Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Строки і умови здійснення виконавчого провадженняння

Відновлення виконавчого провадження

Повернення виконавчого документа без виконання

Поняття і підстави завершення виконавчого провадження

Відстрочка або розстрочка виконання, встановлення чи зміна способу і порядку виконання рішення, роз'яснення рішення, що підлягає виконанню

Зупинення виконавчого провадження, відкладення проведення виконавчих дій

Строки і умови здійснення виконавчого провадження

ЛЕКЦІЯ № 5. ЗДІЙСНЕННЯ ВИКОНАВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ

Контрольні питання по темі

1. Охарактеризуйте поняття учасника виконавчого провадження.

2. Державний виконавець як учасник виконавчого провадження.

3. Стягувач як учасник виконавчого провадження.

4. Боржник як учасник виконавчого провадження.

5. Яка роль перекладача у виконавчому провадженні?

6. Роль експерт а виконавчому провадженні.

7. Які дії виконують поняті у виконавчому провадженні?

8. Що включає в себе поняття відводу учасника виконавчого провадження?

9. За яких обставин учасник виконавчого провадження може використати самовідвід?

 

 

 

Правила перебігу процесуальних строків не визначені Законом України „Про виконавче провадження", тому для їх обчислення слід застосовувати за аналогією відповідні правила, що містяться у процесуальному законодавстві, зокрема:

• виконавчі дії провадяться у строки, встановлені Законом України „Про виконавче провадження", а у разі, якщо такі строки не встановлено (або встановлено відносно, до певного моменту), то такі строки встановлюються державним виконавцем або судом (відстрочка виконання, розстрочка, зупинення провадження касаційною інстанцією тощо);

• строки для вчинення виконавчих дій визначаються точною календарною датою, зазначенням події, що повинна неминуче настати, чи періодом часу; в останньому випадку дію може бути вчинено протягом всього періоду;

• перебіг процесуального строку, обчислюваного роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок;

• строк, обчислюваний роками (наприклад, у разі відстрочки виконання), закінчується відповідного місяця і числа останнього року строку;

• строк, обчислюваний місяцями, закінчується відповідного числа останнього місяця строку; якщо кінець строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що не має відповідного числа, строк закінчується в останній день цього місяця;

• у випадках, коли останній день строку припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день;

• виконавча дія, для якої встановлено строк, може бути вчинена до 24-ї години останнього дня строку.

Крім того, переважна більшість процесуальних строків у виконавчому провадженні не носить граничного характеру, і, у разі їх пропуску, можуть бути відновлені судом та, в окремих випадках, як відновлення строку для добровільного виконання рішення - державним виконавцем.

Відкрите виконавче провадження здійснюється у строки, встановлені законом, зокрема, державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру (поновлення на роботі, виселення та вселення, примусовий обмін житловими приміщеннями, відібрання дитини, заборона діяльності об'єднань громадян та інші рішення, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії особистого характеру або утриматися від їх вчинення) - у двомісячний строк. Звертає на себе увагу те, що зазначені строки встановлені не для закінчення (завершення) виконавчого провадження, як це було в ранніх редакціях Закону України "Про виконавче провадження", а для проведення виконавчих дій, спрямованих на виконання рішення суду. Таким чином, формально строк, протягом якого державний виконавець має винести постанову про закінчення виконавчого документ або повернення виконавчого документа без виконання, законом не обмежений.

Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника (але реалізація за Законом не повинна тривати більше двох місяців).

Тривалий час точуться суперечки навколо строків та порядку примусового виконання рішень судів, що допущені судом до негайного виконання. Деякі автори доходять висновку, що якщо рішення допущене до негайного виконання, то воно має бути виконане невідкладно, з порушенням черговості задоволення стягувачів та з порушенням порядку розподілення коштів, стягнутих з боржника. З такою позицією не можна погодитися хоча б тому, що у зведеному виконавчому провадженні зазвичай міститься кілька виконавчих документів, допущених до негайного виконання, і, за логікою вищезазначених авторів, у зведеному виконавчому провадженні перебуватиме два разряди стягувачів - зі звичайними рішеннями та рішеннями, допущеними до негайного виконання, причому черговість задоволення таких стягувачів не передбачена жодним нормативним документом.

