Тема 2: Структура самосвідомості

У вітчизняній психології проблема самосвідомості розглядалась в межах більш загального базового психічного утворення свідомості. Свідомість є вищім інтегратором психічного життя людини, що інтегрує функцію відображення та регулювання.

• Самосвідомість – вищий вираз свідомості у людини, як члена суспільства, що спрямований на самого себе (К.К.Платонов).

• Самосвідомість – складний психічний процес, сутність якого полягає у сприйнятті особистістю великої кількості “ образів” самої себе в різних ситуаціях діяльності та поведінки, у всіх формах взаємодії з іншими людьми та в з'єднанні цих образів в єдине цілісне утворення – в уявлення, а потім у поняття свого власного “ Я” як суб’ єкта відмінного від інших суб'єктів (І.І.Чеснокова).

Самопізнання-складний процес опосередкованого пізнання себе,розгорнутий учасі, пов’ язаний з рухом від поодиноких ситуативних образів через інтеграцію подібних багаточислених образів у цілісне утворення – поняття власного Я.

Знання про себе складає зміст самосвідомості та виступає її серцевиною. Будь-яке знання про себе є єдністю протилежностей – відносного та абсолютного. Відносність знань про себе обумовлена змінами у часі реальних умов життєдіяльності і самої людини.

Емоційно-ціннісне ставлення до себе-усвідомлення ціннісних смислів дляособистості власних різних ставлень до себе, що виникають на основі переживань, які виступають своєрідним критерієм позитивного чи негативного ставлення до себе та що включені в раціональні моменти самосвідомості. (І.І.Чеснокова).

Самооцінка–складне утворення людської психіки,що полягає в оцінцілюдиною самої себе, своїх можливостей, якостей та місця серед інших людей (А.І.Ліпкіна, 1976; Л.В. Бороздіна, 1992). Саморегуляція–форма регуляції поведінки,що включає результатисамопізнання та ставлення людини до себе яка реалізується на всіх етапах поведінкового акту – починаючи з мотиваційного компоненту та закінчуючи власною оцінкою досягнутого ефекту поведінки (за І.І.Чесноковою)

Р.Бернс визначає Я-концепцію, як сукупність установок спрямованих на самого себе.

Я-концепції базується на трьох головних елементах установки:

• ствердження, яке може бути як обґрунтованим, так і не обґрунтованим (когнітивна складова установки);

• емоційне ставлення до цього ствердження (емоційно-оцінна складова);

• відповідна реакція, яка може проявлятись в поведінці (поведінкова складова).

Я-концепції виконує три функції:

• забезпечення внутрішньої узгодженості;

• визначення характеру індивідуальної інтеграції досвіду, що реалізується, в тому, як буде діяти індивід в конкретній ситуації, та в тому, як він буде інтерпретувати дії інших;

• визначення очікування індивіду, тобто уявлення індивіду про те, що повинно відбутись.

Я-концепція–це інтеграційна,цілісна,відносно стійка складова самосвідомості,яка являє собою сукупність знань людини про себе, виконує детермінуючу роль в активності суб’ єкту, його стосунках із середовищем і самим собою та визначає поведінку суб’ єкта в соціумі.

Образ-Я,заР.Бернсом,уявлення індивіда про самого себе.В психології виділяється велика кількість Я-образів.

• В.Джемс виділив чотири складові емпіричного-Я (того, що пізнається) та розташував їх за мірою значимості: духовне Я, матеріальне Я, соціальне Я та фізичне Я.

• К.Роджерс в Я-концепції виділяє два базових образи Я: «Я-реальне» та «Я-ідеальне».

• А.А.Налчаджан виділяє: образ тіла (тілесне Я), наявне Я (справжне-Я), динамічне-Я, фактичне-Я, ймовірне-Я, ідеалізоване-Я, уявне-Я та інші.

• Н.І.Сарджвеладзе розглядає Я-образи за часовими характеристиками, де одним параметром виступають часові позиції суб’ єкта (теперішнє Я, минуле Я, майбутнє Я), а іншим – часовий зміст ставлення до себе (актуальне Я, ретроспективне Я, перспективне Я).

Модель простору-Я

Базове поняття			Самосвідомість
простору-Я

Психічні явища	Процеси	Стани	Властивості
Функції психіки		Відображальна	Регулювальна	Інтегративна
Базові аспекти	Процесуальний	Динамічний	Інтеграційний
простору-Я
Базові компоненти				Я-концепція
самосвідомості		Я-усвідомлення	Я-образ

		Когнітивна		Самопізнання	Стійкі та ситуативні
самосвідомості				(пізнавальні процеси)	уявлення про себе
	Афективна		Емоційно-оцінне	Ставлення до себе,	Взаємодія
			ставлення до себе	самооцінка
			описової,
			(емоції та
				емоційно-
			переживання)
				оцінної та
	Поведінкова		Саморегуляція	Самокерування та
		поведінкової
Сторони
			(воля, потребово-	адаптація
			складової
			мотиваційна сфера,

			спрямованість

				особистості)

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема 1. Філософсько-психологічні аспекти феномену самосвідомості	\|	Тема 3: Фактори формування самосвідомості

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.