ЛІКУВАННЯ.

Лікування хворих на ГГ має бути етіопатогенетичним, комплексним: 1) хірургічне лікування; 2) антибактеріальна терапія; 3) підвищення реактивності організму; 4) гіпербатична оксигенація.

Важливе місце в комплексному лікуванні займає хірургічне лікування: а) лампасні повздовжні розрізи шкіри, підшкірної клітковини, м¢язів до кістки з промиваннями рани перекисом водню, розчином калію перманганату; б) висічення всіх некротичних, нежиттєздатних тканин; в) за неефективності проведеного комплексного лікування, погіршення стану хворого, наростання явищ інтоксикації за життєвими показаннями ампутація або екзартикуляція кінцівки. Використовують гільстотинний метод ампутації.

Антибактеріальна терапія передбачає введення хворим протигангренозної сироватки. Проте, за останні роки у зв¢язку з використанням для лікування хворих гіпербаричної оксигенації (ГО) думки вчених відносно застосування сироваток розходяться. Одні відмовляються від них, вказуючи, що вони малоефективні, а іноді навіть небезпечні, оскільки можуть викликати анафілактичний шок (М.П.Черенько, 1999 р.). Інші (В.І.Стручков, М.І.Кузін і Б.М.Костюченко) продовжують їх рекомендувати, особливо в тих випадках, коли немає можливості застосувати гіпербаричну оксигенацію. Використовують полівалентну протигангренозну сироватку, яка містить в одній ампулі антитоксин проти чотирьох збудників ГГ (антиперфрінгенс, антиедематієнс, антисептикум по 50 тис. АЕ кожної антигістолітікус – 30 тис.). Перед введенням основної дози рекомендується проводити внутрішньошкірну пробу введенням 0,1 мл розведеної 1:100 сироватки. Проба вважається негативною, якщо діаметр папули не перевишує 0,9 см. При негативній внутрішньошкірній пробі нерозведену протигангренозну сироватку (0,1 мл) вводять підшкірно. Якщо реакція негативна, решту дози вводять крапельно, внутрішньом¢язово або внутрішньовенно.

У разі позитивної проби сироватку вводять лише за абсолютними показаннями під наркозом.

Антибактеріальне лікування передбачає застосування антибіотиків. Кращим у цьому відношенні є пеніцилін – у дуже великих доза 20-40 млн. ОД на добу внутрішньовенно. Крім пеніциліну доцільно застосовувати тетрациклін, морфоциклін в поєднанні з левоміцетином (кліндоміцином) або олеандроміцину. Гарні результати дає застосування хлорамфеніколу або метронідазолу.

Підвищення реактивності організму досягається шляхом трансфузійної та інфузійної терапії. Переливання крові використовують повторно по 250-500 мл. Її чергують з кровозамінниками дезінтоксикаційної гемодинамічної дії: поліглюкіну, реополіглюкіну, реоглюману, сольових кристалічних розчинів, гідролізину, амінокровіну, амінопептиду, гемодезу.

З інших методів лікування хворих на ГГ треба назвати застосування антиферментних препаратів (пантрепін 100-125 тис.ОД, контрекал 10-20 тис.ОД), гепарину (20-60 тис.ОД). Для лікування використовують антигестамінні препарати (димедрол, дипразин, супрастин, піпольфен).

Важливе місце в лікуванні хворих анаеробною інфекцією займає гіпербарична оксигенація. В основі цього методу належить антибактеріальна дія кисню під підвищеним тиском. З цією метою використовуються спеціальні лікувальні барокамери, в який створюється підвищений до 203 кПа – 2 атм) тиск кисню. Кисень проникає через альвіоли і створює такі умови в організмі, які перешкоджають поширенню інфекції з тканин.

Велику увагу в лікуванні хворих ГГ треба приділяти симптоматичній теорії, спрямованій на поліпшення функції серцево-судинної, дихальної, сечової систем, боротьбі з болем доглядові за шкірою і ротовою порожниною, профілактиці ускладнень.

Хворі на ГГ вимагають спеціального догляду. Вони повинні бути ізольовані в окремі палати. За ними закріплюють спеціальний медперсонал, їм виділений окремий перев¢язувальний матеріал (після застосування він дезінфікується і спалюється), інструменти, посуд. Операційну та перев¢язочну після перебування в них хворих на ГГ треба ретельно прибирати (миття підлоги, стін дезінфікуючими розчинами, опромінення бактеріцидними лампами, операційний інструмент миють в 6% розчині перекису водню 2 рази по 60¢ через 12 год).

ПРОФІЛАКТИКА.

Профілактика ГГ передбачає комплекс заходів, спрямованих на боротьбу з анаеробними збудниками, шоком, крововтратою. Важливе місце в запобіганні ранової інфекції, в тому числі анаеробній, займає своєчасна іммобілізація ураженої ділянки, тимчасове спининня кровотечі, застосуванння знеболювальних засобів, асептична пов¢язка, своєчасна і повноцінна первинна хірургічна обробка рани, застосування антибіотиків, засобів, які підвищують захисні сили організму.

Хворим, з підозрою на ГГ профілактично внутрішньом¢язово з усіма попередніми пробами вводять 30 тис.АЕ полівалентної протигангренозної сироватки (антиперфрінгенс, антиедематієнс, антисептікум) по 10 тис АЕ кожної. Більше значення відводиться великим дозам антибіотиків: пеніциліну – по 20-40 млн ОД внутрішньовенно 2-3 рази на добу, протягом 10-14 днів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
КЛІНІКА І ДІАГНОСТИКА.	\|	ПАТОМОРФОЛОГІЯ.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.