Судово-психіатрична експертиза.

Експертиза в психіатрії

Існує 3 основних види експертизи: трудова, військова та судово-психіатрична. Кожна з них може проводитися як амбулаторно, так і в стаціонарних умовах. В проведенні стаціонарної експертизи середній медичний персонал відіграє особливо значну роль.

Трудова експертиза проводиться з метою встановлення ступеню стійкого зниження або втрати працездатності.

В медичній документації, що направляються на трудову експертизу повинні бути дані про динамічне спостереження за психічним станом хворого та дані соціальних обстежень по місцю проживання і по місцю роботи (соціальне обстеження проводить медична сестра соціальної допомоги).

В залежності від ступеню зниження або втрати працездатності у зв’язку з психічним захворюванням експертна комісія встановлює одну з 3 груп інвалідності (ІІІ, ІІ, І).

ІІІ група інвалідності – це найбільш легкий ступінь стійкого зниження працездатності: хворі не можуть виконувати повний обсяг роботи за своїм фахом і повинні бути переведені на менш кваліфіковану працю.

ІІ група інвалідності призначається хворим, які внаслідок психічного захворювання втратили працездатність.

І група призначається хворим, які не тільки втратили працездатність, а і потребують постійного стороннього догляду.

Військова експертизавизначає стан психічного здоров’я призовників та придатність до військової служби тих осіб, у яких виявлені психічні розлади.

Згідно з чинним законодавством України, а також "Порядком проведення судово-психіатричної експертизи" від 8 жовтня 2001 р., судово-психіатричне експертне обстеження проводиться на підставі постанови слідчого, прокурора, органу дізнання, ухвали суду для вирішення питань, що мають правове значення і не вирішуються без знань у галузі психіатрії.

Організація та проведення судово-психіатричного експертного дослідження є компетенцією органів і лікувальних установ психіатричного профілю Міністерства охорони здоров'я (МОЗ) України. З метою досягнення максимальної об'єктивності судово-психіатрична експертиза не оплачується зацікавленою стороною.

Відповідно до підстав основними завданнямисудово-психіатричноїекспертизи можуть бути:

- визначення психічного стану і надання висновків (заключень) про осудність чи неосудність підозрюваних, обвинувачених, засуджених, стосовно яких в органів дізнання, слідства та суду виникли сумніви щодо їх психічного здоров'я, а також надання висновків (заключень) про необхідність застосування медичних заходів стосовно осіб, визнаних неосудними в момент скоєння ними правопорушення або таких, що захворіли на психічну хворобу після вчинення злочину;

- визначення психічного стану свідків і потерпілих і подання висновків (заключень) про здатність обстежуваного правильно сприймати, запам'ятовувати та відтворювати обставини, які мають значення для справи, у випадках, коли в органів слідства та суду виникають сумніви в психічному здоров'ї цих осіб;

- визначення психічного стану позивачів, відповідачів, а також осіб, стосовно яких вирішується питання про їх дієздатність.

З метою організації проведення судово-психіатричної експертизи органами охорони здоров'я утворені при психіатричних лікарнях, відділеннях (стаціонарна експертиза) та при амбулаторній ланці психіатричної служби - психіатричних і наркологічних диспансерах (амбулаторна експертиза) спеціальні судово-психіатричні експертні комісії (СПЕК).

До СПЕК входять не менше 3-х лікарів-психіатрів (голова та 2 члени). У виключних випадках допускається проведення експертного обстеження двома чи одним психіатрами. В Україні у СПЕК вводяться, здебільшого головуючими, спеціалісти-психіатри з найдосвідченіших кадрів, яким призначаються відповідні ранги державних службовців. Судово-психіатричним експертом може бути тільки особа, котра має звання лікаря і пройшла спеціалізацію з психіатрії. Експерт повинен бути незалежним від сторін, об'єктивним, тобто не мати особистої зацікавленості в результатах експертизи, що забезпечує його процесуальну незалежність, об'єктивність і неупередженість.

У практиці, згідно з вимогами законодавства та відповідно до діючої інструкції, проводяться такі організаційні форми судово-психіатричної експертизи:

· експертиза в кабінеті слідчого;

· експертиза в судовому засіданні;

· амбулаторна;

· стаціонарна;

· заочна (посмертна).

Строк проведення судово-психіатричної експертизи не повинен перевищувати 30 днів. У разі неможливості дати висновок протягом вказаного часу експертна комісія виносить умотивоване рішення про необхідність продовження цього строку.

Нині провідними в Україні в цій галузі є Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України в Києві, Харківський інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України, центри судово-психіатричної експертизи.

Відповідно до законодавства і практики судово-психіатрична експертиза не має інстанцій. Всі СПЕК і судові психіатри, як і всі психіатри, залучені до судової експертизи, є юридично абсолютно рівноправними. Це означає, що експертиза, проведена комісією судових психіатрів у складі провідних вчених інститутів і повторно призначена експертиза в складі лікарів будь-яких психіатричних закладів або судово-психіатричних відділень лікарень - процесуально рівноправні для суду. Цей організаційний принцип дуже важливий, особливо з огляду на те, що дозволяє уникати тиску авторитетних структур владних установ, а також відомчих інтересів. Суд може не погоджуватися з висновками будь-яких медичних установ чи СПЕК, якщо вони будуть недостатньо обґрунтованими, і має право призначити нову експертизу, але обов'язково повинен мотивувати свою незгоду.

