Невербальний контакт

Про невербальний контакт і його значення як у процесі психотерапії, так і для забезпечення ефективності міжособистісного спілкування, написано дуже багато (Петровська Л.А., 1982; Атватер Н., 1988, Мицич П., 1984). Пов'язано це не тільки з тим, що те ж слово, сказане по-різному, приводить до різного ефекту. Невербальні реакції в меншому ступені, ніж вербальні, перебувають під свідомим контролем людини. Тут починаючий консультант може з легкістю припуститися помилки, не "устежити" за собою, і тоді мимовільна гримаса роздратування або втоми, сприйнята клієнтом на свій рахунок, може негативно позначитися на подальшому ході бесіди. Не випадково існують спеціальні форми навчання психотерапевтів за допомогою відеозапису, спрямовані на оволодіння та контроль за власним виразом обличчя.

Можна виділити кілька сфер невербального контакту, яким консультант повинен приділяти спеціальну увагу в ході бесіди.

1. КОНТАКТ ОЧЕЙ. У повсякденному житті люди рідко дивляться в очі один одному, скоріше навіть уникають цього, як непрошеного втручання в приватне життя. Консультантові також не слід нав'язувати погляд в очі клієнтові, хоча для клієнта іноді заглянути в очі психолога буває важливо для того, щоб перевірити, наскільки уважно його слухають, чи не сміються, чи не засуджують.

Проте консультантові під час бесіди варто дивитися на клієнта, а не убік, оскільки інакше в співрозмовника може виникнути відчуття, що його погано й неуважно слухають. Оптимальне просторове розташування під час бесіди - консультант і клієнт сидять під кутом, ледве навскоси - якомога ліпше сприяє тому, що вони перебувають у полі зору один одного, але клієнт має можливість дивитися убік, не відводячи спеціально погляд і не нав'язуючи себе співрозмовникові.

2. ВИРАЗ ОБЛИЧЧЯ. Професіоналові треба стежити за своїм виразом обличчя. Найліпше, якщо на обличчі можна прочитати доброзичливу увагу. Але тим, хто тільки починає працювати, варто спеціально поспостерігати за собою перед дзеркалом, вибрати той вираз, який найбільшою мірою підходить до ситуації консультування, відчути його на собі.

Буває, що в процесі бесіди психолог відчуває розгубленість, не знає, що робити далі, що сказати. Особливо часто це виникає в ситуаціях, коли клієнт плаче, охоплений якоюсь сильною емоцією або агресивно сперечається з консультантом. Незалежно від ситуації вираз обличчя й голос не повинні видавати розгубленості та сум'яття. Вираження спокою й упевненості в особі професіонала саме по собі має психотерапевтичний ефект, сприяючи відчуттю, що все нормально, нічого страшного не відбувається, з усім цим можна впоратися.

3. ПОЗА ТІЛА

Природно, що поза консультанта не повинна бути напруженою або закритою. Відчуття напруженості може виникнути, якщо консультант буде сидіти на краєчку стільця або, якщо його руки будуть із напругою стискати ручки крісла, або просто в тому, як він сидить, буде щось незвичне або неприродне. Закритість пози традиційно зв'язується зі схрещеними руками або ногами. Відчуття відстороненості психолога може виникнути, якщо він занадто далеко відкидається на кріслі або відсувається від клієнта. Але не варто й занадто близько присуватися до співрозмовника або сидіти на кріслі, нахилившись прямо вперед — така поза може викликати відчуття тиску й порушення особистісного простору.

Консультант і клієнт перебувають під час бесіди у своєрідному тілесному контакті, використання якого може також підвищити ефективність консультативного процесу. Звичайно це виражається в тому, що при глибокому залученні в розмову клієнт, не усвідомлюючи цього, починає дзеркально відображати позу й поведінку консультанта. Так, якщо психолог напружений, відчуття напруги й непевності передається й співрозмовникові, який неусвідомлено приймає позу, аналогічну позі консультанта. У такому контакті немає нічого протиприродного: всі ми не раз спостерігали подібні ефекти зараження, коли, наприклад, хтось починає кашляти або чхати, а оточуючі негайно починають його повторювати. Наявність такого контакту надає величезні можливості для консультанта, який може спробувати побічно вплинути на клієнта, розслабившись і зайнявши підкреслено більш зручну позу, у випадку, якщо клієнт занадто закритий або напружений. Неусвідомлено співрозмовник швидше за все постарається повторити її. Зміна позиції тіла, звичайно, спричиняє й зміну психологічного стану.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Вербальний контакт	\|	ПОНЯТТЯ ПСИХОТЕРАПІЇ, ЇЇ СПЕЦИФІКА, МЕТА ТА ЗАВДАННЯ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.011 сек.