Навчання та зміни.

Прискорення науково-технічного розвитку виробництва потребує систематичного оновлення знань. Тривалість дії кожного покоління техніки і технології нині становить менше 10 років, що зумовлює необхідність удосконалення підготовки висококваліфікованих спеціалістів, формування системи безперервної освіти. У колишньому СРСР цьому питанню приділяли велику увагу. Поряд з інститутами підвищення кваліфікації (ІПК), які були дуже поширеними, навчання з підвищення професійної, особливо економічної освіти здійснювали в усіх трудових колективах, установах, у тому числі й в уряді. З набуттям незалежності значну частину ІПК ліквідували, припинили навчання в трудових колективах. Це відбулося в умовах, коли ринкова економіка, ринкове господарювання розвивалися набагато складніше, ніж планова економіка і притаманна їй система ведення господарства. До того ж, як зазначалося, нині важливо поєднувати ринкові трансформації зі становленням інформаційного способу виробництва, що набагато ускладнює і предмет вивчення, і об'єкти управління. Тому навчання, осмислення процесів важко переоцінити, без цього ефективна господарська діяльність та управління нею будуть неефективними. Очевидно, доцільно розробити концепцію безперервного навчання на виробництві та в установах і на її основі створити програму виконання цього завдання з урахуванням особливостей галузей, регіонів, підприємств, установ тощо. Варто відновити діяльність громадських товариств з поширення знань серед населення, підключити до роботи ЗМІ, котрі б друкували матеріали на допомогу тим, хто досліджує ті чи інші проблеми економіки та суспільного життя. У колективах рекомендують формувати актив працівників, добре підготовлений і зацікавлений у поширенні знань. Велику допомогу могли б надати науковці НДІ та професорсько-викладацький склад вищих навчальних закладів освіти. Дуже важливо, щоб така робота була позбавлена формалізму, нав'язування, випливала з потреб соціально-економічного розвитку, планувалася з урахуванням інтересів і шляхом поєднання конкретних питань та завдань трудового колективу із загальнодержавними чи галузевими проблемами. Це може сприяти підвищенню суспільної свідомості, громадянської активності широкого кола працівників

Глибокі зміни у праці і житті людини відобразилися на динаміці індексу розвитку людського потенціалу, що визначає ООН, його вперше опублікували у 1990 р., тобто на початку незалежного розвитку України. Це дає змогу здійснити порівняльний аналіз людського розвитку в нашій державі. Обчислення такого індексу свідчить про те, що роль людини настільки збільшилась в розвитку економіки, і в розвитку суспільства, що держава не може керувати соціально-економічними процесами, не маючи конкретного уявлення про рівень розвитку людини. Індекс людського розвиткувизначають на основі таких показників, як: середня тривалість життя, рівень освіти та дохід на одну особу. Доведено, що цей показник враховує не всі аспекти життя людини. Наприклад, не зважають на суспільно-політичну активність людей, рівень розвитку демократії, що є досить суттєвим для розуміння процесів становлення громадянського суспільства у багатьох країнах, у тому числі і в Україні. З такою метою намагаються удосконалити методику обчислення індексу. І все-таки, враховуючи недоліки, індекс людського розвитку відіграє величезну роль у пізнанні та порівнянні процесів розвитку людини у різних країнах світу. Стосовно України він створює чітку картину падіння людського потенціалу під час системної кризи. Наприклад, у 1993 р., тобто на початковому етапі кризи, Україна посідала 45-те місце серед 173 країн світу. У 1998 р., коли падіння ролі та значення людського фактора сягнуло величезних масштабів, Україна зайняла 102-ге місце.

З економічним зростанням починається збільшення індексу людського розвитку. У 1999 р. Україна посідала 91-ше місце серед 174 країн, у 2000 р. — 78-ме, у 2001-му — 74-те місце серед 162 країн; але у 2002 р. індекс зменшився й Україна займала 80-те місце, але знову серед 173 країн; у

2003-му — 75-те серед 175 країн і 2004 р. — 70-те місце серед 177. Як видно, після падіння індексу людського розвитку відбувається його незначне зростання.

Спостерігається набагато гірша ситуація, якщо порівняти рейтингове місце України з місцями, що посідають сусідні країни. Наприклад, у 2004 р, Україна займала 70-те місце серед 177 країн світу, водночас Польща перебувала на 37-му, а Росія — на 57-му. Ці країни, особливо Польща, значно випереджають Україну за індексом людського розвитку. Оскільки людина — головний фактор розвитку економіки і суспільства, то переваги у рівні людського розвитку свідчать про значно більші можливості цих країн у подальшому економічному розвитку.

У зв'язку з цим у Програмі розвитку ООН (ПРООН) не лише обчислюють індекси людського розвитку, але й класифікують країни світу за трьома групами:

1) з високим рівнем людського розвитку (55 країн);

2) з середнім (86);

3) з низьким (36).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Особливості змін у розвитку людського фактора в Україні	\|	Навчання як розвиток особистого контролю

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.001 сек.