• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ЛЕКЦІЯ №10

ТЕМА ЛЕКЦІЇ:

Загальні питання наркології. Основні наркологічні синдроми та стадії перебігу наркологічних захворювань. Організація наркологічної служби.

АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ:

За короткий проміжок часу наркоманія в Україні досягла рівня країн Європи. Зростання частоти захворювання на важкі хімічні види залежностей призводить до медичних, соціальних (поширення СНІДу, втрата працездатності особами молодого та середнього віку, їхня деградація) та юридичних (крадіжки, асоціальна поведінка наркоманів) наслідків.

СТУДЕНТ ПОВИНЕН ЗНАТИ:

Визначення предмету «наркологія» та його задачі; основні наркологічні синдроми; систему організації наркологічної допомоги; види залежностей; основні методи діагностики, лікування; профілактичні заходи; особливості догляду, нагляду за пацієнтами

ПЛАН ЛЕКЦІЇ:

1. Визначення предмету «наркологія», його задачі.

2. Види залежностей.

3. Основні наркологічні синдроми.

4. Система організації наркологічної допомоги.

5. Основні методи діагностики, лікування, профілактики в наркології.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

«Медсестринство в психіатрії» за редакцією д. мед. н. О.С. Чабана, Тернопіль «Укрмедкнига» 2001

«Наркологія» А. М. Скрипніков, О.К. Напрєєнко, Г.Т. Сонник, Полтава 2005

Широке поширення різних видів залежностей у країнах СНД та в Україні протягом останніх десятиліть робить проблему вивчення залежностей актуальною. За короткий проміжок часу наркоманія в Україні досягла рівня країн Європи. Зростання частоти захворювання на важкі хімічні види залежностей призводить до медичних, соціальних (поширення СНІДу, втрата працездатності особами молодого та середнього віку, їхня деградація) та юридичних (крадіжки, асоціальна поведінка наркоманів) наслідків.

Наркологія – це наука, що вивчає хвороби, викликані зловживанням наркотичними речовинами. Термін «наркологія» походить від двох грецьких слів: «наркос» - сон та «логія» - наука.

Виділення наркології як окремої дисципліни відбулось досить недавно внаслідок високої соціальної значимості цієї проблеми. Частка хворих на наркозалежність серед загальної кількості молодих людей, що вживають наркотичні засоби, складає 10%.

Надзвичайно важливим аспектом проблеми є високі темпи поширення ВІЛ-інфекції, гепатиту, венеричних інфекцій серед споживачів наркотиків. Це зумовлене переважанням ін’єкційного способу вживання наркотиків у нашій країні. Зокрема, на даний час констатується так звана «друга хвиля» інфікування ВІЛ, яка охоплює сексуальних партнерів наркозалежних (перша хвиля стосувалась безпосередньо споживачів наркотиків).

Наркоманію (грецьк. narke – заціпеніння, сон; mania – безумство) називають групу хвороб, що виникають внаслідок систематичного, у наростаючій кількості вживання речовин, які включені до затвердженого на офіційному рівні списку наркотиків.

Проявами наркоманії є психічна та фізична залежність від цих речовин, а також розвиток абстиненції внаслідок припинення їх прийому.

Через деяке негативне значення, яке закріпилось за цим словом, у 1964 році ВООЗ запропонувала альтернативний термін залежністьвідпсихоактивнихречовин (ПАР), який сьогодні рівноправно використовується в медичній літературі.

Випадки епізодичного чи помірного вживання ПАР без розвитку залежності від них носять назву наркотизму або періодичноїнаркотизації.

Наркотик – речовина, що при одноразовому вживанні здатна викликати приємний психічний стан, а при систематичному – психічну та фізичну залежність.

Офіційним визнанням речовини наркотичною в Україні є включення її до переліку наркотиків наказом міністра охорони здоров’я. Цей перелік складається на основі міжнародних конвенцій про наркотики та психотропні речовини.

Термін «наркотична речовина» включає три критерії:

· медичний;

· соціальний;

· юридичний.

Вони пов’язані між собою і в правовому аспекті зобов’язують визнавати речовину наркотичною лише за умови, якщо вона відповідає всім 3 критеріям.

