• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

УЧАСТЬ ПСИХОЛОГА У МЕДИКО-ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІЙ КОМІСІЇ

За останні роки в Україні відбулися істотні зміни у ставленні до дітей з вадами психофізичного розвитку. Держава стала уважнішою до проблем цих дітей, піклується про повноцінне задоволення їхніх потреб.

Таких дітей ще називають "діти з особливими освітніми потребами". Значна частина серед них — діти-інваліди.

У Законі України "Про освіту" про них згадано як про "дітей, які потребують корекції фізичного чи (або) розумового розвитку". У науковій літературі стосовно цих дітей часто вживається термін "аномальні діти". Таку назву вони отримали через те, що наявні у них вади в руховій (порушення опорно-рухового апарату), сенсорній (порушення зору, слуху) чи психічній (емоційно-вольові та інтелектуальні порушення) сферах можуть істотно позначатися на їхньому психічному розвиткові, створюють специфічні труднощі відображення навколишнього, взаємодії з предметним світом, встановлення комунікативних стосунків з дорослими та однолітками. Це може призвести до відставання, уповільнення, затримки або й до відхилень у їхньому психічному розвитку порівняно із загальновизнаними середньовіковими нормами.

Щоб ефективно впливати на загальний розвиток цих дітей, стимулюючи, виправляючи й пом'якшуючи негативні наслідки порушених функцій, їм необхідно створювати особливі умовидля навчання і виховання, за яких враховуються їхні як "слабкі", так і "сильні" сторони. Кожний вид порушень потребує специфічних умов організації спеціальної освіти з метою найповнішої реалізації загальноосвітніх і корекційно-розвивальних цілей у навчально-виховному процесі відповідних категорій дітей. Такі умови обов'язково створюються у спеціальних загальноосвітніх дошкільних чи шкільних навчальних закладах, навчально-реабілітаційних центрах.

Щоб виконати таке державне завдання, починати необхідно з обліку, збору статистичних даних і створення єдиного реєстру щодо кількості таких дітей в Україні і, зокрема, у кожному регіоні, щодо рівня задоволення їхніх особливих потреб.

Без них неможливо передбачати й регулювати напрямки і форми організації допомоги, пріоритетність створення типів навчально-корекційних закладів, реабілітаційно-лікувальних комплексів не тільки в окремому регіоні, а й у державі.

Виконання цих завдань безпосередньо залежить від ефективності діяльності психолого-медико-педагогічних консультацій (скорочено - ПМПК), від їх спроможності виявити всіх дітей з труднощами розвитку та забезпечити їх необхідною допомогою.

Варто зазначити, що виявлення та облік таких дітей і досі далеко неповний. Кількість обстежених в ПМПК дітей — це лише певна їх частина.

Головна причина такого стану в тому, що психолого-медико-педагогічні консультації здебільшого складаються з кількох штатних працівників. Вони практично не можуть охопити всіх дітей із недоліками психофізичного розвитку, аби виявити їхні труднощі. Проте це не в однаковій мірі стосується дітей різних категорій.

Так, діти з сенсорними вадами (слуху і зору, крім сліпоглухих) і порушеннями опорно-рухового апарату виявлені, взяті на облік і забезпечені корекційним навчанням повніше. Гірше становище маємо у виявленні та обліку дітей з інтелектуальними вадами (затримкою психічного розвитку і розумовою відсталістю) та девіантною поведінкою.

Нині психолого-медико-педагогічні консультації — це постійно діючі державні діагностико-корекційні заклади у системі освіти, що здійснюють психолого-педагогічний супровід навчально-виховного процесу і соціально-трудової адаптації дітей з порушеннями фізичного чи (або) розумового розвитку.

Їхнім провідним завданням є виявлення, облік та діагностичне вивчення дітей віком до 18 років з вадами у психофізичному розвитку та визначення форм допомоги. Для них найважливішою і відповідальною є оцінка потенційних можливостей розвитку такої дитини та визначення адекватних умов її навчання, виховання і професійної підготовки.

Висновок ПМПК — це той основний документ, на підставі якого дитина направляється в спеціальний загальноосвітнійчальний (дошкільний чи шльний) заклад системи освіти чи заклад соціального захисту (дитячі будинки-інтернати відповідного профілю, реабілітаційні центри).

