• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Ментальність – основа відмінностей культур

ТЕМА 1

Кафедра українознавства

Факультет філософії і релігієзнавства

І ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ

ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІНФОРМАТИКИ

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

З ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

Донецьк-2010

ПОНЯТТЯ ПРО КУЛЬТУРУ ТА ІСТОРІЮ КУЛЬТУРИ. ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

Історія людства є, передусім, історією розвитку культури. Будь-яка нація цікава своєю культурою. Що ж таке «культура»? Нині існує понад 2000 визначень поняття «культура». Слово має латинське походження і означає «вирощування, догляд, оброблення землі» (cultura). Вперше у науці вжив термін римський оратор і письменник Цицерон у значенні «культура розуму».

Культура – комплекс матеріальних, духовних, інтелектуальних і емоційних рис суспільства, що включає в себе різні мистецтва, спосіб життя, правила людського буття, систему цінностей, традицій, вірувань.

Культура – це якісна оцінка суспільства, людини; це те, що не від природи, чого не було до людини і що перетворене людиною. Це «друга природа». Олюднена природа дедалі більше потребує культурного ставлення, оскільки коли культура розвивається стихійно, то зазвичай «залишає після себе пустелю» (К.Маркс).

Микола Реріх (1874 – 1947) писав: «Культура є шанування Світла. Культура є любов до людини. Культура є поєднання життя і краси, синтез високих і витончених досягнень. Культура є зброя Світла. Культура є спасіння». Іншими словами, культура – це «культ», тобто шанування і «ур» - світло.

Існує низкаконцепцій щодо виникнення культури:

1) Культуру створила праця, матеріальна діяльність людини (звідси назва концепції «орудійно-трудова») (Ф.Енгельс, К.Маркс);

2) Культуру створила магія (Л.Мамфорд, американський культуролог);

3) Культуру витворила гра (Й.Хейзінга);

4) Культура виникла через недосконалість біологічної природи людини (Е.Касірер).

Культура може розглядатися з погляду:

- Історичного (культура стародавнього світу, середньовічна культура, сучасна культура);

- Галузей людської діяльності (матеріальна, духовна, художня, молодіжна, військова, релігійна, політична культура, культура праці, землеробства, дозвілля, споживання, побуту, мовлення, поведінки, колективу, особи, індивіда, суспільства);

- Етнонаціонального, географічного і регіонального (культура Заходу, Сходу, села, міста, антична, американська, словенська, українська, німецька культура);

- Мистецької епохи, культурного часопростору (культура Відродження, Просвітництва).

Зазвичай виокремлюють культуру духовну і матеріальну.

Культура матеріальна – витвори матеріальної діяльності людини; створення нею штучного середовища проживання. В матеріальній культурі неминуче присутні духовні начала, оскільки вона завжди є втіленням ідей, знань тощо. Матеріальна культура - це:

1) будівлі і споруди, архітектурні пам’ятки;

2) інструменти і обладнання для усіх видів діяльності;

3) транспорт й шляхи (дороги);

4) засоби комунікації (мовлення, писемність, радіо, інтернет, мобільний зв’язок, телебачення);

5) технології.

Іноді «культура» (здебільшого матеріальна) і «цивілізація» вживаються як синоніми, бо цивілізоване суспільство – розвинене, зріле, з високим рівнем розвитку якості життя.

Культура духовна – витвори духовної діяльності людини, які існують як поняття, уявлення, вірування, почуття й переживання.

Духовна культура – це:

1) духовні якості людини і діяльність з їх реалізації (вірність, правдивість, мужність тощо);

2) духовні цінності (наукові теорії, норми права, твори мистецтва).

Володимир Греченко, Ігор Чорний вказують на те, що до структурних складників духовної культури належать:

● інтелектуальні (наука, освіта);

● естетичні (мистецтво і література);

● етичні (мораль);

● соціальні (мова, побут, звичаї, право, політика);

● релігійні.

Отже, культура в цілому охоплює і художню культуру, і науку, й освіту, і релігію, і мораль, і політику, і право. Вона розвивається у діалозі з іншими культурами.

Функції культури:

1) Людинотворча, бо культура – це дзеркало, де людина бачить себе; це мірило людини в людині. Через культуру людина відкриває і змінює світ, саму себе. Чи може бути «менше» чи «більше» культури? Звісно, ні. Культура або є, або її немає.

2) Інформативна. Культура – це соціальна пам’ять народу, механізм передавання досвіду від людини до людини, від епохи до епохи. Щоб стати культурною, людині необхідно пройти «через усі епохи світової культури» (Й.Ґете). Культура – осередок досконалості, це спадщина, фундамент для прийдешніх поколінь.

