МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Навчання та зміни.Прискорення науково-технічного розвитку виробництва потребує систематичного оновлення знань. Тривалість дії кожного покоління техніки і технології нині становить менше 10 років, що зумовлює необхідність удосконалення підготовки висококваліфікованих спеціалістів, формування системи безперервної освіти. У колишньому СРСР цьому питанню приділяли велику увагу. Поряд з інститутами підвищення кваліфікації (ІПК), які були дуже поширеними, навчання з підвищення професійної, особливо економічної освіти здійснювали в усіх трудових колективах, установах, у тому числі й в уряді. З набуттям незалежності значну частину ІПК ліквідували, припинили навчання в трудових колективах. Це відбулося в умовах, коли ринкова економіка, ринкове господарювання розвивалися набагато складніше, ніж планова економіка і притаманна їй система ведення господарства. До того ж, як зазначалося, нині важливо поєднувати ринкові трансформації зі становленням інформаційного способу виробництва, що набагато ускладнює і предмет вивчення, і об'єкти управління. Тому навчання, осмислення процесів важко переоцінити, без цього ефективна господарська діяльність та управління нею будуть неефективними. Очевидно, доцільно розробити концепцію безперервного навчання на виробництві та в установах і на її основі створити програму виконання цього завдання з урахуванням особливостей галузей, регіонів, підприємств, установ тощо. Варто відновити діяльність громадських товариств з поширення знань серед населення, підключити до роботи ЗМІ, котрі б друкували матеріали на допомогу тим, хто досліджує ті чи інші проблеми економіки та суспільного життя. У колективах рекомендують формувати актив працівників, добре підготовлений і зацікавлений у поширенні знань. Велику допомогу могли б надати науковці НДІ та професорсько-викладацький склад вищих навчальних закладів освіти. Дуже важливо, щоб така робота була позбавлена формалізму, нав'язування, випливала з потреб соціально-економічного розвитку, планувалася з урахуванням інтересів і шляхом поєднання конкретних питань та завдань трудового колективу із загальнодержавними чи галузевими проблемами. Це може сприяти підвищенню суспільної свідомості, громадянської активності широкого кола працівників Глибокі зміни у праці і житті людини відобразилися на динаміці індексу розвитку людського потенціалу, що визначає ООН, його вперше опублікували у 1990 р., тобто на початку незалежного розвитку України. Це дає змогу здійснити порівняльний аналіз людського розвитку в нашій державі. Обчислення такого індексу свідчить про те, що роль людини настільки збільшилась в розвитку економіки, і в розвитку суспільства, що держава не може керувати соціально-економічними процесами, не маючи конкретного уявлення про рівень розвитку людини. Індекс людського розвиткувизначають на основі таких показників, як: середня тривалість життя, рівень освіти та дохід на одну особу. Доведено, що цей показник враховує не всі аспекти життя людини. Наприклад, не зважають на суспільно-політичну активність людей, рівень розвитку демократії, що є досить суттєвим для розуміння процесів становлення громадянського суспільства у багатьох країнах, у тому числі і в Україні. З такою метою намагаються удосконалити методику обчислення індексу. І все-таки, враховуючи недоліки, індекс людського розвитку відіграє величезну роль у пізнанні та порівнянні процесів розвитку людини у різних країнах світу. Стосовно України він створює чітку картину падіння людського потенціалу під час системної кризи. Наприклад, у 1993 р., тобто на початковому етапі кризи, Україна посідала 45-те місце серед 173 країн світу. У 1998 р., коли падіння ролі та значення людського фактора сягнуло величезних масштабів, Україна зайняла 102-ге місце. З економічним зростанням починається збільшення індексу людського розвитку. У 1999 р. Україна посідала 91-ше місце серед 174 країн, у 2000 р. — 78-ме, у 2001-му — 74-те місце серед 162 країн; але у 2002 р. індекс зменшився й Україна займала 80-те місце, але знову серед 173 країн; у 2003-му — 75-те серед 175 країн і 2004 р. — 70-те місце серед 177. Як видно, після падіння індексу людського розвитку відбувається його незначне зростання. Спостерігається набагато гірша ситуація, якщо порівняти рейтингове місце України з місцями, що посідають сусідні країни. Наприклад, у 2004 р, Україна займала 70-те місце серед 177 країн світу, водночас Польща перебувала на 37-му, а Росія — на 57-му. Ці країни, особливо Польща, значно випереджають Україну за індексом людського розвитку. Оскільки людина — головний фактор розвитку економіки і суспільства, то переваги у рівні людського розвитку свідчать про значно більші можливості цих країн у подальшому економічному розвитку. У зв'язку з цим у Програмі розвитку ООН (ПРООН) не лише обчислюють індекси людського розвитку, але й класифікують країни світу за трьома групами: 1) з високим рівнем людського розвитку (55 країн); 2) з середнім (86); 3) з низьким (36). Читайте також:
|
||||||||
|