Головною структурою серед психолого-медико-педагогічних консультацій є центральна ПМПК, яка координує і забезпечує керівництво вищеназваними психолого-медико-педагогічними консультаціями.

Віднедавна центральна ПМПК є підрозділом Українського науково-методичного центру практичної психології і соціальної роботи.

Вона підпорядкована і підзвітна Міністерству освіти і науки України та Академії педагогічних наук України.

Крім психолого-медико-педагогічних консультацій, існують ще й психолого-медико-педагогічні комісії (скорочено — шкільні комісії). Шкільні комісії входять у структуру регіональних ПМПК і створюються безпосередньо в кожній із спеціальних загальноосвітніх шкіл чи шкіл-інтернатів для дітей з вадами психофізичного розвитку.

Особливістю нинішнього етапу функціонування вказаних психолого-медико-педагогічних консультацій є створення, організація, науково-методичне забезпечення діяльності районних (міських) ПМПК.

Першочерговим завданням розгортання діяльності районних (міських) ПМПК є встановлення злагодженої взаємодії між ними та тими фахівцями району (міста), які можуть забезпечити таке виявлення.

Це дільничні лікарі-педіатри, дитячі неврологи, психіатри, клінічні логопеди, дефектологи всіх спеціальностей, учителі початкових класів, практичні психологи та медичні працівники загальноосвітніх дошкільних і шкільних навчальних закладів.

Завдання шкільних комісій визначаються особливостями контингенту учнів спеціальної школи, зокрема дітей: з порушеннями зору (сліпі та зі зниженим зором), слуху (глухі та зі зниженим слухом), інтелекту (затримкою психічного розвитку і розумовою відсталістю), моторики (дитячим церебральним паралічем та важкими наслідками поліомієліту), мовлення, з психоневрологічними захворюваннями. Зміст роботи шкільних комісій істотно доповнює діяльність ПМПК. Члени шкільної комісії:

· не ставлять діагнозів, але на практиці підтверджують їх точність, тобто правильність чи неправильність висновку консультації, завдяки динамічному вивченню дитини у навчально-виховному процесі;

· аналізують ефективність навчання вихованців школи; встановлюють відповідність програми цієї школи можливостям окремих дітей; розробляють стратегії індивідуального підходу та індивідуальні програми навчання; визначають для учнів школи адекватні профілі трудової підготовки; для дітей, які потребують переводу в іншу спеціальну школу,

· готують документи на розгляд ПМПК, якій шкільна комісія безпосередньо підпорядкована.

Отже, роль шкільної комісії у визначенні долі дитини вирішальна. Саме школа має повне право на порушення питання про перегляд раніше зроблених консультацією рекомендацій.

Найчастіше це стосується оцінки можливостей розумового розвитку дитини, її здатності оволодівати знаннями за "вищою" (наприклад, за програмою звичайної загальноосвітньої школи) чи "нижчою" програмою (наприклад, за програмою школи для розумово відсталих дітей).

Особливо виваженим має бути рішення шкільної комісії при визначенні методів навчання дітей з порушеннями слуху IV ступеня, який є межовим між туговухістю та глухотою.

Батьки таких дітей нерідко прагнуть навчати їх у школі слабочуючих. У такому разі рекомендації шкільної комісії мають бути підкріплені аналі­зом навчальних досягнень дитини відповідно до педагогічних цілей і стандартів навчання названих типів шкіл.

Провідними завданнями Центральної ПМПК є такі:

· контроль, координація та організація діяльності регіональних ПМПК на рівні державних вимог до змісту їх діяльності;

· узагальнення аналітичної звітності регіональних ПМПК;

· створення єдиного реєстру дітей з вадами психофізичного розвитку;

· науково-методичне забезпечення здійснення діагностико-корекційної роботи консультантів, а також арбітражний розгляд особливо складних у діагностичному плані чи соціальних конфліктних справ дітей, які надходять із областей України.

Таким чином, батьки мають право оскаржити чи перевірити рішення психолого-медико-педагогічної консультації, яке їх не задовольняє, в Центральній ПМПК, рекомендаційний висновок якої є остаточним.