3) Світоглядноформувальна. Культура відбиває менталітет народу, це паспорт нації, її душа, генетичний код. Атрофія історичної пам’яті перетворює націю в населення.

4) Регулятивна. Культура відтворює сукупність норм і правил поведінки. Існують норми права і моралі, норми в мистецтві, норми релігійної поведінки

Кожна культура володіє власним образом світу, системою цінностей.

Ментальність – це специфічний спосіб мислення, своєрідне світосприйняття, властиве представникам тієї чи іншої культури.

Для кожного типу культури характерне певне сприйняття часу і простору, а також визначення місця людини у створеній її уявою часо-просторовій моделі.

З-поміж чинників, які формують специфічне світосприйняття є:

● Географічний фактор – це кліматичні умови, особливість ґрунту, рельєфу, флори і фауни; іншими словами – це картина світу народу.

●Історичний фактор. Історичні події – це колективний досвід.

●Економічний. Товарно-грошові відносини впливають на перебіг культурних процесів.

●Релігійний. Людина сприймає світ через призму своєї релігії.

Сприйняття часу, простору й людини, а також уявлення про прекрасне й потворне, властиве кожному типу культури, своєрідно втілюється в музиці, архітектурі, живописі, скульптурі, літературі тощо.

Історія культури – це рух від національних культур до світової.

Світова культура – це мозаїка національних культур. Складником світової культури є й українська культура.

Що ж таке «українська культура»? Культура України й українська культура – не тотожні поняття.

Українська культура – це: «сукупність надбань, спосіб сприйняття світу, система мислення та творчості українського народу» (М.Кордон).

Українська культура – це творчість усіх українців, де б вони не жили. Нині українці витворюють матеріальну й духовну культуру в 64 країнах світу. А чи можна, на ваш погляд, зараховувати до української культури об’єкти, розташовані в країні, але які не пов’язані з українською традицією? (скажімо, мечеть у Євпаторії, збудована Хаджи Станом). Українська культура формує своєрідний стиль життя, спосіб поведінки. Духовно бідні люди ніколи не зроблять Україну багатою і щасливою.

Особливості української культури зумовлені низкою чинників:

Зовнішніх -

● географічне розташування (вплив і Заходу, і Сходу, м’який клімат, родюча земля, багаті природні надра, водні та лісові ресурси) «+» (позитивне);

● тривалий період колонізації, постійна зрада ватажками свого народу, постійні міграційні процеси «-» (негативне);

● відсутність державності до 1918 р. «-» (негативне);

Внутрішніх –

● національний характер;

● національна свідомість;

● архетипність мислення (образи Матері-землі, Неньки-України, Волі, Правди, Долі).

Домінувальною рисою української ментальності є емоційність, естетичність, чуттєвість. П. Юркевич, Д.Чижевський емоційність українців вважали «прикметою національної вищості». В.Липинський навпаки негативно оцінював емоційно-чуттєву рису українського світогляду. З погляду сучасної науки, розвинена чуттєвість народу активізує почуття обов’язку, жалю до нещасних, радощі за чужу удачу, співчутливість.

За своїм характером українська культура належить до культур слов’янського типу. Вона тривалий час розвивалася як народна культура (фольклор, народні традиції, народні думи, пісні, танці, декоративно-прикладне мистецтво). Українська духовність віддавен ґрунтувалася на хліборобській культурі. Прив’язаність до землі – споконвічна українська риса. «Хто сіє хліб, той сіє правду» - говорили наші предки. Стародавні українці так і називалися: орії – орачі – хлібороби – сонце-славці. Село було і є носієм українського, національного. Відомий дослідник І.Огієнко зазначав, що українській культурі властиві «відвертість світу, відсутність боязні чужого і гуманізм».

Читайте також:

1. Nom. sing. Gen. sing. Основа
2. VI . Екзаменаційні питання з історії української культури
3. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ У ГАЛУЗІ КУЛЬТУРИ
4. Амстердам, Дельфт — осередки культури Нідерландів
5. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства як методична основа діагностики його спроможності протидіяти кризовим явищам та ліквідувати їх наслідки
6. Англійський сад - нове слово в європейській парковій культурі.
7. Античні міста-держави на півдні України, їх культурні традиції.
8. Артефакти культури. Знання, цінності і регулятиви як три основних види смислів культури.
9. Архаїчні культури на території України. Трипільська культура та її здобутки.
10. Атрибутивні ознаки і властивості культури
11. Б. Основа.
12. Багатоманітність і взаємодія культур

Переглядів: 1017