Взаємний контроль буває колегіальним, груповим, суспільним

Переваги взаємного контролю:

1) у цьому виді контролю механізм нагляду максимально простий, тому що нормальна або девіантна поведінка спостерігається безпосередньо, що знижує ймовірність помилок через викривлення факту поведінки робітника, характера цієї поведінки у процесі передачі інформації;

2) з точки зору адміністрації, здійснення контрольних функцій самими суб’єктами організаційно-трудових відносин вигідне тим, що зменшується обсяг або необхідність спеціальної контрольної діяльності в управлінні. Тому адміністрація спирається на взаємний контроль, мобілізуючи сили самого персоналу на підтримку порядку.

Недоліки взаємного контролю:

1) суб’єктивізм - якщо відносини між людьми характеризуються суперництвом, конкуренцією, то люди схильні несправедливо приписувати один одному якісь порушення, упереджено оцінювати організаційно-трудову поведінку один одного;

2) взаємний контроль діє тільки в умовах, коли робітники проникнуті необхідністю дотримання таких норм у процесі оперативної, високоінтегрованої праці, яка обумовлена самою організацією праці.

З точки зору мотивації взаємного контролю, то він базується на наступних матеріальних і моральних інтересах.

По-перше, порушення погано впливають на зайнятість, умови, показники і оплату праці.

По-друге, робітник, який виявляє нетерпимість до порушень з боку інших робітників, може побоюватись, що ці порушення можуть бути помилково і несправедливо приписані йому.

По-третє, недисциплінованість різко осуджується в трудовій групі, тому що порушення в поведінці знижують авторитет групи, визивають недовіру до неї.

Взаємний контроль спирається як на моральні санкції, так і на матеріальні (КТУ).

Дуже важливими у взаємному контролі є оціночні судження. Їх сутність у тому, що індивіди або групи дають один одному оцінки з точки зору нормативних якостей, які мають значення в організаційно-трудовій поведінці. У результаті складається структура «персональних статусів». Вони («персональні статуси») можуть бути сприятливими, несприятливими, нейтральними. Таким чином кожен робітник набуває свого іміджу у сприйнятті іншими робітниками.

Оціночні відносини можуть бути:

• категоричними – «кращий», «гірший», де враховуються різні складні об’єктивні та особисті обставини;

• функціонально-обумовленими – оцінка може базуватись на ділових якостях або на соціально-психологічних якостях робітника неділового характера, симпатіях і антипатіях, не пов’язаних із роботою;

• інерціонними, де дуже важливою є початкова оцінка робітника, яку потім дуже важко змінити, навіть за умови зміни якостей робітника.

Самоконтроль – специфічний спосіб поведінки, де суб’єкт сам здійснює нагляд за своїми діями.

Переваги самоконтролю:

1) обмеження необхідності спеціальної контрольної діяльності з боку адміністрації;

2) самоконтроль дає робітникові почуття свободи, самостійності, особистої значущості.

3) у деяких випадках самоконтроль є більш компетентним.

Недоліки самоконтролю:

1) при оцінці особистої поведінки робітник схильний до зниження соціально-нормативних вимог, проявлення ліберальності у відношенні до самого себе;

2) самоконтроль важко передбачувати. Ним не можна керувати. Позитивним його виявлення може бути при наявності у робітника таких якостей як свідомість, моральність, порядність та ін.

На практиці самоконтроль існує і базується на таких моральних і матеріальних інтересах.

По-перше, він є реальним в умовах індивідуальної системи обліку праці, коли робітник несе персональну матеріальну відповідальність.

По-друге, важливим фактором самоконтролю є інформованість, свідомість, досвід робітника, знання і розуміння значення організаційно-трудової дисципліни

По-третє, самоконтроль – це спосіб самоствердження, самовдосконалення.

Самоконтроль спроможний бути захисним механізмом у трудовій організації. Якщо з будь-яких причин послаблюється і порушується адміністративний контроль, то контрольні функції беруть на себе рядові робітники, при цьому зберігається діло і колектив.

Тому менеджер повинен вивчати можливості реалізації самоконтролю у своїх підлеглих, заохочувати до нього, але періодично контролювати його ефективність.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Види соціального контролю	\|	Відкритий і прихований контроль.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.009 сек.