• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Теорія співвідношення факторів виробництва.

Теорія розміру країни.

Теорія абсолютних переваг не враховує відмінностей країн за їх виробничою спеціалізацією. Сучасні дослідження, які враховують фактор розміру країн, допомагають пояснити, у якому обсягу та якого типу продукція буде залучена у міжнародну торгівлю.

Теорія розміру країни (Theory of Country Size) - через те, що країни з більшою територією зазвичай мають більш різноманітні кліматичні умови та природні ресурси, вони у загальному ближче до економічної самодостатності, ніж малі за розміром країни.

Більшість великих країн, наприклад, США, Росія, Китай, Індія, Бразилія, імпортують значно менше товарів та експортують значно менше своєї продукції, ніж невеликі країни, наприклад, Нідерланди, Південна Корея, Ірландія, Бельгія. Проте, є і винятки: Північна Корея, Куба - невеликі країни, у яких торгівля забезпечує дуже малу частку національного доходу через жорсткі торгові обмеження.

Теорія абсолютних переваг нехтує транспортними витратами, хоча вони по-різному впливають на великі та малі країни. Як правило, нормальна максимальна відстань перевезення продукту становить близько 100 миль, тому що при перебільшенні відстані ціни на перевезення надто зростають. Значна частина виробничих та ринкових потужностей у великих країнах, наприклад, у США, знаходиться більш, ніж у 100 милях від кордонів. У маленьких країнах, наприклад у Данії, майже усі виробничі та ринкові потужності розташовані на відстані менше, ніж у 100 милях від кордонів. Таким чином, низькі транспортні витрати впливають у невеликих країнах сприяють розвитку міжнародної торгівлі, а значні транспортні витрати у великих країнах - її гальмують.

Якщо порівнювати країни за розміром їх економіки, то країни з розвиненою економікою та високим доходом на душу населення, скоріше за все, вироблятимуть товари для яких застосовуються технології, що вимагають більшої тривалості випуску продукції, тому що ці країни розвивають галузі для обслуговування великих внутрішніх ринків. Ці ж галузі намагаються досягти конкурентоздатності на експортних ринках.

Висновки:

1. Великі країни порівняно з малими експортують меншу частку виробленої продукції та імпортують меншу частку товарів.

2. Великі країни, на відміну від малих, мають більш різноманітні ресурси.

3. Великі країни порівняно з малими мають більш високі транспортні витрати у міжнародній торгівлі.

4. Великі країни, на відміну від малих, зазвичай можуть здійснювати великосерійне виробництво.

А.Сміт та Д.Рікардо пояснювали міжнародну торгівлю існуванням абсолютних та порівняльних переваг у виробництві товарів, а головним фактором, впливаючим на виробництво товарів, вони вважали працю. Ціна товару, на їхню думку, залежала тільки від трудових витрат, тобто вони дотримувались трудової теорії вартості.

У середині 20-х років шведські економісти-неокласики Елі Хекшер (Eli F. Hecksher, 1879-1952) та Бертіл Олін (Bertil Ohlin, 1899-1979) розробили теорію співвідношення факторів виробництва, яка пізніше отримала назву теорії Хекшера-Оліна (Hecksher-Ohlin Theory). У своїх дослідженнях вони, не відкидаючи трудової теорії вартості, доповнили її думкою про те, що у створенні вартості беруть участь крім праці також і інші фактори виробництва, такі як земля та капітал.

Згодом положення теорії Хекшера-Оліна були математично підкріплені Полом Самуельсоном (Paul Samuelson, 1915). Він ввів жорсткі передумови, при дотриманні яких твердження Хекшера-Оліна ставало повністю коректним. Самуельсон припускав, що:

§ існують дві країни, два товари та два фоктори виробництва (звичайне спрощення 2х2х2);

§ пропозиція факторів у кожній країні фіксовано та їх переміщення можливе між секторами всередині країн, але не між країнами;

§ країни відрізняються одна від одної лише забезпеченістю факторами виробництва;

§ в обидвох країнах технологія така, що забезпечується незмінний ефект масштабу.

