ, що входять до системи ООН.

Конвенція передбачає обов’язок кожної держави – учасниці Конвенції вживати необхідних заходів щодо запобігання незаконному розповсюдженню на своїй або зі своєї території будь-якого сигналу через супутник. Розповсюдження є незаконним, якщо на нього не було одержано дозвіл від організації радіо- і телемовлення, що прийняла рішення про складові елементи програми.

Положення цієї Конвенції не застосовуються, коли розповсюдження сигналів здійснюється із супутників прямого мовлення.

Розвиток цифрових технологій і глобальної мережі Internet викликали необхідність виникнення Договору ВОІВ з виконання і фонограм (Женева, 1996 р.).

Читайте також:

1. А/. Фізичні особи як суб’єкти цивільного права.
2. А/. Форми здійснення народовладдя та види виборчих систем.
3. Аксіологія права у структурі філософсько-правового знання. Соціальна цінність права.
4. Алгоритм здійснення купівлі
5. Аналіз доцільності фінансових інвестицій у корпоративні права.
6. Аналогія як умовивід
7. Б/. Принципи виборчого права.
8. Б/. Юридичні особи як суб’єкти цивільного права.
9. Банківський контроль та нагляд: форми та мета здійснення. Пруденційний нагляд: поняття, органи та мета проведення.
10. Блок 4. Умови та охорона праці.
11. Блок перевірки умови
12. БУДОВА ТА УМОВИ ФОРМУВАННЯ ШАРУВАТИХ ТОВЩ

Переглядів: 1782