Навпаки, не можна не погодитись з думкою, що допущення судового рішення до негайного виконання взагалі не повинно мати місце (за винятком випадків, якщо це рішення має запобігти спричиненню шкоди життю та здоров'ю громадян або попередити інші обставини надзвичайного характеру), оскільки набуття чинності рішенням до закінчення строку його оскарження створює сприятливі умови для корупційних проявів та провокацій з боку сторін судового процесу. Однак, зрештою, інститут допущення рішення до негайного виконання на сьогодні існує і широко застосовується у судовій практиці.

Зокрема, негайному виконанню підлягають рішення:

про стягнення аліментів, заробітної плати в межах платежів, вирахуваних за один місяць, а також про стягнення усієї суми боргу за цими виплатами, якщо рішенням передбачено їх негайне стягнення;

• про поновлення на роботі чи на попередній посаді незаконно звільненого або переведеного працівника;

• в інших випадках, якщо негайне виконання передбачено законом (Цивільним процесуальним кодексом або Господарським процесуальним Кодексом) і про це зазначено у виконавчому документі.

Якщо рішення підлягає негайному виконанню, державний виконавець відкриває виконавче провадження не пізніше наступного дня після одержання виконавчих документів і проводить відповідні виконавчі дії у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Слід окремо наголосити, що інших відмінностей або особливостей процедури примусового виконання рішення, допущеного до негайного виконання (в частині строків проведення виконавчих дій, порядку розподілення коштів, стягнутих з боржника, черговості задоволення вимог стягувачів тощо) - законом не передбачено, тому державний виконавець, основним підґрунтям діяльності якого є частина 2 статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, - не повинні піддавати розширеному тлумаченню поняття „ судове рішення, допущене до негайного виконання " та здіснювати його з якимись відмінностями від загальної процедури виконавчого провадження.

За виконавчим документом про стягнення періодичних платежів, забезпечення позовних вимог (які, до речі, нерідко допускаються судом до негайного виконання), а також про конфіскацію майна, державний виконавець розпочинає вчиняти виконавчі дії не пізніше, ніж у 5-денний строк з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Добровільне виконання рішень. Надання боржникові права добровільно виконати рішення суду чи іншого органу є важливішою гарантією дотримання прав та законних інтересів сторін виконавчого провадження. На жаль, на практиці нерідко трапляються випадки, коли боржники не обізнані про існування рішення суду або іншого органу, що зобов'язує останніх вчинити певні дії чи сплатити гроші. Крім того, невиконання рішення у добровільному порядку тягне за собою додаткові матеріалі санкції - стягнення виконавчого збору, тому у будь-якому разі державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою державного виконавця строк (до 7 днів за загальним правилом та до 15 днів у справах про виселення боржника з житлового приміщення).

У разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження з будь-яких причин одержана боржником несвоєчасно (з причин затримки поштою, тимчасової відсутності боржника за місцем проживання), внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання зазначеної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій строком до 10 днів, та поновлює боржникові строк для добровільного виконання рішення.

Факт несвоєчасного отримання має бути засвідчений документально - довідкою з місця роботи про перебування боржника У відрядженні, довідкою з лікарні, штемпелем на конверті тощо.

Виходячи з існуючої процедури примусового виконання рішень, державний виконавець не наділений правом допитувати та надавати оцінку показанням свідків, тому усні свідчення громадян про несвоєчасне отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження - не можуть бути прийняті державним виконавцем.

Якщо при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем (за заявою стягувача) накладено арешт на майно боржника, за погодженням з державним виконавцем боржник має право у строк, встановлений для добровільного виконання рішення, реалізувати належне йому майно в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. На практиці ця норма практично не застосовується, оскільки для самостійної реалізації боржником об'єктів нерухомості та автотранспорту необхідні документи, що підтверджують відсутність арешту зазначених майнових активів, а державний виконавець не вправі за цих умов зняти арешт з майна боржника з метою надання можливості останньому самостійної реалізації нерухомості або автотранспорту.

У цьому разі покупець майна боржника (за вищезазначених причин, це може бути лише покупець рухомого майна боржника, яке не підлягає державній реєстрації), повинен внести кошти за придбане майно на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби у строк, встановлений для добровільного виконання рішення, І лише після внесення покупцем коштів на депозит органу ДВС, арешт з проданого майна боржника знімається за постановою державного виконавця.

У разі повного добровільного виконання рішення боржником у встановлений для добровільного виконання строк державний виконавець складає про це акт, який є підставою для закінчення виконавчого провадження через фактичне повне виконання рішення. На жаль, державні виконавці практично завжди нехтують цим правилом та не здійснюють складання акту про добровільне виконання, що, у свою чергу, формально є підставою для стягнення з сумлінного боржника ще й виконавчого збору.

