Продуктивність праці в будівництві.

Організація праці в будівництві

Організація праці в будівництві здійснюється на основі:

- наукової організації праці

- колективних форм організації праці;

- бригадного підряду.

Основні напрямки по науковій організації праці:

- створення санітарно-гігієнічних умов праці, забезпечення безпеки виконання робіт,

- добір кількісного і професійного складу бригад;

- впровадження високопродуктивних методів праці з використанням раціональних інструментів;

- установлення оптимальних режимів праці й відпочинку.

Колективах форма організації праці. Основною виробничою ланкою в будівництві є виробничі бригади, які організовані з ланки чи груп. За професійним складом розрізняють два види бригад: Спеціалізовані та комплексні.

Спеціалізовані – це бригади, які складаються з робітників однієї професії і виконують визначений технологічний вузькоспеціалізований вид робіт.

Комплексні – це бригади в яких об’єднуються робітники різних професій та кваліфікацій для виконання комплексу взаємопов’язаних робіт, які відрізняються за видом та технологією БМР.

Необхідно виділити, що правильно комплектовані бригади за професійним та кількісним складом дозволяють збільшити продуктивність праці за рахунок використання прогресивних методів роботи, збільшити якість продукції, знизити собівартість та скоротити строки будівництва.

Бригадний підряд – це вищий ступень організації праці. Суть його в тому, що бригада за договором з адміністрацією БО зобов’язується виконати певний обсяг робіт на основі встановлених планів і графіків. Бригада повністю відповідає за якість, переробку, збереження матеріалів.

Продуктивність праці - це продуктивність виробничої діяльності людей, тобто здатність конкретної праці створювати в одиницю робочого часу визначену кількість продукції.

З ростом продуктивності праці виробіток продукції за одиницю часу зростає, а робочий час, який витрачається на одиницю продукції , зменшується.

Достовірне вимірювання продуктивності праці в будівництві має важливе значення для оцінки резервів, рівня продуктивності праці в різних організаціях, виявлення динаміки її за останні роки.

Рівень продуктивності праці в будівництві визначається двома показниками: 1) кількістю продукції, що вироблена за одиницю часу (виробітку), та 2) затратами часу, що необхідні для виготовлення одиниці продукції (трудоємності).

Виробітка 1 робітника на рік:

В= Т*К*t*k/t_н,

Т- кількість робочих днів на рік;

К- коефіцієнт річного балансу робочого часу( коефіцієнт виробничих витрат);

t- середньорічна тривалість робочого дня, год;

k – коефіцієнт, який відображаї середній процент виконання норм виробітку;

t_н- нормативний час на виконання кінцевої умовної одиниці робіт ( 1м², 1 м³) год.

Продуктивність праці в будівництві вимірюється трьома методами:

- вартісним;

- натуральним;

- нормативним.

Найбільш розповсюдженим є вартісний метод, при якому кількість продукції враховується по кошторисній вартості чи за договірною ціною. Рівень продуктивності праці характеризується при цьому методі вимірюванням кошторисної вартості БМР, що приходиться на одного робітника основного та підсобного виробництва.

Вартісний показник узагальнює рівень продуктивності праці по організації будівництва. Перевага цього показника – простота підрахувань, можливість співставляти рівні виробітку на різних об’єктах; недолік – вплив матеріалоємності робіт, динаміки цін на обладнання та предмети праці, які не мають відношення до ефективності живої праці.

Натуральний метод продуктивності праці дозволяє визначати виробіток робочого по професіях в натуральних показниках за видами робіт (м² кладки, м³ конструкції, м² площі) чи в цілому в одиницях вимірювання кінцевого продукту.

Натуральний виробіток є найбільш об’єктивним та достовірним. Показники виробітку в натуральних вимірювачах дозволяють планувати кількість робітників, професійний та кваліфікований склад, порівнювати рівень продуктивності праці при будівництві типових об’єктів.

Недоліки: вони не дають можливості визначати узагальнюючий показник продуктивності праці по організації будівництва при існуванні декількох різнотипних робіт, не враховують зміни залишків незавершеного виробництва.

Нормативний метод вимірювання продуктивності праці показує відношення фактичних затрат на визначений об’єм робіт із затратами праці – нормативним. Нормативний показник – це відношення трудоємності робіт, помножено на 100. Нормативний метод дає и можливість визначити ступінь скорочення нормативного часу чи рівень виконання норм виробітку.

В залежності від способу розрахунку розрізняють нормативну, планову, фактичну трудоємність.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Лекція: Оплата праці на будівельних підприємствах	\|	Організація оплати праці.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.