Послуги міжнародного транспорту. Міжнародні поїздки.

Однією із найбільш динамічних форм в міжнародній торгівлі послугами є туризм.

За міжнародною статистикою , туристом є будь-яка людина, що тимчасово відвідує іншу країну з будь-якою метою, крім професійної діяльності, що оплачується в цій країні.У міжнародній економіці туристами вважають осіб, які провели за кордоном понад 24 години. У іншому випадку їх вважають екскурсантами.

Розрізняють міжнародний туризм трьох видів:

ñ рекреаційний - з метою відпочинку, лікування, занять спортом, поїздки до родичів, знайомих тощо;

ñ науковий - для участі в конференціях, симпозіумах, конгресах, наукових виставках тощо;

ñ діловий туризм - зустрічі з діловими людьми, відвідування з ознайомчою ціллю виставок, ярмарок та ін.

Класифікація Всесвітньої організації з туризму (ВОТ) передбачає поділ усіх країн на дві групи:

ñ країни-постачальники туристів, або країни, які імпортують туристичні послуги. До цих країн ВОТ відносить США, Бельгію, Данію, Німеччину, Голандію, Нову Зеландію, Швецію, Канаду, Англію;

ñ країни, які приймають туристів, або країни які експортують туристичні послуги. До цих країн ВОТ відносить Австралію, Грецію, Кіпр, Італію, Іспанію, Мексику, Туреччину, Португалію, Францію, Швейцарію.

ВОТ має статус міжурядової організації, яка відповідає за розвиток туризму.

Міжнародні транспортні послуги – це послуги усіх видів транспорту, які забезпечують переміщення товарів (вантажів) та людей (пасажирів) між двома чи більше країнами, та які надаються резидентами однієї країни резидентам іншої країни.

Залежно від виду транспорту, що використовується для перевезень, розрізняють морські, річкові, повітряні, трубопровідні, космічні, залізничні та автомобільні сполучення. Міжнародні сполучення бувають прямі і комбіновані. Прямі міжнародні сполучення обслуговує один вид транспорту, а комбіновані - послідовно два або декілька видів транспорту.

Найбільш універсальним і ефективним засобом транспортування великих обсягів товарів (вантажів) є морський транспорт. Його частка складає близько 80% від загального обсягу міжнародних перевезень.

У міжнародних пасажирських перевезеннях лідирує повітряний транспорт, який забезпечує перевагу у швидкості перевезень.

Все більше застосування у міжнародних перевезеннях знаходить панєвропейська транспортна система з використанням мультимодальних перевезень - перевезень, коли переміщаються модулі (вантаж пакується в контейнери, в пакети на піддонах і трейлерах).

4.Державне регулювання міжнародної торгівлі послугами: регулювання доступу на ринок; обмеження на використання національного режиму.

Система протекціоністських заходів у сфері міжнародної торгівлі послугами, за звичай, набагато складніша, захаращена чисельністю обмежень, що тягне за собою значний зріст зловживань.

Складність і чисельність інструментів державного регулювання міжнародної торгівлі послугами пояснюється тим, що торгівля послугами, як правило, супроводжує або торгівлю товарами або рух капіталу.

Будь-яка зовнішньоторгівельна угода з купівлі-продажу товарів не може бути здійснена без міжнародної купівлі-продажу послуг, передусім транспортних, фінансових, страхових (зокрема, транспортно-експедиторські операції, обслуговування суден в іноземних портах, здійснення міжнародних розрахунків, міжнародне кредитування тощо). Крім того, традиційні зовнішньоторгові операції не можуть здійснюватись без міжнародного обміну послугами у сфері зв’язку, ділових поїздок, реклами, юридичних послуг, консалтингу, оподаткування, аудиту та інших видів послуг.

Таким чином, ця сфера міжнародних економічних відносин регулюється інструментами зовнішньоторгової політики, які використовуються у сфері міжнародної торгівлі товарами та міжнародного руху капіталу (Рис.1.3).

А.Кірєєв пропонує класифікувати інструмент торгової політики у сфері торгівлі послугами на дві групи:

1)заходи регулювання доступу на ринок – включають інструменти торгової політики, які обмежують чи забороняють іноземним фірмам-виробникам послуг оперувати на місцевому ринку. До цих заходів, які в основному набувають форму кількісних обмежень, належать:

а) обмеження на торгівлю послугами;

б) введення кількісних квот на імпорт іноземних послуг;

в) обмеження на створення на внутрішньому ринку філій іноземних компаній, що надають послуги;

г) обмеження на пересування виробників послуг – у формі державного ліцензування імпорту робочої сили;

д) обмеження на пересування споживачів послуг;

2)вилучення із національного режиму – включають інструменти внутрішньої економічної політики, які дискримінують на внутрішньому ринку іноземних виробників послуг порівняно із місцевими. До цих заходів відносять:

а) надання цінових переваг місцевим виробникам;

б) надання місцевим виробникам більш сприятливих умов, між іноземним.

З початку 80-х років постійно постає питання про необхідність лібералізації міжнародної торгівлі послугами. Зусилля з лібералізації торгівлі послугами здійснюються на рівні міжнародних організацій , в рамках окремих галузей на двосторонньому рівні.

На Уругвайському раунді (1986-1994 рр., м. Пунта-дель-Есте, Уругвай в рамках ГАТТ/ВТО почалися переговори з лібералізації торгівлі послугами. За період після Уругвайського раунду досягнуто значних зрушень в усуненні обмежень свободи надання послуг через кордони. Прийняті відповідні рішення в рамках ЄС, ВОТ, а також на двосторонньому рівні між окремими країнами.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Теорії торгівлі послугами.	\|	Правило Вальраса.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.033 сек.