• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ЛЕКЦІЯ 3

Тема: Класифікація витрат.

Мета лекції: формування знань про склад та класифікацію витрат підприємства, їх регламентацію в Україні, поведінку та функції витрат.

ПЛАН:

1. Класифікація витрат для визначення собівартості виготовленої продукції та отримання прибутку

2. Класифікація витрат для прийняття рішень та планування

КЛЮЧОВІ СЛОВА ТА ПОНЯТТЯ: витрати, витрати, валові витрати, одноелементні та комплексні (багатоелементні) витрати, прямі та непрямі витрати, основні та накладні витрати, витрати на продукт і витрати на період, виробничі витрати, невиробничі витрати, змінні та постійні витрати, обов'язкові та дискреційні (періодичні) постійні витрати, витрати номінальної та нормальної потужності, продуктивні (ефективні) та непродуктивні (неефективні) витрати, витрати цехів, дільниць, технологічних переділів та інших адміністративно відокремлених струк­турних підрозділів, планові та непланові витрати, підконтрольні та непідконтрольні витрати, прирістні та маржинальні витрати, дійсні та альтернативні, релевантні та нерелевантні витрати, вичерпані (спожиті) та невичерпані витрати, цільові витрати, облік витрат за видами, центрами відповідальності та носіями витрат, релевантний діапазон, метод лінійної апроксимації, напівзмінні та напівпостійні витрати, коефіцієнт реагування, прогресивні та дегресивні витрати, пропорційні та непропорційні витрати, метод вищої-нижчої точки, метод візуального пристосування, метод найменших квадратів, спрощений статистичний аналіз.

1.Класифікація витрат залежно від їх складу:•

· одноелементні (складаються із одного елемента: матеріальних, трудових або основних витрат);

• комплексні (багатоелементні) - містять кілька елементів витрат.

Залежно від способу віднесення витрат на собівартість продукції використовується класифікація витрат на прямі та непрямі.

Прямі витрати - це витрати, які можуть бути віднесені безпосередньо до певного об'єкта витрат економічно можливим шляхом (прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці).

Непрямі витрати - це ті, які не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного виду продукції економічно можливим шляхом, оскільки вони пов'язані з виготовленням кількох видів продукції або з різноманітними стадіями її обробки. Тому їх включають в собівартість конкретної продукції шляхом розподілу пропорційно базі розподілу.

За економічною роллю в процесі виробництва витрати поділяються на основні та накладні.

Основні витрати- це витрати, які становлять основу продукції. їх не можна уникнути при будь-яких умовах і характеру виробництва, вони не залежать від рівня й форм організації управління. Наприклад, вартість сировини, матеріалів, напівфабрикатів та комплектуючих виробів, вартість робіт і послуг виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій, вартість палива й енергії на технологічні потреби, витрати на оплату праці робітників, зайнятих у виробничому процесі та відрахування на соціальне страхування, витрати на утримання й експлуатацію машин і обладнання.

Накладні витратипов'язані з організацією, управлінням і обслуговуванням виробництва, а саме; адміністративні витрати, витрати на збут і інші витрати, не пов'язані безпосередньо з процесом виробництва.

Залежно від обсягу виробництва (ділової активності підприємства) витрати поділяють на змінніта постійні.

Змінні витрати зростають або зменшуються пропорційно обсягу виробництва продукції (прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, загальновиробничі витрати).

Постійні витрати - ті, що практично не змінюються залежно від зміни обсягу виробництва протягом звітного періоду (амортизація, страхування майна, заробітна плата адміністративно-управлінського персоналу).

Види постійних витрат:

- Обов'язкові витрати (заробітна плата адміністративно-управлінського персоналу та амортизація основних засобів).

- Дискреційні витрати виникають в результаті прийняття керівництвом організації будь-якого конкретного стратегічного рішення (витрати на дослідження та розробку, підвищення кваліфікації персоналу та вартість рекламних заходів).

Практика свідчить, що не всі витрати змінюються прямо пропор­ційно відносно зміни обсягу виробництва. Значну частину становлять витрати, які змінюються не пропорційно зміні обсягу діяльності. До таких належать трудові витрати на виробництво одиниці продукції, які поступово зменшуються зі зростанням кваліфікації робітників.

Однак групування витрат на постійні та змінні при зміні обсягу діяльності доцільно здійснювати для короткострокового періоду, оскільки в довгостроковому періоді всі витрати стають змінними.

Слід зазначити, що у вітчизняній практиці планування, обліку та контролю в промисловості поки що відсутнє належне використання змінних і постійних витрат з метою розроблення та прийняття управлінських рішень.

За доцільністю витрачання витрати поділяються на продуктивні (ефективні) та непродуктивні (неефективні).

