МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Навчання як розвиток особистого контролюНавчання як орієнтовний рефлекс. Характеристика концепції організації, що навчається, як провідника змін. Зміни організації і навчання Навчальна модель змін Prosci Логіка моделі полягає в тому, що зміни реалізуються по двох напрямах (аспектам : бізнес; співробітники. Тобто успіх перетворень можливий, якщо управляти одночасно проектом впровадження і змінами співробітників. Проект впровадження повинен включати наступні стадії: · Визначення потреби бізнесу в змінах і можливості їх реалізації · Визначення цілей і розробка плану перетворень · Реалізація проекту змін · Підтримка зміненого стану Зміна співробітників відбиває те, що відбувається в співробітниках в процесі трансформації їх поглядів і поведінки. · Усвідомлення необхідності змін(Awareness) · Бажання підтримати зміни і брати участь в них(Desire) · Знання того, як здійснювати зміни і яким має бути результат(Knowledge) · Здібності впроваджувати зміни день за днем(Ability) Зміни в організації пов'язані з набуттям знань, умінь і навичок її співробітниками. Управління цим процесом називається навчанням. З метою напрацювання науково-обґрунтованих шляхів соціально-педагогічних впливів на особистість слід врахувати механізми соціального навчання особистості. На сьогодні немає однозначних поглядів на механізми соціального навчання. Існує багато концепцій стосовно механізмів навчання, кожна з яких може мати як свої сильні, так і слабкі сторони. Всі погляди на механізми соціального навчання можна систематизувати таким чином: Навчання як інкультурація або акультурація (від лат. in – “в” та ad – “до” + cultura – “обробляти”, тобто “прямувати до культури”) – вплив культури та взаємовпливи кількох культур на особистість і на конкретну суспільну одиницю. Основоположником цієї теорії є американський соціолог Франц Боас (1858-1942). Ф. Боас розглядав передачу культури від одного покоління до іншого та вплив конкретної культури на суспільство. Основним недоліком цієї теорії є механістичність підходів, розуміння того, що культура “впорскується” на позасвідомому рівні. В її основі лежать погляди Зігмунда Фрейда (1856-1939), який вважав, що люди народжуються із асоціальними спонуканнями. Серед них “сексуальний інстинкт”, “інстинкт володіти і управляти”, “тривоги і страху”. Завдання соціалізації полягає в “прирученні” цих інстинктів через встановлення контролю над ними. Окремі вчені намагаються за допомогою теорії розвитку особистого контролю пояснити механізми формування законослухняної особистості. При цьому поняття особистого контролю доповнюють поняттям соціального контролю, розуміючи під ним міру соціального впливу для реалізації соціальних вимог і підкорення особистості нормам групи. Соціальний (зовнішній) контроль передує особистому (внутрішньому) контролю. Прихильники цих поглядів вважають, що, закріплюючись, зовнішній контроль поступово переходить у внутрішній. Соціальний контроль здійснюється через систему санкцій реагування групи на соціально значимий вчинок особистості, яке стимулює бажану поведінку, прийнятну для конкретної групи. Наприклад, санкції можуть бути: - формальними-правовими; - неформальними – морально-етичними. Важливим висновком розробників цієї концепції є те, що характер проявів інстинктів змінюється, якщо контроль буде не лише над собою, а й над ситуацією. Критики цих поглядів, не відкидаючи думки, що інстинкти виконують домінуючу роль і є важливою рушійною силою поведінки особистості, зазначають, що контроль над природними інстинктами призводить до втрати свободи самовираження особистості та її творчості. Навчання через соціальну взаємодію та як результат міжособистістного спілкування розроблялась французьким соціологом Габрієлем Тардом (1843-1904). В основі теорії Тарда лежить принцип наслідування. Саме наслідування Тард пов’язує з психологічним (бажаннями та біологічними потребами) та соціальним підґрунтям (престиж, покора, практичний зиск). Суспільство, за Тардом, живе за законами всесвітнього повторення і наслідування у системі “вчитель-учень”. Саме навчання та оволодіння соціальними ролями пов’язується з імітацією. У результаті систематичного повторення соціально визнаних еталонів поведінки формуються