• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Фактори й резерви зниження собівартості продукції

З метою одержувати максимальний прибуток від своєї діяльності підприємства змушені постійно шукати фактори і резерви зниження собівартості виготовленої продукції. Всі ці фактори і резерви, як правило, лежать в основі управління подальшою діяльністю підприємства і їх розрахунки необхідні для перспективи розвитку підприємства.

Можливі резерви зниження собівартості продукції поділяються на поточні та перспективні.

Поточні резерви собівартості включають усі види непродуктивних витрат (як явні, так і приховані), а також виявлені під час аналізу перевитрати ресурсів і надмірні витрати грошових коштів.

Перспективні резерви зниження собівартості продукції, як правило, передбачають проведення значних організаційних, технологічних, конструкторських та інших видів робіт, що потребує певних додаткових інвестицій.

Для виявлення резервів зниження собівартості необхідно визначити фактори, які обумовлюють це зниження, які можна поділити на дві групи: зовнішні щодо діяльності підприємства, які часто не залежать від неї, і внутрішні, які характеризують рівень управлінської роботи, і реалізовані самим підприємством.

Зовнішні фактори – це зміна цін на ресурси та енергію, введення у дію нових законодавчих актів із праці та заробітної плати, з оподаткування тощо. Ці фактори встановлюють загальні “правила гри” у сфері управлінської діяльності.

Внутрішньовиробничі фактори – це поліпшення використання усіх матеріальних і трудових ресурсів, вдосконалення організації виробництва, технічного розвитку, удосконалення планово-економічної роботи і управління підприємством в цілому.

До основних внутрішньовиробничих факторів зниження собівартості відносяться:

1) підвищення технічного рівня виробництва:

- впровадження нової техніки й технології;

- механізація й автоматизація виробничих процесів;

- удосконалювання застосовуваної техніки й технології;

- поліпшення використання й застосування нових видів сировини;

- застосування нових конструкцій і поліпшення їхніх технічних характеристик;

2) Поліпшення організації виробництва й праці:

- удосконалення управління виробництвом;

- поліпшення організації виробництва й праці;

- розвиток спеціалізації виробництва;

- поліпшення матеріально-технічного постачання й використання матеріальних ресурсів;

- скорочення транспортних витрат;

3) зміна обсягу й структури продукції:

- зниження умовно-постійних витрат, амортизаційних відрахувань у результаті зростання обсягу виробництва;

- зміна структури (номенклатури й асортиментів) продукції;

- підвищення якості продукції.

Індексний метод дає змогу врахувати вплив перелічених факторів на зниження собівартості продукції.

Розрахунок зміни собівартості продукції за умовно-змінними статями калькуляції:

,

((4.1)

де ∆Сі – зміна повної собівартості за рахунок зміни питомих витрат і-того виду конкретного матеріально-сировинного або енергетичного ресурсу, %, грн./т;

і = 1,2,3,...,n.

n – кількість видів ресурсів в межах однієї статі витрат, за якими спостерігається зміна питомих витрат або цін;

– індекс зміни питомих витрат і-того виду ресурсу;

– індекс зміни цін і-то виду ресурсу;

– питома вага статті витрат в повній собівартості продукції за діючих умов виробництва;

– питома вага витрат на і-тий вид ресурсу в статті витрат.

Розрахунок зниження повної собівартості продукції за умовно-постійними статтями виконується відповідно до залежності:

,

((4.2)

де ∆Сі – зміна повної собівартості продукції за рахунок зміни річних витрат по конкретній статті калькуляції, %, грн./т.

– індекс зміни річних витрат за даною статтею;

– індекс зміни річного обсягу виробництва;

– питома вага статті витрат в повній собівартості продукції за діючих умов виробництва.

Зміна повної собівартості за статтею „Заробітна плата основних виробничих робітників” розраховується спільно зі статтею „Відрахування на соціальні заходи” відповідно до вище розглянутої залежності. Формула приймає наступний вид:

,

((4.3)

де – індекс зміни середньорічної заробітної плати основних робітників;

– індекс зміни чисельності основних робітників.

Основні шляхи зниження собівартості:

1) зниження матеріаломісткості продукції за рахунок перегляду норм витрат. Зниження норм приводить до зниження загальних витрат на матеріали, їхнє транспортування, збереження; скорочення чисельності працівників по роботі з матеріалами (обліковці, комірники);

2) зниження трудомісткості виконуваних робіт. У результаті скорочується чисельність основних робітників, що є передумовою скорочення накладних витрат;

3) зниження накладних витрат за рахунок скорочення управлінського персоналу; ліквідації або передачі в оренду невикористовуваних засобів підприємства; оптимізації обслуговуючих процесів (системи внутрішньовиробничих перевезень, планово-попереджувальних ремонтів);

4) підвищення кваліфікації персоналу за рахунок організації підготовки й перепідготовки кадрів. Це дозволить скоротити втрати від браку, неякісного управлінського рішення, підвищити продуктивність праці.

Зниження собівартості продукції дозволить підприємству організувати виробництво конкурентоспроможної продукції за рахунок більш низьких витрат і, отже, цін.

Зниження витрат має наступні переваги над збільшенням обсягу продажів:

- для збільшення обсягу продажів у більшості випадків необхідно додаткове фінансування виробництва, у результаті зростають витрати;

- продаж додаткової кількості продукції може створити труднощі збуту при обмеженому попиті і привести до додаткових витрат на реалізацію;

- зниження витрат на випуск одиниці продукції дає важливу перевагу перед конкурентами – можливість застосування більш гнучких і низьких цін.

Питання до самоперевірки:

1. Особливості калькуляції собівартості продукції.

2. Які основні шляхи зниження собівартості продукції?

Приклади тестових завдань:

1. Який метод обліку витрат заснований на аналізі фактичних витрат розрахункового періоду?

а) метод прямого обліку;

б) нормативний метод;

в) облік витрат з неповною собівартістю;

г) калькуляційний метод.

2. Встановити послідовність складання планової калькуляції:

а) визначення накладних витрат, виходячи з обраного методу розподілу;

б) встановлення норм витрат ресурсів (матеріальних, трудових);

в) внесення коректив у порядок розрахунку калькуляції в разі визначення відхилень;

г) розрахунок планової суми прямих витрат відповідно до встановлених норм;

д) аналіз відповідності витрат цеху (підприємства), які розраховані за калькуляцією кошторису витрат по даному виробництву.

Питання для самостійного поглибленого опрацювання:

1. Напрямки вдосконалення розподілу непрямих витрат у процесі калькулювання.

2. Прогнозування собівартості нових виробів на етапах їхньої розробки та освоєння виробництва.

Література [3; 7, с. 156-165; 8, с. 338-355; 9, с. 208-225; 10, с. 214-216; 11, с. 340-347; 12, 408-412; 19, с. 177-202; 21, с. 255-262; 22, с. 373-401; 27, с. 355-365; 29, с. 293-302; 30, с. 91-98].

Читайте також:

1. Абіотичні та біотичні фактори.
2. Агрегування та факторизація
3. Аналіз асортименту й структури випуску продукції.
4. АНАЛІЗ ВИРОБНИЦТВА ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ
5. Аналіз витрат на 1 грн. вартості продукції
6. Аналіз витрат на гривню товарної продукції
7. Аналіз загальної суми витрат на виробництво продукції.
8. Аналіз обсягу виробництва продукції в натуральному й вартісному вираженні.
9. Аналіз показників валового прибутку і собівартості реалізованої продукції
10. Аналіз причин аварійності та шляхи її зниження
11. Аналіз рентабельності продукції
12. Аналіз рентабельності продукції.

Переглядів: 3877