Порядок визначення напівмаржі

Розвинутий директ-костинг

Постійне удосконалення простого директ-костингу сприяло виникненню його розвинутого варіанта.

Було встановлено, що деякі специфічні постійні витрати можуть бути віднесені безпосередньо (без умовного розподілу на основі відповідної бази) на конкретний вид продукції (групу виробів, центри відповідальності, сегменти діяльності). У бухгалтерському обліку концепція юридичної особи поступово почала змінюватися, внаслідок чого виникло поняття напівмаржі (різниця між маржинальним доходом та сумою прямих постійних витрат). Виникнення поняття напівмаржі можна розглядати як перший крок економічного наближення до поняття фінансового результату, яке характеризувало відшкодування (покриття) непрямих постійних витрат і одержання прибутку.

Суттєва відмінність розвинутого директ-костингу від простого полягає в тому, що модель «витрати - обсяг - прибуток» почала діяти не лише в центрах відповідальності підприємства, а й за їх межами. Це сприяло необхідності визначення результатів діяльності (марж, напівмарж) за сегментами діяльності, тобто в маркетинговому аспекті.

Крім того, на основі розвинутого директ-костингу посилився контроль за процесом виробництва. Виникла необхідність попереднього визначення ступеня відповідальності кожного підрозділу, що забезпечувало одержання інформації про результати діяльності кожного з них окремо.

Для уникнення умовного розподілу постійних витрат між центрами відповідальності при застосуванні розвинутого директ-костингу було введено поняття напівмаржі - різниці між сумою покриття (маржинальним доходом) та прямими (специфічними) постійними витратами. У зв'язку з цим основою організації управлінського обліку стало виділення сегментів діяльності та визначення результатів діяльності за цими сегментами. Порядок визначення напівмаржі, на основі конкретного прикладу, наведено в таблиці 3.

Таблиця 3

Пор.№	Показники	Сума, грн.
	Виручка від реалізації	100 000
	Змінні витрати на виробництво та реалізацію	70 000
	Сума покриття (маржинальний дохід)	30 000
	Постійні витрати, специфічні для конкретних видів продукції	10 000
	Напівмаржа (внесок на покриття) конкретного виду продукції	20 000

Напівмаржа характеризує внесок кожного продукту для покриття постійних витрат та формування фінансового результату діяльності підприємства.

Для розширення інформаційної бази з метою прийняття правильних управлінських рішень постійні витрати доцільно згрупувати за такими основними видами:

- підприємства в цілому;

-за окремими підрозділами (центрами відповідальності);

-за місцями виникнення;

-за групами продукції;

-за окремими видами продукції.

Залежно від специфіки діяльності постійні витрати функціональних підрозділів поділяються на специфічні та загальні.

До специфічних належать постійні витрати, які виникають, наприклад, у відділах матеріально-технічного постачання, маркетингу та збуту, виробничому. При цьому величину специфічних постійних витрат для різних груп продукції визначають з урахуванням запланованих потужностей. Розподіляються вони на кожен об'єкт витрат із використанням бази розподілу (нормо-годин, ваги виробленої продукції, часу, витраченого на виробництво кожної групи виробів).

Загальні постійні витрати, до складу яких включаються витрати на організацію та управління підприємством, не співвідносяться з окремими видами продукції, а відображаються загальною сумою. Наведемо двоступеневий розрахунок сум покриття за умови багатопродуктового виробництва (табл. 4).

Таблиця 4

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Способи розрахунку фінансового результату за американською та французькою методиками на прикладі даних ТОВ «Лагуна», грн.	\|	Багатопродуктового виробництва, тис. грн.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.