Якщо боржник у встановлений державним виконавцем строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.

Час провадження виконавчих дій. Конкретний час проведення виконавчих дій визначається самостійно державним виконавцем, для якого встановлено ненормований робочий день. Втім, за загальним правилом, виконавчі дії провадяться державним виконавцем у робочі дні не раніше шостої години і не пізніше двадцять другої години. Сторони виконавчого провадження мають право пропонувати зручний для них час проведення виконавчих дій, однак ці пропозиції можуть не братися державним виконавцем до уваги, якщо проведення виконавчих дій у зручний для сторін час істотно ускладнити виконання рішення або зроблять його виконання неможливим.

Проведення виконавчих дій у неробочі та святкові дні, встановлені законодавством, допускається лише у випадках, коли зволікання неможливе або у разі, коли вони не можуть бути здійснені в інші дні з вини боржника.

Водночас виконання рішень судів у певний час (у тому числі у неробочі та святкові дні) може здійснюватись, якщо цей час здійснення виконавчих дій прямо зазначений у виконуваному рішенні суду. Наприклад, це може стосуватися рішення суду про надання права спілкування родича, що мешкає окремо, з дитиною, у вихідні дні, з 11 до 15 години.

Проведення виконавчих дій у нічний час допускається лише у випадках, коли невиконання рішення створює загрозу життю чи здоров'ю громадян.

Проведення виконавчих дій у неробочі та святкові дні або у нічний час здійснюється на підставі вмотивованої постанови державного виконавця., затвердженої начальником відповідного відділу державної виконавчої служби.

Місце виконання рішення. Місце виконання рішення суду чи іншого органу (посадової особи) - одна з принципових рис виконавчого провадження, яка визначається законом або вибором стягувача. Територіальна компетенція державного виконавця може умовно поділятися на такі види:

звичайна територіальна компетенція - загальне правило, коли виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна; якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна;

виключна територіальна компетенція - має місце, коли виконання рішення суду у певному місці не має альтернативних варіантів та не може змінюватись без відповідного судового рішення - це виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії (вселення, виселення, відібрання дитини тощо), яке провадиться державним виконавцем виключно за місцем здійснення таких дій.

альтернативна територіальна компетенція - має місце, коли, виходячи з правил звичайної територіальної компетенції, виконання рішення суду може здійснюватись одразу в кількох різних відділах (підрозділах) державної виконавчої служби; у цьому випадку право вибору місця виконання між кількома відділами державної виконавчої служби, які можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить виключно стягувачу. У разі пред'явлення виконавчого документа в один з компетентних відділів ДВС (за наявності альтернативи), державний виконавець не вправі відмовляти стягувачу у прийнятті виконавчого документа на підставі недотримання останнім правил територіальності. Спори та суперечки з цього приводу між територіальними органами ДВС - не допускаються.

Державний виконавець вправі проводити виконавчі дії щодо виявлення та звернення стягнення на кошти, що знаходяться на рахунках та вкладах боржника в установах банків чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Підставою для змінення місця виконання рішення закон передбачає такі випадки:

• якщо у процесі виконавчого провадження змінилися місце проживання чи місцезнаходження боржника,

• якщо змінилося місце роботи боржника;

• якщо у перебігу виконання з'ясувалося, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє.

За наявності таких підстав, державний виконавець негайно складає акт про вищезазначене і не пізніше наступного дня надсилає виконавчий документ разом з копією цього акту до відділу державної виконавчої служби за новим місцем проживання чи місцезнаходженням боржника, місцем його роботи чи місцем знаходження майна боржника, про що одночасно повідомляє стягувана та орган, який видав виконавчий документ.

Однак законом допускається і проведення державним виконавцем виконавчих дій на території, на яку не розповсюджуються територіальна компетенція відділу ДВС, в якому останній працює. Зокрема, у разі, коли у процесі виконавчого провадження з'ясувалося, що майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, недостатньо для повного задоволення вимог стягувача, однак майно боржника виявлено на території іншого відділу державної виконавчої служби, державний виконавець звертає стягнення на таке майно в порядку, передбаченому Законом, за погодженням з начальником відділу державної виконавчої служби, якому він підпорядкований. Однак при цьому має бути дотримана одна обов'язкова умова - стягувач повинен авансувати витрати на організацію і проведення виконавчих дій на території іншої адміністративно-територіальної одиниці. Нездійснення стягувачем авансування витрат на організацію І проведення виконавчих дій на території іншого відділу державної виконавчої служби матиме істотні наслідки - державний виконавець зверне стягнення на наявне майно боржника і після розподілу стягнутих коштів, у разі їх недостатності для повного задоволення вимог стягувача, спрямує виконавчий документ до відділу державної виконавчої служби за місцезнаходженням іншого майна боржника.

