Еволюція промислової власності.

Тема 3. Правова охорона об’єктів промислової власності

Контрольні питання до теми 2.

1. Яка подія є знаменною для розвитку авторського права?

2. Що стало причиною появи Статуту королеви Анни – першого закону про копірайт?

3. Назвіть особисті (немайнові) права автора.

4. Вкажіть майнові права автора?

5. Що таке вільне використання твору?

6. Який термін охорони особистих (немайнових) прав автора?

7. Термін охорони майнових прав автора.

8. У чому полягає різниця між об'єктами авторського права і суміжних прав?

9. Як охороняється комп’ютерна програма?

10. Які результати творчої діяльності відносяться де об'єктів авторського права, а які - до об'єктів суміжних прав?

11. Хто відноситься до суб'єктів авторського права?

12. Назвіть об’єкти суміжних прав.

13. Що таке суміжні права?

14. Назвіть суб’єкти суміжних прав.

15. Права виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення.

16. Які об'єкти інтелектуальної власності охороняються авторським правом, а які - суміжними правами?

17. Чи є обов'язковою процедура оформлення прав на об'єкти авторського права?

18. Чи є обов'язковою процедура оформлення прав на об'єкти суміжних прав?

19. Який взаємозв'язок між правами автора, виконавця, виробника фонограм, організації мовлення?

20. Який термін правової охорони об'єктів суміжних прав?

21. Відповідно до яких конвенцій здійснюється охорона авторських і суміжних прав у світі?

1. Еволюція промислової власності.

2. Поняття та об’єкти патентного права.

3. Суб’єкти прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки.

4. Патент як форма охорони прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки.

5. Суб’єктивні права на винаходи , корисні моделі та промислові зразки.

6. Обов’язки, що накладаються патентом.

7. Дії, що не визнаються порушенням прав власника патенту.

8. Захист прав патентовласника.

9. Патентування винаходу, корисної моделі та промислового зразка в іноземних державах.

10. Засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг та їх види.

11. Фірмове найменування (фірма).

12. Зазначення походження товарів: загальна характеристика.

13. Знаки для товарів і послуг: поняття, види та значення.

14. Об’єкти знаків для товарів і послуг та їх види.

15. Права і обов’язки, що випливають зі свідоцтва на знак.

16. Захист прав на знаки для товарів і послуг.

17. Реєстрація кваліфікованого зазначення походження товару та права, що випливають з неї.

18. Міжнародно-правова охорона засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг

Одна з основних властивостей інтелектуальної власності полягає в тому, що вона повинна приносити матеріальну чи іншу користь. Наприклад, це може бути додатковий прибуток, отриманий від використання інтелектуальної власності в сфері матеріального виробництва. Іноді інтелектуальна власність у явному виді може не приносити прибуток, але, створюючи додаткові труднощі для конкурентів, полегшує тим самим просування власних товарів і послуг на ринок. Нарешті, вона може сприяти духовному розвитку громадян.

Однак, для того, щоб одержати ту чи іншу користь об’єктів інтелектуальної власності, необхідно спочатку створити об’єкт інтелектуальної власності, а для цього потрібно затратити фінансові, людські та інші ресурси. Тому, якщо на даному підприємстві розроблена нова технологія одержання виробів з використанням власного об'єкта інтелектуальної власності, а конкурент почав незаконно виготовляти ті ж вироби за цією технологією, то його вироби виявляться дешевшими тому, що він не буде нести витрати на розроблення технології, а отже, і більш конкурентноздатними. Таким чином, творець об’єкта інтелектуальної власності опиниться у невигідному стані.

Мабуть, уперше на цю обставину звернули увагу в Англії в період швидкого розвитку мануфактури. Уже на початку XIV століття королівською владою там привласнювалися особливі привілеї особам, що займалися створенням нових виробництв. Така підтримка приймала форму дарування особі, що впровадила нову технологію, виключного права користування цією технологією протягом часу, достатнього для її освоєння. Дане виключне право давало розробнику перевагу в конкурентній боротьбі. Держава, в свою чергу, одержувала нову технологію виробництва, що сприяло зміцненню її економічної незалежності.

Такі права закріплювалися документом, що називався Letters Patent, що означало “відкрита грамота”, оскільки він мав печатку внизу, а не вгорі як у звичайному листі. Згодом наданням такого права стали зловживати, використовуючи його для збільшення надходжень у скарбницю. З’явилися протести, і питання, пов’язані з патентами стали вирішувати в судовому порядку. Класичним прецедентом стала “справа виробників сукна з Іпсвіча” (1615 р.), при слуханні якої було заявлено: - “Але якщо людина привнесла в королівство новий винахід або нове ремесло, ризикуючи при цьому життям і майном, і затративши свої засоби тощо, чи якщо людина зробила нове відкриття, то в подібних випадках король своєю милістю і прихильністю у відшкодування його витрат може подарувати йому привілей користуватися таким ремеслом чи промислом тільки визначений час, оскільки на початку люди королівств, не мають уявлення про це ремесло і не мають ні знань, ні навичок, щоб користатися ним. Але коли термін патенту минає, король може знову подовжити його”.

Для того, щоб покінчити зі зловживанням щодо дарування особливих прав, у 1628 році був прийнятий статус про монополії. Відповідно до цього статусу, не мали сили всі монополії, дарування і пільги, за винятком “будь-яких патентних грамот і грамот на привілеї на термін, який дорівнював 14 рокам чи менше, що повинні від цього видаватися на виключне право на виготовлення будь-якого виду нових виробів у межах цього королівства дійсному і першому винахіднику таких виробів, яким ніхто інший з часу видачі таких патентних грамот і грамот на привілеї не повинен був користуватися”.

Зрозуміло, в подальшому система патентного права була багато в чому удосконалена. Але уже на початку XVII століття були закладені його основи. Патенти, як вид інтелектуальної (промислової) власності, використовуються дотепер в якості інструменту, що регулює створення і передачу нових технологій.

Іншим об’єктом промислової власності, історія якого виходить з глибини століть, є товарні знаки. Такі знаки-символи зображувалися ремісниками на товарах, що виготовлялися ними, чи ставилися скотарями у вигляді “клейма”. Однак, незважаючи на поважний вік, вони реалізували важливий елемент законодавства про товарні знаки, що діє донині, а саме, фіксували зв'язок між товаром і виробником.

Термін “товарні знаки” почав вживатися тільки в XIX столітті. З цього ж часу товарні знаки стали виконувати нинішню роль у поширенні товарів, доведенні їх до покупця, розширенні торгівлі. Однак, чим ширше використовувалися товарні знаки, тим більше було випадків їхнього копіювання. Тому у середині минулого століття англійськими судами були вироблені засоби захисту проти таких порушень. Так народилася знаменита заборона на ведення справи під іншим ім'ям: ніхто не мав права видавати свої товари за товари іншої особи.

У 30-40-х роках XX століття було, в основному, завершено розвиток законодавства про товарні знаки (Німеччина 1936 рік, Британія 1938 рік, США 1946 рік). Ці закони в основних рисах залишаються в силі і на даний час.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Суб’єктивні суміжні права. Умови здійснення суміжних прав.	\|	Поняття та об’єкти патентного права.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.