Одним із завдань Центральної ПМПК є розробка пропозицій щодо нормативно-правового регулювання діяльності консультантів ПМПК. На підставі узагальнення відомостей аналітичної звітності регіональних психолого-медико-педагогічних консультацій Центральна ПМПК уповноважена вносити пропозиції до відповідних органів виконавчої влади щодо раціонального розвитку мережі спеціальних дошкільних і загальноосвітніх навчальних закладів (шкіл-інтернатів, навчально-виховних комплексів, класів інтенсивної педагогічної корекції при загальноосвітніх школах, груп компенсуючого типу в дошкільних навчальних закладах тощо), лікувально-профілактичних закладів системи праці та соціального захисту населення і створення умов для інтегрованого навчання дітей з особливими освітніми потребами.

Консультантами психолого-медико-педагогічних консультацій є висококваліфіковані, досвідчені фахівці різних спеціальностей. Вони називаються консультантами ПМПК. Насамперед це вчителі-дефектологи (олігофренопедагог, сурдопедагог, тифлопедагог, логопед), практичні психологи(фахівці з питань інтелектуального розвитку та девіантної поведінки у дітей) і, безумовно, дитячі лікарі (психіатр, психоневролог). Вони - обов'язкові учасники діагностичних засідань.

Крім консультування, фахівці ПМПК, згідно із за­питами населення, проводять індивідуальні навчально-корекційні заняття.

Види таких занять різняться метою їх проведення:

попереднє цілеспрямоване вивчення особливостей пізнавальної діяльності дитини, яка готується до проходження діагностичного обстеження, її здатності до взаємодії у навчальній ситуації;

навчально-діагностичне вивчення научуваності дитини для оцінки потенційних можливостей навчатися за певним типом програми;

вивчення актуального рівня знань, умінь, навичок дитини для встановлення етапу, класу, найближчих завдань навчання;

тривале пробне навчання (до двох тижнів) для поглибленого вивчення труднощів, темпу, обсягу та якості засвоєння дитиною знань за певною навчальною програмою й уточнення психолого-педагогічних висновків;

корекція окремих недоліків психічного розвитку (наприклад, моторики, мовлення, слухового сприймання), прогалин навчальної діяльності, формування особистості;

демонстраційні заняття, спрямовані на розкриття спеціальних методів, засобів і прийомів корекційно-розвивальної роботи з дитиною, для батьків, які хочуть самостійно навчати дитину вдома;

психокорекційні заняття і тренінги для батьків, які виховують дітей з важкою психофізичною патологією.

Однією з найскладніших функцій психолого-медико-педагогічної консультації є діагностичне обстеження на спеціальному засіданні, де здійснюється психолого-педагогічне вивчення дитини з урахуванням результатів медичного обстеження. Це надзвичайно складний і відповідальний вид діяльності консультантів ПМПК і, без перебільшення, ключовий момент у житті дитини. На підставі цього вивчення дається оцінка потенційних можливостей дитини до навчання та прогноз її майбутньої соціально-трудової адаптації.

Діагностичне засідання відбувається в умовах високого нервово-емоційного напруження. Саме з цієї причини робота консультантів у ПМПК належить до несприятливих для здоров'я та особливо важких умов праці. Вона потребує від них не тільки високого кваліфікаційного рівня, широкої освіченості, а й професійного дотримання принципів спілкування, вияву високих морально-етичних особистісних якостей, доброзичливості і толерантності у ставленні до людей, у вирішення долі яких вони втручаються. Тому до діагностичного обстеження фахівці ПМПК завжди готуються.

Не секрет, що проходження такого обстеження батьками, діти яких мають проблеми розвитку, сприймається драматично. Звісно, вони переживають, якими будуть висновки членів діагностичного засідання. Буває, що батьки (або особи, які їх замінюють) до певного часу не приймають факту неповносправності їхньої дитини, а тому можуть бути нестриманими і в різний спосіб виражати свою незгоду.

Процедура організації діагностичного засідання в ПМПК чітко визначена і має принципові правила.