навички та звички. Поведінка при цьому значною мірою переходить на підсвідомий рівень. Особа відбирає і засвоює саме ті форми й способи поведінки, які сприяють її адаптації у конкретному соціальному середовищі. Виховання значною мірою відбувається за межами формальних виховних процесів, під впливом безперервної соціальної комунікації з найближчим оточенням. Прихильником цієї ж концепції є Чарльз Хортон Кулі (1967-1929) – американський соціолог і соціальний психолог, основоположник теорії малих груп і теорії “дзеркального Я”. Ч. Кулі розглядав суспільство, соціальні групи й індивіди як єдиний живий організм. При цьому “соціальне” та “індивідуальне” – два боки ментальної цілісності, особистість і суспільство – частини єдиного цілого. Соціалізація полягає у прилучені до “великої свідомості”. Соціалізація розпочинається у первинній групі, сім’ї, сусідській общині, де наявний безпосередній психологічний контакт. Недоліком цієї теорії є те, що за цією логікою суспільство позбавляється прогресивного розвитку і руху вперед. Однак людське життя постійно еволюціонується і може виходити за межі норм малої групи. Навчання через рольовий тренінг Послідовники цих поглядів вважають, що конкретний індивід виступає у множині ролей. Ролі поділяються на ті, що приписані природою (статеві, вікові, приналежність до певної касти тощо) і ті, що набуваються в результаті власних дій та досягнень. Розрізняють також безособові (що ґрунтуються на правах і обов’язках, незалежно від того, хто ці ролі виконує), які повинні бути притаманні будь-якій особі, та міжособові, які визначаються індивідуальними особливостями учасників взаємодії, їх почуттів, установок, переваг. Особа розвивається засвоюючи певні ролі (як стереотипи поведінки) – від простих до найскладніших. Американський філософ Джордж Герберт Мід (1863-1931), відштовхуючись від поглядів розглянутої вище концепції, вважав, що поведінка соціальної групи полягає в складній груповій діяльності, цією діяльністю є спілкування, або соціальна взаємодія. Дж. Мід виділяє три стадії соціалізації: І – імітація: діти копіюють поведінку дорослих, не завжди розуміючи її. ІІ – рольові ігри: виконуючи в іграх дорослі ролі, “примірюючи” їх на себе, вони вчаться надавати своїм думкам і діям тих же значень, що й дорослі. ІІІ – колективні ігри (завершальна стадія), коли до розуміння очікувань окремих людей додаються очікування групи. У процесі рольових ігор особа готується до виконання норм ігор у суспільстві. Набувається відчуття соціальної ідентичності. Однак соціальні вимоги не можуть бути конкретизовані до кожної унікальної ситуації, в силу чого людина змушена сама приймати творчі рішення в межах загальноприйнятого в суспільстві розподілу “справедливо-несправедливо”, “законно-незаконно”, “правильно-неправильно”, “добре-погано” тощо. Недоліком цієї теорії є приниження ролі ініціативності самої особи в перетворені суспільства, акцент на пасивне пристосування та наслідування, неможливість обґрунтувати появу відхилень у поведінці особи. Навчання як соціальний обмін розглядалась американським ученим, представником біхевіоризму Беррес Скіннером (1904-1974), який намагався створити філософію “людської поведінки”. В її основу покладено залежність “стимул-реакція”. Б. Скіннер ототожнював механізми колективної поведінки тварин і людей. На його думку, як регулятор поведінки виступає психічне підкріплення – взаємовигідне, справедливе ставлення індивідів одне до одного у процесі спілкування. За Б. Скіннером соціалізація передбачає “дозування” стимулів, урівноваження покарання та заохочення для отримання бажаної реакції (поведінки). Цікава думка Скіннера, яка могла б бути покладена в основу формування правосвідомого суспільства, виходить з пропозиції створення нових соціальних форм спільності людей. В основу побудови такого суспільства покладено дотримання певних поведінки та норм в обмін на переваги та заохочення. Всі члени такого суспільства повинні бути повністю інтегрованими у “систему позитивного підкріплення через поведінку”, в результаті чого, на думку Скіннера, відпаде потреба в будь-яких репресивних інститутах. Слабкою стороною цих поглядів є те, що навряд чи можливо на всі випадки життя відібрати позитивні стимули та заохочення. Читайте також:
|
||||||||
|