Неповна зайнятість може бути добровільною і примусовою.

Добровільна неповна зайнятість (або часткова зайнятість) зумовлена соціальними причинами, зокрема необхідністю здобути освіту, професію, підвищити кваліфікацію тощо.

Примусова (прихована) неповна зайнятість відображає порушення рівноваги між робочою силою та іншими факторами виробництва. Вона пов’язана, зокрема, зі зменшенням обсягів виробництва, реконструкцією підприємства і виявляється в низьких доходах населення, неповному використанні професійної компетенції або в низькій продуктивності праці і т.п.

В залежності від місця зайнятості розрізняють первинну і вторинну зайнятість. Первинна зайнятість характеризує зайнятість за основним місцем роботи. Якщо крім основної роботи чи навчання є ще додаткова зайнятість, вона називається вторинною зайнятістю.

Зайнятість неповний робочий час— це робота неповну робочу зміну у зв'язку з неможливістю забезпечити працівника роботою на повну норму робочого часу, або за бажанням працівника відповідно до його соціальних потреб, а також у зв'язку з модернізацією або реконструкцією виробництва.

Тимчасова зайнятість — це робота за тимчасовими контрактами.

Сезонна зайнятість — це зайнятість, яка пов'язана з сезонною специфікою виробництва.

За легітимністю працевлаштування розрізняють:

- зареєстровану (формальну) зайнятість, яка законно зареєстровану в офіційній економіці;

- незареєстровану (неформальну) зайнятість.

Остання може бути із наступних причин:

· вона пов’язана із діяльністю, яка не заборонена і не підлягає реєстрації –вулична торгівля, домашнє господарство, особисте підсобне господарство з реалізацією продукції без реєстрації;

· вона пов’язана із діяльністю, яка не заборонена, проте підлягає реєстрації – тіньова зайнятість;

· вона пов’язана із діяльністю, яка прямо заборонена законом – кримінальна зайнятість.

Безробіття —економічна категорія, яка характеризує економічні відносини щодо вимушеної незайнятості працездатного населення.

Згідно статті 2 Закону України “Про зайнятість населення”, безробітними визнаютьсяпрацездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Не можуть бути визнані безробітними громадяни:

а) віком до 16 років,за винятком тих, які працювали і були вивільнені у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, реорганізацією перепрофілюванням і ліквідацією підприємства, установи й організації або скороченням чисельності (штату);

б) які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), в тому числі випускники загальноосвітніх шкіл, якщо вони відмовляються від проходження професійної підготовки або від оплачуваної роботи, включаючи роботу тимчасового характеру;

в) які відмовилися від двох пропозицій підходящої роботи з моменту реєстрації їх у службі зайнятості як осіб, котрі шукають роботу. При цьому вони втрачають право на надання статусу безробітного строком на три місяці з подальшою реєстрацією;

г) які мають право на пенсію відповідно до законодавства України.

Рівень зареєстрованого безробіттярозраховується як відношення кількості офіційно зареєстрованих безробітних до працездатного населення у працездатному віці.

Рівень безробіття обчислюється:

З – зайняті, Б – безробітні.

Зайняті + Безробітні = Робоча сила

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Розрізняють такі форми зайнятості: повну, неповну, часткову, первинну та вторинну зайнятість.	\|	Можна виділити такі види безробіття: фрикційне, структурне, циклічне, сезонне, інституціональне.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.