Найголовніші серед них:

· засідання відбувається колегіально (за наявності одночасно всіх необхідних фахівців), у присутності батьків або осіб, які їх замінюють;

· ґрунтується на результатах і висновках попереднього обстеження дитини різними фахівцями і результатах психологічного обстежен­ня безпосередньо на засіданні.

Від якості такого вивчення і поведінки учасників засідання, залежить переконливість остаточних висновків і рекомендацій.

Членам діагностичного засідання належить зробити все, щоб батьки їм повірили, побачили позитивну перспективу, сприйняли від них допомогу.

Однак батькам необхідно пам'ятати: ніхто не має права без їхньої згоди віддати дитину в будь-який навчальний заклад.

Висновок ПМПК, навіть центральної, є рекомендаційним.

Остаточне рішення про форму навчання приймають батьки або особи, які їх замінюють, після того, як вони усвідомлять для себе її необхідність.

Підставою для направлення дитини на діагностичне обстеження в психолого-медико-педагогічній консультації є стійка неуспішність дитини у засвоєнні змісту навчальної програми загальноосвітніх дошкільного закладу чи школи, специфічні труднощі в оволодінні навчальним матеріалом, наявне відставання чи відхилення від норми у розумовому розвитку, порушення поведінки та патохарактерологічні особливості формування її особистості в цілому.

Виходити з ініціативою про проходження такого обстеження можуть насамперед батьки дитини, коли вони помітять у її розвитку якісь незрозумілі особливості, нетипові для дітей цього віку, конкретні вади, труднощі спілкування, неадекватні реакції та ін. Консультація у спеціалістів у такому разі ніколи не буде зайвою. Тим більше, що результатом такої консультації є не вердикт про спеціальне навчання, а корисні поради: до кого ще звернутися, як спілкуватися з дитиною, розвивати її.

Ініціювати відвідання ПМПК можуть вихователі дошкільних навчальних закладів, логопеди, вчителі шкіл і практичні психологи. Особливо це стосується учнів молодших класів, які навчаються на початковому рівні навчальних досягнень за нині діючою 12-бальною системою оцінювання знань.

Якщо необхідно, батькам видають особливий бланк для попереднього вивчення дитини — "Картка стану здоров'я і розвитку дитини". У ньому фіксують різнобічні висновки: медичного (висновки педіатра, психіатра, оф­тальмолога, невролога, хірурга, медико-генетичного дослідження), логопедичного, психологічного та педагогічного обстежень.

Для проходження діагностичного засідання у центральній ПМПК потрібні дещо інші документи. В консультацію цього рівня звертаються переважно батьки, які не згідні з висновками регіональних ПМПК (республіканської, обласної, міської) і хочуть оскаржити їх рішення, або в особливо складних для постановки діагнозу випадках. Тому результат попереднього вивчення дитини вони вже мають.

В такому випадку їм необхідні документи:

витяг із протоколу засідання регіональної ПМПК;

ксерокопія "Картки стану здоров'я і розвитку дитини";

зошити з математики та письма, малюнки;

якщо дитина навчалась у спеціальній школі, обов'язковим також є витяг із протоколу засідання шкільної ПМПК з характеристикою пізнавальної діяльності дитини та рекомендаціями щодо типу навчальної програми, за якою їй необхідно навчатись далі.

Читайте також:

1. Арбітражний збір та витрати сторін у Морській арбітражній комісії при ТПП України
2. ВЗАЄМОДІЯ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА З БАТЬКАМИ ШКОЛЯРІВ
3. Вимоги до психолога-спеціаліста психологічної служби України
4. Відкритість-замкненість, монологічність-діалогічністьу роботі практичного психолога
5. Відповідно до ст. 31 ГПК України в судовому процесі може брати участь судовий експерт.
6. Вплив через участь
7. Вхід до музею та участь у заходах 18 травня безкоштовно!
8. Головний етичний орієнтир психолога
9. Державна діяльність гетьмана України І. Мазепи. Участь у Північній війні. Союз Мазепи з Швецією
10. Договір доручення, комісії та управління майном.
11. Договір доручення, комісії, управління майном.
12. ДОКУМЕНТАЦІЯ ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАКТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПСИХОЛОГА

Переглядів: 4194