Категорія способу

Спосіб - це морфологічна категорія, яка виражає у протиставленні форм дійсного, наказового і умовного способів відношення дії до дійсності. Категорія способу - це морфологічне ядро вираження модальності, яка може передаватися також лексичними засобами.

В українській мові розрізняють три способи дієслова: дійсний, умовний і наказовий, що протиставляються один одному за позначенням реальності (дійсний спосіб) - нереальності (умовний і наказовий способи) дії.

Дійсний спосіб (або індикатúв - від лат. indicativus - дійсний спосіб дієслова) позначає реальну дію, стан або відношення, які відбувалися, відбуваються або відбудуться в одному з трьох часових планів: 1) теперішньому: Озеро стоїть повне, в зелених берегах, як у рутвянім вінку (Леся Українка); 2) минулому: По білих снах рожевії гадки тоненькі гаптували мережки, і мрії ткались золото-блакитні, спокійні, тихі, не такі, як літні (Леся Українка); 3) майбутньому: Вона [історія] грудьми на фініші розірве Чумцький Шлях, мов стрічку золоту. І, невагома, у блакитній прірві відчує враз вагому самоту. І позивні прокотяться луною крізь далі неосяжно голубі... (Л. Костенко).

Дійсний спосіб не має спеціальних, властивих лише йому формальних засобів. Він виражається формами особи і часу, також роду (для позначення минулих дій).

Наказовий спосіб(або імператив - від лат. impertivus - владний), називаючи нереальну, бажану дію, вживається для вираження наказу, команди, заклику, побажання, прохання, поради, застереження тощо, наприклад: Плавай, плавай, лебедонько, По синьому морю - Рости, рости, тополенько, Все вгору та вгору (Т. Шевченко); Тайах його не слухала. - Сев, - попросила вона, - дозвольте мені піти самій далі. Мені треба багато подумати (Ю. Яновський); - Сідайте до вагонів! - скомандував Шахай, і все товариство ... полізло до теплушок (Ю. Яновський); При всіх попередив: - Хоч ти, Єгипто, й механізатор широкого профілю, ...але шануйся:ще один лівак- І вилетиш аж за космос! (О. Гончар); В квітках всі вулиці кричать: Нехай живесвобода (П. Тичина).

Дієслова наказового способу змінюються за числами та особами. Парадигму наказового способу, якому не властива категорія часу, становлять прості (синтетичні) і складені (аналітичні) форми, що утворюються від основи теперішнього часу (для дієслів недоконаного виду) і теперішнього - майбутнього часу (для дієслів доконаного виду). До простих належать форми другої особи однини і першої та другої особи множини, до складних - форми третьої особи однини і множини.

Форма другої особи однини утворюється за допомогою: 1) закінчення -и: бер-и, нес-и, прибер-и, принес-и, вибер-и, винес-и; 2) нульового закінчення: знай-0, виконуй-0, ріж-0, маж-0, стань-0, сядь-0, лазь-0, дістань-0, бий-0, мий-0. В основі диференціації засобів вираження форми другої особи однини лежать такі ознаки: 1) якщо наголос падає на закінчення, то відповідна форма утворюється за допомогою закінчення -и (пиш-у - пиш-и, бер-у - бер-и, нес-у - нес-и, круч-у - крут-и, вез-у - вез-и, вож-у - воз-и, нес-у - нос-и, але: стою - стій, жую - жуй, кую - куй, сную - снуй, плюю - плюй, сміюся - смійся); це ж закінчення виступає при зміні позиції наголосу в префіксальних похідних (випиш-и, вибер-и, винес-и, викрут-и) і в дієсловах з ненаголошеним закінченням при збігові приголосних у кінці основи (крикн-у - крикн-и, стукн-у - стукн-и); 2) якщо наголос у першій особі однини теперішнього або теперішньо-майбутнього часу падає на основу, то аналізована форма утворюється за допомогою нульового закінчення і дорівнює основі на /й/ та інші приголосні, з яких /д’/, /т'/, /з'/, /с’/, /л’/, /н'/ обов'язково м'які (малюй-0, знай-0, мрій-0, читай-0, сядь-0, порадь-0, принадь-0, поміть-0, принось-0, дозволь-0, дістань-0, повідом-0, ріж-0, возвелич-0, залиш-0, заглиб-0).

Нульове закінчення мають також дієслова бити (бий-0), вити (вий-0), лити (лий-0), пити (пий-0) всупереч позиції наголосу в першій особі однини. Дієслова, що мають в основі інфінітива суфікс -в- і втрачають його в основі теперішнього часу, зберігають згадану морфему у формі наказового способу: вста-ва-ти — встj]-уть - вставай-0; програ-ва-ти - програj-уть - про-гравай-0.

