Стаціонарне лікування.

Структура наркологічної допомоги

Організація наркологічної допомоги в Україні

Основні принципи організації наркологічної допомоги:

· профілактична спрямованість;

· раннє виявлення та диспансерний облік хворих;

· поетапне лікування;

· реабілітація хворих.

1. Позалікарняна наркологічна допомога (наркологічні диспансери, наркологічні кабінети).

2. Лікарняна наркологічна допомога (наркологічні лікарні, наркологічні відділення при психіатричних лікарнях).

3. Лікувально-реадаптаційні установи (лікувально-трудові профілакторії, лікувально-трудові майстерні).

4. Клуби анонімного лікування алкоголіків та наркоманів.

Наркологічний диспансер є головним організаційно-методичним центром, який об’єднує всі структурні підрозділи наркологічної служби. Основний принцип діяльності диспансеру – територіальний.

Амбулаторна наркологічна допомога є основним видом допомоги хворим даного профілю. Не менше 70% хворих, що перебувають на диспансерному обліку можуть успішно лікуватись амбулаторно і не мають потреби в госпіталізації.

Невідкладними показаннями до госпіталізації в наркологічний або загально психіатричний стаціонар є:

· гострі алкогольні або інтоксикаційні психози і препсихотичні стани;

· загострення хронічних алкогольних або інтоксикаційних психозів;

· загострення супутніх психічних захворювань;

· важкі запійні стани, які не вдалося зняти амбулаторно.

Показаннями до планової госпіталізації в наркологічний стаціонар є:

· стани компульсивного потягу до наркотичної речовини або алкоголю, які не вдається коригувати амбулаторно;

· використання методів лікування, не можливих без госпіталізації;

· сімейно-соціальні фактори.

Планова госпіталізація наркологічних хворих відбувається виключно за згодою самого пацієнта.

Примусове лікування хворих на наркозалежність та алкоголізм спрямоване на попередження соціально небезпечних наслідків залежності, усунення анозогнозії та допомогу хворим, що втратили контроль за своїм станом.

Примусове лікування наркологічних хворих можливе у 3 формах:

Перша форма – примусовий захід медичного порядку, який застосовується за рішенням суду щодо наркозалежних осіб, що скоїли правопорушення (спеціальні наркологічні відділення в місцях позбавлення волі або психіатричні заклади з посиленим режимом). Термін такого лікування встановлюється судом.

Друга форма – примусове лікування в лікувально-трудових профілакторіях (ЛТП). Застосовується до осіб з хронічними формами алкоголізму, які злісно ухиляються від добровільного лікування і проявляють виразну соціальну декомпенсацію. Клопотання про направлення хворих на примусове лікування можуть надсилати також члени їх сімей. Строк примусового лікування в ЛТП складає 1-2 роки.

На сьогодні в Україні оглядається питання про скасування даної форми примусового лікування як малоефективної та такої, що порушує демократичні засади.

Третя форма – примусове лікування осіб, хворих на хронічний алкоголізм, які страждають тяжкими супутніми захворюваннями, що перешкоджають їх перебуванню в ЛТП, інвалідів І-ІІ груп, чоловіків старших 60 років, жінок старших 55 років.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ЛЕКЦІЯ №10	\|	Основні методи лікування наркологічних хворих

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.