Зміст теорії Хекшера-Оліна полягає, за словами Оліна , у наступному:

“Товари, які потребують для свого виробництва значних затрат (надлишкових факторів виробництва) та невеликих затрат (дефіцитних факторів), експортуються в обмін на товари, які продукуються з використанням факторів у оберненій пропорції. Так, у прихованому вигляді експортуються надлишкові фактори та імпортують дефіцитні фактори виробництва”. (Ohlin, 1933, р.92). Або, інакше: країни експортують продукти інтенсивного використання надлишкових факторів та імпортують продукти інтенсивного використання дефіцитних для них факторів.

Щоб довести правильність цього твердження необхідно, перш за все, визначити, що розуміється під надлишком факторів виробництва та інтенсивністю їх використання.

Країна вважається у надлишку наділеною робочою силою, якщо співвідношення між її кількістю та рештою факторів у неї вище, ніж у решті світу.

Продукт вважається трудомістким, якщо частка затрат на робочу силу у його вартості вище, ніж у вартості інших продуктів.

Теорія Хекшера-Оліна, яка пояснює структуру міжнародної торгівлі, починається зі спеціального розділу, присвяченого причинам міжнародних відмінностей у цінах до встановлення торгових відносин. Хекшер та Олін стверджували, що джерелом відмінностей порівняльних витрат є співвідношення факторів виробництва, а не відмінності у попиті або технології в різних країнах. Якщо в Америці 1 ярд сукна коштує 2 бушеля пшениці, а у решті країн - менше бушеля, то це у першу чергу, повинно пояснюватись тим, що в Америці відносно більше факторів, які інтенсивно використовуються у виробництві пшениці, та відносно менше факторів, які інтенсивно використовуються у виробництві сукна, ніж в інших країнах. Хай “земля” - фактор, який більш інтенсивно використовується у виробництві пшениці, а “праця” - для виробництва сукна. Хай усі витрати можна звести до затрат праці та землі (наприклад, для виробництва добрив, необхідних для пшениці, необхідно витратити певну кількість землі та праці, так само, як і на виробництво пряжі для виробництва сукна). Тоді, якщо США експортують пшеницю та імпортують сукно, згідно теорії Хекшера-Оліна випливає, що це має місце внаслідок трудомісткості сукна та “землемісткості” пшениці та внаслідок того, що пропозиція землі у США більше пропозиції землі у інших країнах, я пропозиція праці у США менше пропозиції праці в інших країнах. Тут мається на увазі не абсолютна, а відносна забезпеченість факторами:

§ у США на одного працюючого припадає більше придатної для обробки землі, ніж у решті країн світу;

§ частка США у загальній площі землі у світі вища, ніж її частка у сумарному обсягу робочої сили.

У такій ситуації (за інших рівних умов) оренда землі у США повинна коштувати дешевше, ніж в інших країнах, а працівники повинні претендувати на на вищу порівняно з іншими країнами заробітну плату. Дешевизна землі у більшому ступені знижує витрати виробництва у землеробстві, ніж у виробництві сукна. І навпаки, дефіцит робочої сили веде до відносного подорожчання сукна в США. Саме цим, за теорією Хекшера-Оліна, пояснюється відмінність цін, яка існувала до встановлення торгових відносин. Саме відмінності у відносній забезпеченості факторами виробництва та у характері їх використання обумовлюють експорт США пшениці, а не сукна та імпорт сукна, а не пшениці після встановлення торгових відносин.

Проілюструємо теорію Хекшера-Оліна за допомогою графіків (див рис.4.1.)

Рис. 4.1. Теорія Хекшера-Оліна.

Оскільки США - земленасичена країна, а пшениця - більш землемісткий продукт, то крива виробничих можливостей США розміщена ближче до вертикальної осі пшениці. Що стосується Англії, яка має надлишок робочої сили та сукна, яке є працемістким товаром, то крива виробничих можливостей Англії розміщена ближче до горизонтальної осі сукна. Згідно із третім припущенням Поля Самуельсона передбачається, що країни відрізняються одна від одної лише забезпеченістю факторами виробництва, отже, можна припустити, що споживачі і у США, і у Англії мають смаки та переваги настільки однакові, що крива байдужості, яка визначає усі сполучення двох товарів, забезпечуючих споживачу однаковий рівень корисності, буде однаковою для обидвох країн (рис.4.1.а).

