КАТЕГОРИЗАЦІЯ ПСИХОДІАГНОСТИЧНИХ МЕТОДІВ ЗА АНАНЬЄВИМ Б.Г.

У психологічній практиці використовується велика кількість діагностичних методів і засобів дослідження явищ психіки. Усі вони мають різні підстави, використовують свої принципи пізнання, по-своєму структуровані. Тому психодіагностичні методи важко піддаються класифікації.

Виходячи з порядку операцій з об'єктами в науковому дослідженні Б.Г.Ананьєв запропонував свою категоризацію психодіагностичних методів. У її основу він поклав ідею завершеного циклу психологічного дослідження і всі методи розділив на чотири групи.

До першої групи, що одержала назву "група організаційних методів", включені порівняльний, лонгітюдний (дослідження протягом тривалого часу) і комплексний методи. Ці методи використовуються протягом усього дослідження і визначаються кінцевими результатами.

До другої групивходять емпіричні методи добування наукових даних: обсерваційні (спостереження і самоспостереження), експериментальні (лабораторні, польові, психолого-педагогічні), психодіагностичні (тести, анкети, опитувальники, інтерв'ю, бесіди), праксіметричні (прийоми аналізу процесів і продуктів діяльності: хронометрія, професіографія, оцінка виконаних робіт), моделювання (математичне, кібернетичне), біографічні методи (прийоми дослідження життєвого шляху, вивчення документації).

Третю групу складають методи обробки результатів експерименту і спостережень. Сюди відносяться як стандартні прийоми статистичної обробки даних (кількісна обробка), так і прийоми якісного аналізу, включаючи диференціацію матеріалу по класах, розробку типології, складання психологічної казуїстики (опис випадків).

Четверта група, до якої входять інтерпретаційні методи, представлена варіантами генетичного і структурного методів. Генетичний метод інтерпретує весь оброблений матеріал дослідження в характеристиках розвитку, а структурний метод — у характеристиках типів зв'язків між окремими компонентами структури досліджуваної особистості або структури соціальної групи.

Розглянута категоризація дійсно концептуально окреслює проблему методу в психології як дослідницьку за змістом і формою, у яких діагностика відображена на всіх чотирьох рівнях наукового пізнання психічної реальності.

Методи, якими користується сучасна психодіагностика за своєю якістю поділяються на дві групи: методи високого рівня формалізації та методи малоформалізовані.

До формалізованих методик належать тести, опитувальники, проективні техніки та психофізіологічні методики. Для них характерна чітка регламентація процедури дослідження (точне виконання інструкцій, певні способи пред’явлення стимульного матеріалу, невтручання дослідника в діяльність досліджуваного тощо), стандартизація (наявність норм або інших критеріїв оцінювання результатів), надійність та валідність. Ці методи допомагають зібрати діагностичну інформацію у відносно короткі строки і в такому вигляді, який дозволяє кількісно та якісно порівнювати результати індивіда з результатами інших людей.

До малоформалізованих методик належать такі прийоми, як спостереження, опитування, аналіз продуктів діяльності. Ці способи дають цінні відомості про досліджуваного, особливо коли предметом вивчення такі психічні явища, які погано піддаються об’єктивізації (наприклад, суб’єктивні переживання, особистісні сенси) або є надто мінливими (динаміка намірів, станів, настроїв тощо). Але необхідно зазначити, що мало формалізовані методики дуже громіздкі (наприклад, спостереження за досліджуваним здійснюється іноді впродовж декількох місяців) і найчастіше базуються на професійному досвіді, психологічній інтуїції самого психодіагноста. Тільки наявність високого рівня культури проведення психологічного спостереження, бесіди допомагає уникнути впливу випадкових та побічних факторів на результати дослідження.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Психодіагностичний процес	\|	МАТЕМАТИЧНО-СТАТИСТИЧНІ МЕТОДИ ОПРАЦЮВАННЯ ТА ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ДАНИХ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.