Медичний критерій полягає у тому, що речовина повинна справляти специфічну дію на ЦНС (стимулювальну, седативну, галюциногенну та ін.), яка і є безпосередньою причиною її немедикаментозного застосування.

Соціальний критерій полягає в тому, що немедикаментозне вживання даного засобу набуває таких масштабів, які становлять серйозну суспільну небезпеку.

Юридичний критерій базується на обох вищезгаданих і вимагає законодавчого внесення відповідної речовини до списку наркотиків.

Класифікація наркотичних речовин ВООЗ (1990р.):

1. Опіати.

2. Депресанти (седативні, снодійні, транквілізатори).

3. Стимулятори (кокаїн, амфетамін, кофеїн, кат – рослина, що містить ефедриноподібну речовину, поширена в Азії).

4. Галюциногени.

5. Інші речовини (канабіс, інгалянти, фенциклідін, кава і бетель).

Психоактивнатоксичнаречовина може мати ті ж самі властивості, що й наркотики, але соціальна небезпека її вживання дещо менша, і офіційно наркотиком вона не визнана. Деякі речовини за різних часів то вважали наркотиками, то не вважали такими, наприклад, барбаміл, ефедрин.

Токсикоманія – хвороба, яка характеризується психічною, а іноді й фізичною залежністю від психоактивної токсичної речовини, не віднесеної до списку наркотиків.

Для характеристики дії кожної з ПАР виділяють наступні розлади:

· Гостра інтоксикація – стан, що настає слідом за вживанням алкоголю чи іншої ПАР і призводить до чисельних психічних та соматичних порушень.

· Хронічна інтоксикація ПАР, що проявляється синдромами зміненої реактивності, психічної та фізичної залежності.

Синдром психічної залежності включає в себе нав’язливий (обсесивний) потяг до приймання ПАР з метою викликати задоволення або уникнути дискомфорту.

Ознаки синдрому: незадоволення відсутністю наркотика, пожвавлення при згадці про нього, некритичне ставлення до наркотизації. Поступово формується стійке переконання, що існуючий дискомфорт можна здолати лише за допомогою чергової дози ПАР, і що її вживання є найвищою насолодою в житті. Якщо звичайна людина здатна радіти з різних приводів у своєму житті, то наркоман – лише від вживання наркотику. Тільки у стані інтоксикації він відчуває прилив сил, підвищення працездатності, позбавляється від тривог та турбот. Стан інтоксикації стає для нього новою нормою.

Синдром фізичної залежності складається з імперативного (компульсивного) потягу до інтоксикації звичним наркотиком та абстинентного синдрому.

Компульсивний потяг (compulsion – примушування) – нездоланне прагнення до наркотизації, яке сягає інтенсивності вітальних потягів (голоду, спраги). Він визначає настрій хворого, його поведінку, нівелює критику. Всі думки та прагнення хворого спрямовуються на пошук наркотику і здолання перешкод на своєму шляху. Компульсивний потяг, на відміну від психічного, супроводжується вегетативними знаками: розширенням зіниць, гіпергідрозом, сухістю у роті та тремором. Задовольнити його може лише вживання наркотику.

Абстиненція (abstinence – позбавлення задоволення) – це сукупність соматичних, нейро-вегетативних та психічних порушень, що виникають після припинення наркотизації за умови сформованої залежності від наркотика.

Синдромзміненоїреактивності складається із змін форми вживання, змін форми сп’яніння, змін толерантності і втрати захисних реакцій.

Зміна форми вживання – систематичне вживання хворим ПАР, від якої у нього сформувалась залежність. Якщо здорова людина протягом декількох днів вживає, наприклад, спиртні напої, то вона швидко вимушена буде припинити це через погане самопочуття. А для алкоголіків щоденна алкоголізація є не тільки нормальною, а й бажаною, оскільки перерва у вживанні викликає погіршення соматичного стану.

Зміна форми сп’яніння – дія наркотику на організм за умов сформованої наркоманії суттєво відрізняється від звичної. Якщо на здорову людину морфін діє седативно, то хворого опійною наркоманією він стимулює; барбітурати у здорових людей викликають сон, а у барбітуромана – стимулюючий ефект.