Судово-психіатричний висновок про психічний стан піддослідних, про їх осудність чи неосудність, а також про стан психічного здоров'я (в цивільному процесі) дається на основі їх психіатричного обстеження, вивчення матеріалів карної справи чи відомостей з минулого життя (анамнезу), документів і довідок про перенесені раніше захворювання. Всі медичні заклади (лікарні, клініки, диспансери, поліклініки тощо) зобов'язані надавати СПЕК через органи, які призначили експертизу, всі необхідні відомості і матеріали про обстежуваних чи пролікованих виписки з історій хвороби, довідки, дані аналізів і різних методів досліджень та ін.

Судово-психіатричний висновок оформляється у вигляді акту, який підписується всіма членами комісії, причому кожний з них несе однакову відповідальність за його зміст. У разі незгоди одного з експертів із висновками інших членів комісії він має право не підписувати цей акт і складає свій окремий висновок чи акт (ст. 75 Кримінально-процесуального кодексу України (КПКУ), ст. 148 Цивільного процесуального кодексу України (ЦПКУ).

Відповідно до ст. 65 КПКУ та ст. 57 ЦПКУ висновок судово-психіатричних експертів є одним із джерел доказів у справі. Необхідно підкреслити, що остаточний висновок про осудність чи дієздатність особи робить тільки суд.

Найчастішим з екстрених станів, що небезпечні для хворого та оточуючих його людей і вимагають невідкладної медичної допомоги, є гостре психомоторне збудження.

Гостре психомоторне збудження – це гострий психотичний стан, що супроводжується вираженим руховим і мовним збудженням, а також психопатологічною симптоматикою, яка становить небезпеку для людей або самого хворого.

Залежно від причини, розрізняють такі основні види психомоторного збудження:

1. Галюцинаторно-маячне. Збудження виникає внаслідок галюцинацій та маячних переживань. Особливості збудження визначаються характером галюцинацій і відповідним сюжетом маячних ідей. Зустрічається при шизофренії, отруєнні наркотиками галюциногенної дії, реактивних психозах.

2. Делірійне. Збудження викликається інтоксикаціями, інфекційними хворобами, травмами.

3. Маніакальне. Збудження супроводжується піднесеним настроєм, надцінними та маячними ідеями переоцінки особистості (величі, багатства тощо), надмірною діяльністю, співами, танцями, декламуванням віршів або виголошенням коротких промов на різну тематику, підвищеним статевим потягом, епізодичною гнівливістю з агресивними тенденціями.

Є характерним для маніакальної фази МДП, маніакальної фази циркулярної форми шизофренії, алкогольного та наркотичного сп’яніння, туберкульозної інтоксикації.

4. Меланхолійний вибух – це збудження, зумовлене крайнім загостренням депресивних переживань. При цьому душевна туга стає непереносимою. Хворий знаходиться в стані депресивного відчаю. Прагнучи обірвати тяжкі душевні муки, він може вдатися до суїцидних дій. Для цього стану є характерним лемент із різко вираженою руховою активністю. Меланхолійний вибух властивий депресивній фазі МДП, інволюційній і реактивній депресії.

5. Кататонічне і гебефренічне збудження – це безглузде збудження з кривляннями, клоунізмами, хаотичними асоціальними включеннями в поведінку. Трапляється при відповідних формах шизофренії.

6. Епілептичне збудження – це крайній ступінь дисфорії з вираженими агресивними і руйнівними тенденціями. Виникає при епілепсії.

7. Еректильне збудження – це немотивоване, хаотичне, безглузде і безпідставне збудження, що з’являється у осіб з вираженою олігофренією.

8. Афект фізіологічний – це короткочасна і надто сильна емоція, яка виникає у відповідь на дію конкретних чинників і супроводжується вираженими сомато-вегетативними проявами (блідість або гіперемія шкіри та слизових, тахікардія, підвищення або зниження артеріального тиску, загальний тремор, імперативні позиви до дефекації тощо).

Свідомість не затьмарюється, людина усвідомлює свої дії. Після закінчення афективної реакції амнезії немає. Людину, яка скоїла злочин у стані фізіологічного афекту, визнають осудною.

9. Патологічний афект – це короткотривалий психічний розлад, який виникає у відповідь на значну несподівану психічну травму і відбувається на фоні запаморочливого стану свідомості, за яким настають загальне розслаблення, байдужість і, як правило, глибокий сон; супроводжується повною або частковою ретроградною амнезією.

У період запаморочливого стану людина не усвідомлює того, що відбувається довкола, не керує своїми діями. За злочин, скоєний у стані патологічного афекту, людина не несе кримінальної відповідальності.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Режими нагляду за хворими у психіатричній лікарні	\|	Високий ризик суїциду або гомоциду

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.