Продуктивнимиє витрати, які доцільні для даних умов виробництва, тобто передбачені технологією та організацією виробництва.

Непродуктивні витратипов'язані з недоліками в технології та організації виробництва, нестачами, втратами від браку та іншими відхиленнями, які є необов'язковими.

За місцем виникнення витрати групуються за окремими виробництвами, цехами, дільницями, технологічними переділами, службами та іншими адміністративно відокремленими структурними підрозділами.

Місце виникнення витрат- структурні одиниці, виробничі підрозділи (робочі місця, бригади, дільниці, цехи), в яких відбувається первісне споживання виробничих ресурсів. Необхідність виділення місць виникнення витрат пов'язано з проблемою управління витратами та різною їх поведінкою залежно від зміни обсягу виробництва.

Центр відповідальності- структурний підрозділ (відділ) підприємства на чолі з керівником, який володіє делегованими йому повноваженнями на несе відповідальність за результати роботи підрозділу.

Важливою передумовою прийняття найвигідніших управлінських рішень є попереднє планування витрат. Дотримання планових показників діяльності забезпечує підприємству отримання планової величини прибутку та рівня рентабельності. Тому планування витрат, якими зумовлена його майбутня господарська діяльність, є невід'ємною частиною ефективного управління діяльністю підприємства.

Планові витратипередбачаються кошторисом витрат на виробництво. На основі норм витрат та кошторисів вони включаються в планову калькуляцію.

Непланові витративключають втрати від браку, втрати внаслідок простоїв і інші втрати, які є непродуктивними витратами. Непланові витрати включаються в фактичну собівартість продукції й відображаються на відповідних бухгалтерських рахунках. Класифікація витрат на планові та непланові має важливе значення для попередження непродуктивних витрат.

Важливе місце в управлінні витратами займає ефективна система контролю, тому виникає потреба в групуванні витрат залежно від ступеня підконтрольності на підконтрольні та непідконтрольні.

Підконтрольні витратице ті, які знаходяться під впливом відповідальної особи (керівника), на які він може впливати.

Непідконтрольні витратизнаходяться поза впливом керівника.

Поділ витрат на підконтрольні та непідконтрольні є умовним, оскільки одні витрати можуть бути непідконтрольними на нижчому рівні управління, а підконтрольними - на середньому або вищому. Тому ступінь підконтрольності витрат залежить від сфери відповідальності, тобто тісно пов'язаний із місцями їх виникнення, технологією та організацією виробництва. Для обґрунтованого контролю витрат необхідний їх поділ за суб'єктами (особами, відповідальними за їх величину). Таку класифікацію витрат інколи називають структурною, або правовою (в бухгалтерській традиційній літературі - функціональною). Вона має велике значення для управлінського контролю на підприємствах з багатоцеховою структурою й широко використовується в системному обліку витрат і результатів.

Для контролю за ефективним використанням усіх видів ресурсів витрати класифікують на нормативні та фактичні. Нормативні витрати- ті витрати, що передбачені згідно з нормативом. Норматив - це заздалегідь визначений рівень використання різних видів ресурсів (робочого часу, матеріалів, машинного часу) на одиницю продукції. Розробка нормативів лежить в основі системи нормативного обліку витрат, яка використовується для оцінки запасів, планування та контролю витрат, для прийняття управлінських рішень і оцінки результатів виконаних робіт.

Фактичні витрати - це витрати, що мали місце в минулому звітному періоді, у якому вони забезпечили дохід і втратили здатність принести вигоду в майбутньому.

Метод, який базується на визначенні відхилень фактичних витрат від нормативних, відомий як «управління за відхиленнями».

Важливим етапом діяльності підприємства є розробка стратегічних напрямів діяльності. З цією метою доцільне групування витрат на короткострокові та довгострокові.

Короткострокові витрати мають безпосереднє відношення до прийняття рішень у процесі поточної діяльності.

Довгострокові витрати мають відношення до прогнозування майбутньої діяльності.

За ступенем урегульованості витрати поділяються на повністю, частково та слабо регульовані.

Важливе значення для управління витратами має групування залежно від терміну їх виникнення та способу віднесення на собівартість продукції на фактичні,планові(які фактично не існували в поточному періоді, але включаються у фактичну собівартість продукції – оплата відпусток, винагорода за вислугу років та стаж роботи) та прогнозні(використовуються для прогнозування майбутньої діяльності).

Залежно від рішення щодо прийняття додаткового замовлення розрізняють прирісні (додаткові) та маржинальні витрати.

Прирістні (додаткові) витрати - це витрати, які були понесені в разі випуску кількох додатково виготовлених одиниць продукції.

Маржинальні витрати - це витрати, понесені в разі випуску додаткової одиниці продукції.

