Поняття твірної основи та зміни в морфемній будові слова

Типи значень морфем

Значення морфеми може бути вільним або зв'язаним. Зв'язанезначення мають морфеми, які зустрічаються у похідних словах, а самі ніколи не виступають. Обов'язковою умовою їх існування у мові є поєднання з відповідними префіксами та суфіксами – звідси й назва. Часто зв'язані основи зустрічаються в запозичених словах, корінь яких самостійний, у непохідних словах не вживається: трагізм, трагік, трагедія. І навпаки: ліс – не може поєднуватися з іншими суфіксами. Звукові основи – це перехідне явище від похідних до непохідних: взуття, роззути. Птиця, ожина, звикати (самостійно ніколи не існує).

Якщо ж морфема виявляє себе при зміні слова або при словотворенні, то значення її буде вільним: брат, братерство.

Кореневі морфеми з вільним значенням виступають і в похідних, в непохідних основах.

У системі морфем зустрічаються омонімія та синонімія.

Омонімічними називаються морфеми, які мають однакове звучання, але виконують різну функціональну роль: омонімічний іменниковий суфікс -к-виступає у назвах опредмеченої дії (думка, гадка), у назвах предметів (чашка), у демінутивних іменниках (ніжка).

Синонімічними називаються морфеми, які мають однакове значення, але різні за звучанням. До морфем-синонімів відносяться закінчення однакових форм іменників: орудний відмінок однини школою, лінією, вежею, товаришем, вікном.

За словотворчою функцією до справжніх морфемних афіксів близько стоять афіксоїди. Це кореневі морфеми, що вживаються для утворення нових слів, виступають в ролі словотворчого афікса: хлібороб, верховод. Серед них виділяються суфіксоїди і префіксоїди: -роб, -вод, -хід, -подібний, пів-, напів-, лейб- і подібні.

В українській мові в змінюваних словах виділяються 2 частини: основа і закінчення.

Основоюназивається частина слова, що виражає його лексичне значення. До її складу входять усі постійні морфеми (крім закінчення). Серед учених немає единого погляду в питанні на те, чи всі суфікси входять до складу основи. Частина вчених вважає, що прислівникові суфікси –о, -е, суфікси ступеневого порівняння прикметників, суфікси дієприслівників, суфікси суб’єктивної оцінки, суфікс –ся до лексичної основи не входять. Але оскільки всі ці суфікси беруть безпосередню участь у формуванні конкретного лексичного значення слова, то всі їх слід відносити до основи.

Основи всіх повнозначних слів за своєю морфемною структурою поділяються на непохідні і похідні:

непохідною, кореневою називається основа, яка не розкладається на окремі морфеми і складається лише з кореня: стіл, сестр-а, вікн-о,

вод-а.

похідною, афіксальною називається основа, яка членується на морфеми): по-від-ом-и-ти, холод-н-уват-ий, при-їзд.

Чистою основа називається, якщо після неї у змінному слові немає вираженого звуками закінчення (глечик, стій).

Закінчення – це змінна частина слова, що служить для вираження синтаксичних відношень даного слова до інших слів у словосполученні й реченні. Щоб визначити закінчення, треба змінити форму слова: копаю криницю, копаєш криницю, копаютькриницю, копаймо тут, копайте тут. Незмінні слова становлять чисту основу, а саме:

у невідмінюваних іменниках;

в інфінітивах;

у дієприслівниках;

у прислівниках;

у частках та вигуках.

Ці слова закінчення взагалі не мають, оскільки вони не змінюються.

Закінчення може не мати звукового вираження, тобто воно є нульовим: стрункий клен, навколишній світ, наукова доповідь, робив ремонт, великих вікон. Іменники, прикметники та дієслова з нульовим закінченням не мають чистої основи: чай, братів, читав. Ці слова змінні, тому вони мають закінчення, але нульове. Деякі мовознавці (Булаховський, Волох) й ці слова відносять до слів з чистою основою.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Джерела української фразеології.	\|	Словотвір як розділ науки про мову. Основні одиниці словотворчої системи

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.