Критичний аналіз гештальттерапії

Як указувалося, критичний аналіз як метод гештальттерапії створив американський психолог і психотерапевт Ф. Перлз під впливом ідей гештальтпсихології, екзистенціалізму, психоаналізу і, зокрема, теорії В. Райха про фізіологічні прояви витисненого психологічного матеріалу.

Гештальттерапія виникла в руслі феноменологічного підходу, що підкреслює необхідність усвідомлення пацієнтом сьогодення і важливість безпосереднього переживання. Інформацію, необхідну для психотерапевтичної зміни, отримують також від безпосередньої поведінки пацієнта. Феноменологічний підхід гештальттерапії протиставляється каузальному - традиційному підходу, коли зусилля психотерапевта направлені на пошуки причин розладів у пацієнта в його минулому.

Ф. Перлз переніс закономірності утворення гештальту з сфери сприйняття в область мотивації людської поведінки. Виникнення і задоволення потреб він розглядав як процес формування і завершення гештальтів. Мотиваційна сфера функціонує за принципом саморегуляції організму. Людина знаходиться в рівновазі з собою і навколишнім світом. Для збереження гармонії потрібно лише довіритися “мудрості тіла”, прислухатися до потреб організму і не перешкоджати їх реалізації.

Бути самим собою, здійснювати своє “Я”, реалізовувати свої потреби, схильності і здібності - це шлях гармонійної, здорової особи. Згідно екзистенціальний-гуманістичної психології, хворим неврозом є людина, що хронічно перешкоджає задоволенню власних потреб, відмовляється від реалізації свого “Я”, спрямовує всі свої зусилля на реалізацію “Я-концепції”, що створюється для нього іншими людьми, перш за все близькими, яку він з часом починає приймати за дійсне “Я”. Відмова від власних потреб і проходження цінностям, нав'язаним ззовні, приводить до порушення процесу саморегуляції організму.

У гештальттерапії розрізняють п'ять механізмів порушення процесу саморегуляції: інтроекція, проекція, ретрофлексія, дефлексія і конфлюєнція.

При інтроекції людина засвоює відчуття, погляди, переконання оцінки, норми, зразки поведінки інших людей, які, проте, вступаючи в суперечність з власним досвідом, не асимілюються його особистістю. Цей досвід, що не асимілює, - інтроект - є чужою для людини частиною його особистості [16].

Найбільш ранніми інтроектами є батьківські повчання, які засвоюються дитиною без критичного осмислення.

З часом стає важко розрізнити інтроекти і власні переконання.

Проекція - пряма протилежність інтроєкції, причому, як правило, ці два механізми доповнюють один одного. При проекції людина відчужує властиві йому якості, оскільки вони не відповідають його “Я-концепції”. Проекції “дірки”, що утворюються в результаті, заповнюються інтроектами.

Ретрофлексія - “поворот на себе” - спостерігається тоді, коли які-небудь потреби не можуть бути задоволені із-за їх блокування соціальним середовищем, і тоді енергія, призначена для маніпулювання в зовнішньому середовищі, прямує на себе. До таких незадоволених потреб, або незавершеним гештальтам, відносяться агресивні відчуття. Ретрофлексія при цьому виявляється в м'язових затисках. Первинний конфлікт між “Я” і іншими перетворюється на внутрішньоособистісний конфлікт.

Показник ретрофлексії - використання в мові вікових займенників і частинок, наприклад: “я повинен примусити себе зробити це”.

Дефлексія - це ухилення від реального контакту. Людина, для якої характерна дефлексия, уникає безпосереднього контакту з іншими людьми, проблемами і ситуаціями. Дефлексия виражається у формі салонових розмов, балакучості, блазенства, ритуальності і умовності поведінки, тенденції “сглажування” конфліктних ситуацій і т.п.

Конфлуенція, або злиття, виражається в стиранні меж між “Я” і оточенням. Такі люди насилу відрізняють власні думки, відчуття або бажання від чужих. Злиття добре виявляється на заняттях груповою психотерапією у пацієнтів, що повністю ідентифікують себе з групою. При описі власної поведінки для них характерне вживання слова “Ми” замість “Я”.

Описані механізми порушення процесу саморегуляції є невротичні захисні механізми, вдаючись до яких індивід відмовляється від справжнього “Я”. В результаті дії перерахованих механізмів порушується цілісність особи, яка виявляється фрагментованою, розділеною на частини.

Такими фрагментами, або частинами, найчастіше є дихотомії: чоловіче - жіноче, активне - пасивне, залежність - відчуженість, раціональність - емоційність, егоїстичність - безкорисливість.

У гештальттерапії велике значення надається описаному Ф. Перлзом конфлікту між “нападаючим” (top-dog) і таким, що “захищається” (under-dog).

“Нападаючий” - це інтроект батьківських повчань і очікувань, що диктують людині, що і як він повинен робити (Батько в термінології трансактного аналізу).

Що “захищається” - це залежна, невпевнена в собі частина особи, що вдається до різних хитрощів, наприклад: “зроблю завтра”, “обіцяю”, “так, але.”, “постараюся” (Дитина в трансактному аналізі).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Психотехніки в гештальттерапії	\|	Експлозія- це глибоке і інтенсивне емоційне переживання. Ф. Перлз [14] розрізняє чотири типи експлозії: скорбота, гнів, радість, оргазм.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.