Залежно від спрямування обліку витрати поділяються надійсні (розрахункові)таальтернативні.

Дійсні (розрахункові) витрати- це фактичні витрати в грошовому вимірі, які мали місце у процесі виробництва та реалізації продукції. Вони формуються в системі фінансового обліку та спрямовані в минуле, тобто характеризують величину витрат, які вже мали місце в минулому звітному періоді.

Альтернативні витрати - характеризують втрачену вигоду, яку підприємство могло б мати, вибравши альтернативний варіант видів діяльності, ринків, цін або товарів. Альтернативні витрати формуються в управлінському обліку, спрямованому в майбутнє, що забезпечує вибір найбільш вигідного із можливих варіантів. Альтернативні витрати не відображають в спеціальних бухгалтерських документах аналогічно фактичним витратам, але вони мають надзвичайно важливе значення для попереднього контролю витрат із метою скорочення їх величини та поліпшення фінансових результатів діяльності в майбутньому.

Слід зазначити, що не всі витрати мають однакове значення для прийняття управлінських рішень, тому розрізняють релевантні (суттєві для конкретного рішення) і нерелевантні.

Релевантні - це витрати, величина яких залежить (змінюється) від прийнятого управлінського рішення.

Нерелевантні витрати не залежать (не змінюються) від прийнятого рішення, тобто на величину нерелевантних витрат прийняте рішення не впливає. Прикладом нерелевантних витрат є витрати минулих періодів. До релевантних належать витрати, які відрізняються залежно від вибраного варіанта рішень.

До релевантних витрат відносяться:

- альтернативні витрати - дохід, втрачений за умови надання переваги іншому варіанту;

- маржинальні витрати, тобто витрати, які виникають при виробництві кожної додаткової одиниці продукції. Використовують таке групування витрат, наприклад, у випадку вибору найбільш вигідного асортименту продукції або конструкції виробу при порівнянні рентабельності кількох видів продукції.

Вичерпані витрати які мали місце для отримання доходу в звітному періоді.

Невичерпані витрати - це зменшення активів або збільшення зобов'язань у звітному періоді для отримання вигоди в майбутніх періодах.

Групування витрат за видами характеризують групи витрат, що виникли в процесі виробництва продукції (робіт, послуг) у звітному періоді (матеріальні, трудові, основні).

Групування виробничих витрат за окремими виробництвами, цехами, дільницями, переділами, службами та іншими адміністративно відокремленими структурними підрозділами обумовлене виникненням витрат в конкретних місцях внаслідок здійснення господарських операцій.

Виділення носіїв витрат дозволяє оцінити сам продукт на основі калькулювання його собівартості.

Питання для самоконтролю:

1. Законодавчі та нормативні акти, що визначають поняття: витрат, витрат, доходу та фінансового результату.

2. Основні критерії класифікації витрат.

3. Класифікація витрат за статтями та елементами.

4. Класифікація витрат на одноелементні та комплексні, характеристика та значення.

5. Характеристика витрат періоду та витрат на продукцію.

6. Характеристика прямих та непрямих витрат (навести приклади та охарактеризувати).

7. Характеристика змінних та постійних витрат.

8. Значення поділу витрат номінальної потужності на особливі (специфічні) та загальні.

9. Групування витрат за ефективністю використання.

10. Групування витрат за місцями виникнення, їх характеристика та значення.

11. Класифікація витрат за видами, сферами і функціями діяльності.

12. Класифікація витрат залежно від охоплення планом, значення та напрями її використання.

13. Класифікація витрат за ступенем регульованості.

14. Характеристика релевантних та нерелевантних витрат.

15. Характеристика додаткових і маржинальних витрат.

16. Характеристика цільових витрат (навести приклади).

17. Класифікація витрат для оцінки запасів та визначення фінансового результату.

18. Класифікація витрат для планування, прогнозування та контролю.

19. Характеристика методу вищої-нижчої точки та його значення

20. Характеристика статистичного методу кореляції (візуальний метод) для групування витрат.

21. Характеристика методу регресійного аналізу, його значення.

22. Суть та значення методу найменших квадратів.

23. Суть та значення спрощеного статистичного методу.

Читайте також:

1. Вид заняття: лекція
2. Вид заняття: лекція
3. Вид заняття: лекція
4. Вид заняття: лекція
5. Вид заняття: лекція
6. Вступна лекція
7. Вступна лекція 1. Методологічні аспекти технічного регулювання у
8. Клітинна селекція рослин.
9. Колекція фонограм з голосами осіб, які анонімно повідомляли про загрозу вибуху
10. ЛЕКЦІЯ (4): Мануфактурний період світової економіки
11. Лекція - Геополітика держави на міжнародній арені
12. Лекція 02.04.2013

Переглядів: 1526