Першою змінюється інтенсивність ейфорії, потім поступово змінюється її якість аж до розвитку лише тонізуючого ефекту замість ейфоричного.

Зміна толерантності клінічно проявляється зниженням біологічної або поведінкової реакції організму на повторне введення однієї і тієї ж кількості наркотичної речовини, або необхідності збільшення дози наркотику для досягнення бажаного ефекту.

Втрата захисних реакцій на передозування. На початку наркотизації захисні вегетативні реакції присутні завжди (при алкоголізмі – це блювотний рефлекс). Зменшення, а потім зникнення захисних реакцій свідчить про перехід організму на новий рівень реагування, на якому попередні високі дози тепер не мають токсичної дії і не вимагають додаткового захисту від них.

Аддиктивна поведінка (addictive behavior – шкідлива звичка) – це зловживання різноманітними ПАР, у тому числі спиртними напоями та тютюном, до того, як від них сформувалась фізична залежність.

Цей термін створений для тих випадків, коли мова йде не про хворобу, а лише про порушення поведінки. Термін «аддикція» часто використовується як синонім залежності.

З’явилась нова наука — аддиктологія, або наука про залежності.

Сьогодні аддиктологія вивчає такі види залежностей:

· хімічні — наркотична аддикція (включаючи токсикоманію), алкогольна і тютюнова адикції;

· нехімічні — компьютерні, ігрові (включаючи й компьютерні ігри), трудові залежності;

· маловідомі харчові, любовні та сексуальні залежності, залежності від людей, предметів та подій тощо.

Аддиктивна поведінка в цілому пов’язана з бажанням людини відійти від реального життя шляхом штучної зміни стану своєї свідомості. Фармакологічні (хімічні) залежності, такі як різні види наркоманій, алкоголізм, тютюнопаління, токсикоманія, передбачають регулювання свідомості та емоцій за допомогою хімічних речовин.

При нехімічних видах залежностей універсальним фактором, що регулює стан свідомості та емоції, є певні дії, поведінка. Проте і хімічні, і нехімічні види залежностей мають певні спільні риси та механізми формування.

Ризик переходу аддиктивної поведінки у хворобу неоднаковий для різних наркотиків. Наприклад, для опіатів він складає 19-38%, а для алкоголю 12%. Внутрішньовенне введення наркотиків значно підвищує ризик захворювання.

Мотиви аддиктивної поведінки:

1. Соціально-психологічні (традиції, особливості культури, особистісна нестійкість).

2. Ті, що відображають бажання змінити самопочуття (бажання отримати задоволення, бажання зняти тривожність, бажання підвищити працездатність).

3. «Патологічна мотивація» (фіксація патологічного потягу у свідомості, прагнення уникнути абстиненції, само руйнівна поведінка).

Часто домінуючим мотивом аддиктивної поведінки у молоді визнають так звану конфронтацію поколінь – протест проти духовних цінностей батьків або домінуючий в нашу епоху культ споживання, бажання споживати щастя як товар.

Близько 20% підлітків вірять у те, що наркотики стимулюють творчі здібності, і багато з них переконані у цілющій силі алкоголю в малих дозах.

Мотивація залежить від акцентуації характеру. Особи нестійкого типу шукають можливість розважитись. Шизоїду важливо заглушити внутрішні переживання, полегшити контакт з однолітками та стимулювати аутистичні фантазії.

Коли формується психічна залежність, то основною мотивацією є потяг – потреба змінити свій психічний стан. А при фізичній залежності головним мотивом зловживання є страх перед абстиненцією.

Читайте також:

1. Вид заняття: лекція
2. Вид заняття: лекція
3. Вид заняття: лекція
4. Вид заняття: лекція
5. Вид заняття: лекція
6. Вступна лекція
7. Вступна лекція 1. Методологічні аспекти технічного регулювання у
8. Клітинна селекція рослин.
9. Колекція фонограм з голосами осіб, які анонімно повідомляли про загрозу вибуху
10. ЛЕКЦІЯ (4): Мануфактурний період світової економіки
11. Лекція - Геополітика держави на міжнародній арені
12. Лекція 02.04.2013

Переглядів: 2519