Метод групування

Групування і пов'язана з ним класифікація є основою людської абстрактної діяльності.

Групування – це процес утворення однорідних груп на основі розподілу сукупності на окремі частини або об'єднання досліджуваних одиниць у часткові сукупності за суттєвими для них ознаками.

Основними завданнями групування в економічному аналізі є:

– виділення соціально-економічних типів явищ;

– вивчення структури та структурних змін явища;

– виявлення зв'язку і залежності між явищами, які вивчаються.

В с/г методом групування виявляють: вплив урожайності на собівартість продукції, вивчають залежність між рівнями продуктивності праці і рентабельністю виробництва продукції та інше.

Проведення групування потребує спершу вибору групувальної ознаки (основи групування) та визначення кількості груп, що виділяються. Як основу групування необхідно відбирати головні найбільш суттєві і визначальні ознаки. Вони можуть бути кількісними (чисельність працівників, обсяг виробництва, товарообігу) або атрибутивними, тобто якісними (освіта, стать, соціальний статус, професія, кваліфікація, форма власності).

Кількість груп при застосуванні атрибутивної ознаки визначається кількістю різновидів, яких набуває ця ознака, а при використанні кількісної ознаки – залежить від варіації ознак та обсягу досліджуваної сукупності. Кожного разу питання визначення кількості груп вирішується з урахуванням конкретної ситуації. За умови наявності рівних інтервалів кількість груп можна визначити орієнтовно за формулою, запропонованою американським вченим Стерджессом

n = 1 + 3,3221gN,

де n – число груп (інтервалів), од.,

N – загальний обсяг сукупності, од.

Так, при 200 одиницях сукупності кількість груп становитиме

n = 1 + 3,3221g200 = 9 (од.).

Для різного обсягу спостережень учені-економісти, зокрема І.В. Попович, вважають оптимальною таку кількість груп залежно від кількості спостережень (табл. 5.2).

Таблиця 5.2 Рекомендована кількість груп для різної кількості спостережень, од.

Кількість одиниць спостережень	Оптимальна кількість груп
До 40	3-4
40-60	4-5
60-100	5-6
100-300	6-8
Більше 300	8-10

У разі, коли кількість спостережень не перевищує 40 одиниць, число інтервалів може дорівнювати 3 або 4, хоча розподіл сукупності на 4 групи небажаний, оскільки тоді випадає середня група (інтервал).

Побудова групування за кількісною ознакою потребує визначення величини (кроку) інтервалу. Розрахунок його при рівних інтервалах здійснюється за формулою

де і – величина (крок) інтервалу,

, – найбільше і найменше значення ознаки.

З урахуванням поставлених перед групуванням завдань використовуються такі види групувань, як типологічне, структурне та аналітичне.

Типологічні групування – групування, завдання яких полягає у виділенні із загальної сукупності соціально-економічних типів, тобто окремих груп, які відрізняються за якістю.

Структурні групування характеризують склад досліджуваної сукупності, структурні зрушення в розвитку соціально-економічних явищ і процесів.

Аналітичні групування використовуються для дослідження взаємозв'язку між явищами та їх різноманітними ознаками. При побудові аналітичних групувань важливо правильно визначити факторні і результативні ознаки.

За кількістю ознак, за якими здійснюється групування, розрізняють прості та комбіновані групування. Прості – це такі групування, які здійснюються за однією ознакою. Комбінованими називаються групування, які будуються за двома і більше ознаками у взаємозв'язку (комбінації) таким чином, що групи, утворені за однією ознакою, поділяються на підгрупи за іншою ознакою і т. п.

Проте, групування не дозволяє виявити міри впливу відповідного фактора на результат.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Балансовий метод.	\|	Табличний метод

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.