МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Дивідендна політика підприємстваДивідендна політика - це частина загальної фінансової стратегії акціонерного товариства і політики формування його власних фінансових ресурсів. Дивідендна політика полягає в оптимізації пропорцій між споживаною і капіталізованою частинами прибутку підприємства з метою забезпечення підвищення ринкової вартості його акцій. Основним показником, на якому базується дивідендна політика, є коефіцієнт дивідендних виплат, що визначається як відношення суми чистого прибутку, що направляється на виплату дивідендів до загальної суми чистого прибутку підприємства, або ж у розрахунку на одну акцію. (7.14) При здійсненні дивідендної політики на підприємстві варто враховувати фактори, що визначають передумови її формування. По інвестиційних можливостях підприємства це такі фактори: - стадія життєвого циклу підприємства; - необхідність розширення інвестиційних програм; - ступінь готовності окремих інвестиційних проектів; - можливість впливу на інтенсивність інвестиційного проекту. По можливостях формування капіталу з альтернативних джерел потрібно враховувати: - можливість пошуку резервів власних фінансових ресурсів; - можливість залучення додаткового акціонерного капіталу; - можливість залучення додаткового позикового капіталу; - доступність позикових коштів на фінансовому ринку; - складність залучення позикових засобів у зв'язку з низьким рівнем платоспроможності і фінансової стійкості підприємства. Крім того, існують визначені об'єктивні обмеження: - рівень оподатковування дивідендів; - рівень оподатковування майна підприємства; - досягнутий ефект фінансового важеля; - фактичний розмір прибутку і рівень рентабельності власного капіталу. Інші фактори, які варто враховувати при формуванні дивідендної політики підприємства такі: - кон'юнктурний цикл, коли в час підйому кон'юнктури зростає ефективність капіталізації прибутку; - рівень виплати дивідендів конкурентами; - невідкладність платежів по кредитах; - можливість втрати контролю над керуванням підприємством. Низький рівень виплат дивідендів може привести до "скидання" акцій підприємства на фондовому ринку і скупці їх конкурентами. В економічній науці існують різні теорії дивідендів: - теорія незалежних дивідендів затверджує, що розмір дивідендних виплат не впливає на вартість акцій підприємства; - теорія переваги заснована на принципі "синиця в руках". За цією теорією для підприємства і його акціонерів максимальні дивіденди переважніше капіталізації прибутку; - теорія "податкових переваг" підкоряє всю дивідендну політику на досягнення мети - мінімізації податків. Використання цих теорій дозволило виробити визначені типи дивідендної політики: - залишкова політика виплат припускає здійснення виплати дивідендів після задоволення всіх потреб підприємства у фінансових ресурсах; - політика стабільного співвідношення виплат припускає встановлення довготермінового нормативу розподілу прибутку на споживану і капіталізовану частки; - політика стабільного розміру дивідендів припускає встановлення фіксованої суми дивідендних виплат; - політика стабільного мінімального розміру дивідендів з надбавкою у визначені періоди; - політика постійного зростання розміру дивідендів. Підприємством здійснюється розробка механізму розподілу прибутку відповідно до обраного типу дивідендної політики. Цей механізм може бути таким: - по-перше, із суми чистого прибутку віднімається відрахування у резервний фонд у законодавчо встановленому розмірі, тобто 5% чистого прибутку підприємства; - потім з частини, що залишилася, віднімаються кошти на повернення кредитів. Виходить так називаний дивідендний коридор, у якому підприємство самостійно розпоряджається коштами, що залишилися; - чистий прибуток, що залишився в розпорядженні підприємства розподіляється на виробничій розвиток і фонд виплати дивідендів власникам підприємства. Для оцінки ефективності дивідендної політики використовуються наступні показники: - сума дивідендів на одиницю капіталізованого прибутку розраховується як відношення суми виплачених дивідендів до суми капіталізованого прибутку, тобто тієї її частини, що спрямована на виробничий розвиток. - ефективність капіталізації прибутку шляхом порівняння фактичної рентабельності власного капіталу із середньою ставкою депозитного відсотка на грошовому ринку. Якщо рентабельність власного капіталу нижче цієї ставки, то капіталізація прибули не вигідні підприємству; - підвищення ринкової вартості акцій підприємства свідчить про ефективність його дивідендну політику. Читайте також:
|
||||||||
|