Інтеграційні та глобалізаційні процеси в туризмі

Рр.

Туристичні прибуття: їх структура

Члени ВТО розділяються на наступні три категорії: Дійсні члени, Асоційовані члени й члени, що приєдналися.

Офіційними мовами ВТО є англійська, іспанська, російська і французька.

Статус Дійсного члена доступний для всіх суверенних держав.

Статус Асоційованого члена надається всім територіям, що не є відповідальними за здійснення своїх зовнішніх відносин. Території можуть стати Асоційованими членами, якщо їхні кандидатури попередньо схвалені Урядом держави, що несе відповідальність за їхні зовнішні відносини.

Членами, що приєдналися є широке коло організацій і компаній, що безпосередньо працюють у сфері туризму й подорожей або в суміжні з нею галузях. До них відносяться авіакомпанії й будь-які транспортні компанії, готелі й ресторани, туроператори, турагентства, банківські установи, страхові компанії, консультаційні центри, видавничі будинки тощо. Для вступу в члени, що приєдналися, потрібна офіційна підтримка тієї країни, на території якої перебуває штаб-квартира кандидата.

ЮНВТО є єдиною міжурядовою організацією, до складу якої входить оперативний сектор, що дозволяє забезпечити активне співробітництво між представниками урядів і керівниками туріндустрії. Широкий склад членів, що приєдналися, має свою власну програму роботи, що передбачає щорічні засідання й проведення технічних семінарів на специфічні теми.

Різке зростання кількості подорожуючих було зафіксовано у 70 роки минулого століття, що поясняється загальною індустріалізацією і автоматизацією виробництва. Це, в свою чергу, призвело до вивільнення часу. Так, у 1950 р. подорожували 25,3 млн. осіб, у 2006 р. їх кількість склала 842 млн., тобто виросла більш ніж у 33 рази. За прогнозом ВТО чисельність туристів у 2020 р. складатиме 1,5 млрд. осіб (рис. 6.1).

Рис. 6.1. Характеристика та прогноз розвитку міжнародного туризму,

Окрім того, тенденція поділу щорічної відпустки на два періоди (наприклад, зимову і літню), поширення авіаперевезень, зниження вартості квитків, також сприяло збільшенню подорожей і зростанню витрат на неї.

Так, у 1950 р. одна подорожуюча особа витрачала в середньому 83,0 дол. США, 1960 р. – 99,56 дол. США, 1970 р. – 107,96 дол. США, 1980 р. – 375,4 дол. США, 1990 р. – 614,78 дол. США, 2000 р. – 701,01 дол. США, у 2006 р. ця сума склала 872,92 дол. США.

Збільшення витрат пов’язано не стільки зі зростанням цін на послуги, скільки з їх розширенням. Якщо раніше у структуру туристичного продукту входили розміщення, харчування і транспортування, то у наші часи туристу пропонують – екскурсійне обслуговування, участь у театралізованих виставах, екстремальні подорожі, азартні ігри, активні розваги на атракціонах та інше. Широке розповсюдження сувенірної промисловості в місцях постійного накопичення туристів, також призводить до збільшення витрат.

Інтеграція України у світову туристичну індустрію (останній прояв це отримання права на проведення фіналу чемпіонату Європи з футболу у 2012 р.) це ще один крок до визнання її розвиненості. Пріоритетність туризму держава підкреслила ще раз у жовтні 2007 р., затвердивши «План заходів щодо підготовки і проведення в 2008 р. року туризму в Україні».

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Всесвітня туристична організація	\|	Структура управління туристичною сферою в Україні

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.