Форми першої і другої особи множини утворюються за допомогою закінчень -імо (-ім), -мо (роб-и - роб-імо/роб-ім; знай-0 - знай-мо); -іть (-іте), -те (роб-и- роб-іть - роб-іте; знай-0 - знай-те), наприклад: Заходиш в малу кімнату і плечі розводиш дужі: - Уже ж бо весна, Андрію, Ходімосадити ружі (А. Малишко); Линьте, хмари, Ой, прилиньте,хмари, - ясний день. Окропіте нас, не шелестіте:день! День (П. Тичина).

Прості форми наказового способу, з яких друга особа однини і множини орієнтована на спонукання до дії адресата (адресатів) мовлення, а перша особа множини охоплює спонуканням і мовця, синтагматичне пов'язані із звертанням або займенниками другої особи ти, ви. Аналітичні форми третьої особи однини і множини утворюються поєднанням частки хай (нехай) з формою теперішнього часу (недоконаний вид) і формою теперішнього - майбутнього часу (доконаний вид), наприклад: Гей, ідіть, благодатні зливи! Випадайте, перлисті роси! Хай нап'ютьсядонесхочу ниви. Хай дівчата помиютькоси (Л. Костенко). Можливі також і аналітичні форми наказового способу першої особи, наприклад: Утни, батьку, орле сизий! Нехай я заплачу, нехайсвою Україну Я ще раз побачу (Т. Шевченко); - Товариство! - Закричав Шахай. - Хай вийдуть наперед усі ті, хто боїться або плаче за маминою спідницею. Хай мина них подивимось і поглузуємоз підлих боягузів (Ю. Яновський).

У значеннєвому плані аналітичних форм наказового способу на перший план виступає модальність бажання, а не наказу, безпосереднього спонукання до дії.

Лексична семантика багатьох дієслів ґрунтується на процесуальних ознаках, несумісних із спонуканням. Відповідні дієслова, до яких належать насамперед лексеми зі значенням дій або станів неживих предметів (наприклад: кущитися, сипатися, вивітрюватися, загусати, змерзатися тощо), перебувають поза сферою творення форм наказового способу.

Умовний спосібдієслова позначає нереальну, вірогідну, можливу або бажану дію, можливу зав певних умов, наприклад: Якби я був скульптором, виліпив бичудесний високий отой лоб! Якби був живописцем, намалював биоті калинові щоки (О. Гончар). З погляду вираження форма умовного способу - це аналітична структура, яка утворюється поєднанням дієслова у формі, співвідносній з минулим часом, і частки би (б): читав би, читала б, читало б, читали б.

Щодо умов уживання і функціонального навантаження розрізняють два різновиди форми умовного способу: 1) форма у складнопідрядному реченні або в іншому граматичному контексті, який містить повідомлення про умову, необхідну для реалізації дії або стану, наприклад: Студент одержав би позитивну оцінку, якби він сумлінно підготувався до іспиту; Студент одержав би позитивну оцінку, сумлінно підготувавшись до іспиту; Студент одержав би позитивну оцінку за умови сумлінної підготовки до іспиту; 2) незалежно вжита форма, наприклад: Пождав би ти місячної ночі (Леся Українка); Відпросився б ти у командира, прийшов би до мене на часину (О. Гончар); Хоч би Ясногорська, схилившись над ним, перев'язувала гарячу рану (О. Гончар).

Уживання форми умовного способу в незалежному реченні пов'язане з вираженням гіпотетичності, нереальності дії, але на перший план у її функціонуванні виступає значення бажання або спонукання. На основі функціонування згаданої форми можливе виділення окремої часткової категорії бажального способу.

Умовний спосіб дієслова традиційно кваліфікується як форма, що змінюється за числами і родами (в однині), але не має категорії часу. Однак специфіка українського дієслова полягає в тому, що йому властива специфічна форма умовного минулого способу. Віднесеність вірогідної, можливої дії до минулого виражається аналітичною структурою, яка утворюється поєднанням дієслова бути (був, була, було, були) з формою умовного способу, наприклад: Якби знала, що покине - Була б не любила; Якби знала, що загине - Була б не пустила(Т. Шевченко); Я зайчика зустріла - дрімав він на горбку - була б його спіймала, зозуля ізлякала: Ку-ку! (П. Тичина). Минулий умовний співвідносний за вираженням передминулої дії з формою давноминулого часу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Категорія способу. Вторинні значення форм способу	\|	Вторинні значення форм способу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.