крива байдужості 1 буде дотикатися кривої виробничиї можливостей Англії у точці А та США - у точці А^/. Таким чином, крива байдужості 1, точки А та А^/ являють собою максимально можливі обсяги виробництва та споживання кожної з країн за умови відсутності торгівлі між ними, а дотичні Р та Р^/ визначають відносні ціни на пшеницю та сукно у США та Англії. Оскільки, як видно із графіка, Р<Р^/, то Англія має відносну перевагу у виробництві сукна, а США - у виробництві пшениці.

З розвитком міжнародної торгівлі, трудонасичена Англія буде спеціалізуватись на виробництві трудомісткого товару - сукна, а земленасичені США - на виробництві землемісткого товару - пшениці (рис.4.1.б). точки, які визначають максимально можливі обсяги виробництва та споживання, перемістяться по кривій виробничих можливостей Англії вниз від А до В, а по кривій виробничих можливостей США догори від А^/ до В^/. Спеціалізація країн буде тривати доти, поки вони не досягнуть рівня загальної еквівалентної відносної світової ціни Р_w, яка буде знаходитись між внутрішніми відносними цінами кожної з країн до початку торгівлі, тобто Р<P_w<P^/. Графічно Р_w буде дотичною до границь виробничих можливостей обидвох країн та нової кривої байдужості 2 , яка розміститься вище кривої байдужості 1, що свідчить про загальне зростання споживання. Англія, експортуючи ВС сукна у США та імпортуючи СЕ пшениці із США, досягне балансу попиту та пропозиції у точці Е. США, експортуючи В^/С^/ пшениці в Англію та імпортуючи С^/Е^/ сукна із Англії, забезпечить баланс попиту та пропозиції у точці Е^/, яка співпадає із точкою Е. Експорт сукна Англією дорівнює йього імпорту США ВС=С^/Е^/, а експорт пшениці США дорівнює її імпорту Англією В^/С^/=СЕ.

Точка Е порівняно із точкою А передбачає більше споживання імпортної пшениці, та менше - “свого” сукна. Тим не менше, Англія виграє від міжнародної торгівлі, оскільки її нова крива байдужості 2 розміщується вище і показує зріст споживання. Аналогічно і для США: незважаючи на те, що точка Е^/ порівняно із точкою А^/ передбачає иенше споживання своєї пшениці та більше - імпортного сукна, США виграють, оскільки їх споживання внаслідок міжнародної торгівлі зросте - на рівень нової кривої байдужості 2. І США і Англія виграють від міжнародної торгівлі, оскільки їх крива байдужості 2 пересунулась на графіку догори.

Висновки:

1. Фактороінтенсивність визначає відносні затрати факторів виробництва на створення певного товару.
2. Факторонасиченість визначає відносну забезпеченість країни факторами виробництва.
3. Згідно теорії співвідношення факторів виробництва Хекшера-Оліна різниця у відносних цінах на товари у різних країнах, і отже, торгівля між ними пояснюється різною відносною наділеністю країн факторами виробництва. Кожна країна експортує ті товари, для виробництва яких вона має надлишкові фактори виробництва, та імпортує ті товари, для виробництва яких в неї відносна нестача факторів виробництва.

Читайте також:

1. E) теорія раціонального вибору.
2. I визначення впливу окремих факторів
3. I. Теорія граничної продуктивності і попит на ресурси
4. V теорія граничної корисності визначає вартість товарів ступенем корисності останньої одиниці товару для споживача.
5. Адаптація до абіотичних факторів середовища.
6. Адаптація організму до зовнішніх факторів середовища.
7. Аналіз впливу факторів на зміну сумми гуртової реалізації
8. Аналіз результатів національного виробництва.
9. Аналіз співвідношення активів із джерелами їх фінансування
10. Аналіз факторів впливу на обсяги виробництва суспільного продукту.
11. Аналіз факторів і причин відхилень від плану введення виробничих потужностей і основних фондів
12. Аналіз факторів, що впливають на цінову політику.

Переглядів: 957