Фонди підприємства

Склад фінансів підприємств.

Склад фінансів підприємства визначається сукупністю фінансових відносин, які виникають у діяльності підприємства. До найбільш поширених відносяться такі:

- пов'язані з формуванням статутного фонду суб'єктів господарювання;

- пов'язані з інвестуванням коштів у цінні папери або здійсненням пайових внесків та одержанням на них доходів, участь в розподілі прибутку від спільної діяльності;

- пов'язані з функціонуванням товарних ринків і ринком трудових ресурсів щодо залучення ресурсів у виробництво;

- пов'язані з одержанням і розподілом доходів: виручки, валового та чистого доходу, прибутку;

- пов'язані з формуванням державних грошових фондів з приводу податкових та інших платежів у бюджет та цільові фонди, отримання бюджетного фінансування, одержання субсидій;

- пов'язані з залученням коштів та використанням інструментів фінансового ринку - з банками, страховими компаніями, біржами та іншими, у зв'язку з одержанням та погашенням кредитів, сплатою відсотків за кредит та інші види послуг, одержанням відсотків за розміщення та зберігання коштів, а також у зв'язку зі страховими платежами та відшкодуваннями за різними видами страхування;;

- внутрішньофірмові відносини між структурними підрозділами підприємства та підприємства з персоналом.

Фонди підприємства можна класифікувати за різними ознаками (Мал. 1. 2).

За цільовою спрямованістю виділяють:

- Інвестиційні фонди – фонди, призначені для фінансування придбання необоротних активів, або на поповнення обігових коштів.

- Фінансові фонди створюються для погашення зобов’язань за фінансовими операціями, наприклад, повернення позики, або виплата дивідендів.

- Операційні фонди - фонди, створювані в ході звичайної виробничої діяльності для компенсації можливих втрат чи виконання узятих зобов'язань. Наприклад, резерв сумнівних боргів, гарантійний резерв. Створюються ці резерви шляхом віднесення відповідних сум на витрати з наступною компенсацією з виручки. Кошти фондів повинні використовуватись строго по цільовому призначенню. Суми невикористаних резервів визнаються доходами.

- Соціальні фонди -формуються в силу закону, колективного договору чи інших обставин для фінансування витрат підприємства по наданню соціальних послуг працівникам. Вони формуються в розмірі, встановленому законодавством чи необхідному для здійснення запланованих виплат шляхом включення у витрати з наступною компенсацією з виручки. Кошти фондів витрачаються по цільовому призначенню у встановленому порядку. У випадку нестачі коштів фондів для здійснення платежів, виплати здійснюються з віднесенням відповідних сум за витрати поточного періоду.

За ознакою власності на ресурси фонди поділяються на фонди власних та залучених коштів.

До фондів власного капіталу відносяться:

- Статутний (пайовий) фонд (капітал) формується за рахунок внесків власників і використовується підприємством для здійснення статутної діяльності шляхом інвестування в основні й оборотні активи;

- Додатковий капітал формується за рахунок додатково отриманих сум при реалізації акцій (купівля акцій за ціною, вищою за номінальну вартість), безкоштовно отриманих необоротних та оборотних активів, дооцінки активів і т.д.

- Нерозподілений прибуток уявляє собою фонд підприємства, сформований за рахунок результатів діяльності підприємства (прибутків) після виплати доходу власникам. Ці кошти знаходяться в обороті підприємства і призначені для розширення діяльності підприємства. Якщо прибуток не витрачається, то він збільшує розмір власного капіталу підприємства. Наявність нерозподіленого прибутку збільшує фінансову стійкість підприємства, бо свідчить про наявність джерел для наступного розвитку.

- Резервні фонди створюються на підставі законодавства та статутних документів для рішення конкретних завдань шляхом резервування частини прибутку на ці цілі (розподіл прибутку). За звичай фонди створюються для покриття можливих збитків, для реалізації програм реструктуризації чи технічного переозброєння підприємства і т.д.

Структурування фондів залучених коштів потрібно в тих випадках, коли їх обіг потрібно відокремити від обігу інших коштів, наприклад коли потрібно передбачити цільові джерела повернення коштів. Наприклад, на підприємстві можливо відстеження цільового використання банківської позики, або таким чином спланувати політику продаж, щоб кошти повертались до терміну виплат податків. До фондів інших позикових коштів може відноситись облігаційні позики.

Сукупність вищезгаданих фондів складає власний капітал підприємства - сума коштів, що належать власникам підприємства.

За формою існування та призначенням фонди можуть бути поділені на три групи: 1) фонди, які існують у вигляді активів (необоротних та оборотних за винятком грошових коштів) та фонди грошових коштів, які накопичуються у вигляді готівки, або безготівковій формі; 2) розрахункові та обмежуючи фонди та 3) умовні (контрольні) фонди.

Розрахункові або обмежуючи фонди існують тільки у вигляді розрахунків і потрібні при прийнятті управлінських рішень. Прикладами таких фондів є:

Фонд оплати праціуявляє собою розрахунок сум нарахованої основної і додаткової заробітної плати, віднесених на витрати виробництва, обігу чи періоду. Ці витрати повинні бути компенсовані з виручки і виплачені працівникам. Такий розрахунок потрібен щоб у певний час накопичити певну суму грошей для виплати працівникам та сплати податків, з однієї сторони, та оцінити суму витрат на персонал, з іншої. Якщо виплати здійснюються більш одного разу на місяць, то цей фонд навіть не накопичується у повному обсязі. Але ж для економічного аналізу діяльності підприємства він вкрай потрібен.

Резервні фонди також є обмежуючими, оскільки їх створення виводить частину прибутку від можливого розподілу між власниками. Фактично створення фонду, як і багатьох інших, здійснюється відповідною бухгалтерською проводкою, а використання – зворотною проводкою. При цьому ніякого руху грошових коштів чи інших активів не відбувається.

Фонд матеріального заохоченняуявляє собою план витрат на матеріальне заохочення працівників. Тобто він обмежує ці витрати за встановленими параметрами.

Резерв сумнівних боргівстворюється шляхом нарахування витрат в розмірі частини дебіторської заборгованості, щодо якої існує вірогідність неповернення. Тобто відбувається обмеження вартості активів, щоб вони не були завищені. Далі по мірі визнання заборгованості безнадійною відповідні суми списуються за рахунок резерву, а в разі перевищення суми резерву – на витрати поточного періоду.

На практиці підприємство дуже часто використовує такі фонди для різних завдань.

Амортизаційний фонд створюється на державних і муніципальних підприємствах з метою контролю цільового використання державних коштів, що ними наділяється підприємство. Цей фонд призначений задля контролю над коштами, якими оперує підприємство. Вартість основних засобів, яка переноситься на вартість продукції за рахунок нарахування амортизації, повертається на підприємство з виручкою. Ці кошти держава дозволяє використовувати строго за цільовим призначенням: на фінансування капітальних вкладень і капітального ремонту основних засобів. На інші цілі ці кошти направлятися не можуть. Тобто тут амортизаційний фонд є обмежуючим при використанні грошових коштів.

Щодо поняття «амортизаційний фонд» у недержавних підприємствах, то такий фонд може бути лише умовним, оскільки не має обмеження щодо спрямування амортизації на відновлення основних засобів, а напрямок використання амортизаційних потоків встановлюється виключно власниками.

Підприємства можуть у рамках діючого законодавства створювати інші фонди для реалізації своїх цілей.

Створення та використання фондів повинно регламентуватись відповідними внутрішніми документами підприємства, як правило, статутом та обліковою політикою.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття і сутність фінансів підприємств	\|	Контрольні питання.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.023 сек.