Про вчинення виконавчих дій на території іншого відділу державної виконавчої служби державний виконавець повідомляє (усно або письмово) начальника цього відділу державної виконавчої служби, у межах територіальної компетенції якого державний виконавець має намір здійснити виконавчі дії.

Порядок передачі виконавчого провадження з одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого встановлюється Міністерством юстиції України (цей порядок наведено у додатку № 9 до цього посібника).

Підвідомчість виконання. Існує не тільки територіальна компетенція, але й виключна підвідомчість виконавчих проваджень тому чи іншому органу державної виконавчої служби. Виключна підвідомчість є чинною лише з 1 квітня 2004 року і слід зазначити, що основною причиною її введення є істотні ускладнення при виконанні рішень судів, з якими державний виконавець місцевого (районного, міського) рівня стикається при виконанні рішень відносно організацій та органів влади обласного та республіканського рівня; крім того, виконання окремих категорій особливо складних чи резонансних виконавчих документів вимагає дуже високого кваліфікаційного рівня державного виконавця, а територіальні органи ДВС не завжди мають у своєму штату висококласних спеціалістів. Зрештою, виходячи з прийнятого поділу органів ДВС на органи республіканського, регіонального та територіального рівнів, можна зазначити, що виключна підвідомчість органів ДВС різних рівнів поділена таким чином:

Республіканський рівень - на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України покладається виконання рішень:

1. За якими боржниками є Апарат Верховної Ради України, Адміністрація Президента України, вищий чи центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди, Касаційний суд України, апеляційні суди, Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військові прокуратури регіонів і військова прокуратура Військово-Морських Сил України, Вища рада юстиції, Національний банк України, Рахункова палата, Управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а також інші органи державної влади;

2. За якими стягненню підлягає сума боргу від десяти та більше мільйонів гривень або еквівалентна сума в іноземній валюті.

Регіональний рівень - на підрозділ примусового виконання рішень відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції покладається виконання рішень:

1. За якими боржниками є територіальні підрозділи центральних органів державної влади, місцеві суди, міські або районні ради чи районні державні адміністрації, міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, військові прокуратури гарнізонів, а також інші територіальні підрозділи органів державної влади;

2. За якими підлягає стягненню сума боргу від п'яти до десяти мільйонів гривень або еквівалента сума в іноземній валюті.

Територіальний рівень - на відділи державної виконавчої служби районних, міських (міст обласного значення), районних у містах управлінь юстиції покладається виконання всіх інших рішень судів та інших органів (посадових осіб).

Як можна побачити з цього переліку, підставою для віднесення виконавчого документу до тієї чи іншої виключної підвідомчості є суб'єктний склад боржників, а також суть виконання (сума стягнення).

В установленому Міністерством юстиції України порядку на виконання до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України або підрозділу примусового виконання рішень відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції можуть передаватися будь-які інші виконавчі провадження, що знаходяться на виконанні в органах державної виконавчої служби та носять характер особливо складних чи резонансних.

Про прийняття до виконання виконавчого провадження або передачу виконавчого провадження з одного органу державної виконавчої служби до іншого (різних рівнів) виноситься вмотивована постанова, з якою ознайомлюються сторони виконавчого провадження.

 


Читайте також:

  1. А/. Форми здійснення народовладдя та види виборчих систем.
  2. Адміністративна відповідальність та строки адміністративної відповідальності
  3. Алгоритм здійснення купівлі
  4. Аналогія як умовивід
  5. Банківський контроль та нагляд: форми та мета здійснення. Пруденційний нагляд: поняття, органи та мета проведення.
  6. Блок 4. Умови та охорона праці.
  7. Блок перевірки умови
  8. БУДОВА ТА УМОВИ ФОРМУВАННЯ ШАРУВАТИХ ТОВЩ
  9. Бюджетне регулювання, його сутність та методи здійснення
  10. Види аудиторських висновків та умови їх надання
  11. Види і типи організаційних структур та умови їх ефективного застосування
  12. Види й типи організаційних структур та умови їх ефективного застосування




Переглядів: 2203

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Інші учасники виконавчого провадження | Зупинення виконавчого провадження, відкладення проведення виконавчих дій

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.006 сек.