• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Методики оцінювання конкурентоспроможності підприємства

Класифікація методів оцінювання конкурентоспроможності підприємства передбачає їх поділ на окремі групи за певною ознакою. Найчастіше такою ознакою виступає форма представлення результатів оцінювання, відповідно до якої виділяють графічні, матричні, розрахункові та комбіновані (розрахунково-матричні, розрахунково-графічні) методи.

Графічний метод оцінювання конкурентоспроможності базується на побудові так званої радіальної діаграми конкурентоспроможності, або „Багатокутника конкурентоспроможності”. Побудова багатокутників здійснюється таким чином: коло ділиться радіальним оціночними шкалами на рівні сектори, кількість яких дорівнює кількості обраних критеріїв оцінки; шкали на радіальних прямих градуюються так, аби всі значення критеріїв знаходилися всередині оціночного кола; значення критеріїв збільшуються у міру віддалення від центра кола; на кожній осі з використанням відповідного масштабу вимірювання позначаються точки, що відповідають значенням критеріїв; по точках відповідно для кожного з підприємств проводиться ламана лінія, яка і формує багатокутник. Отриманий в результаті рисунок показує, як відрізняються порівнювані підприємства одне від одного за окремими критеріями.

Перевагою графічного методу оцінювання конкурентоспроможності підприємства є його простота та наочність; недоліком слід вважати те, що він не дає змоги встановити значення узагальненого критерію конкурентоспроможності підприємства.

Матричні методи оцінювання конкурентоспроможності підприємства базуються на використанні матриці – таблиці впорядкованих по рядках та стовпцях елементів. Найбільш показовим прикладом може слугувати широко відома Матриця Бостонської консалтингової групи (БКГ), побудована за принципом системи координат: по вертикалі – темпи росту місткості ринку, що розміщуються по рядках матриці у лінійному масштабі; по горизонталі, тобто по стовпцях матриці – в логарифмічному масштабі відкладається відносна частка виробника продукції на ринку. Найконкурентоспроможнішими вважаються підприємства, що займають значну частку на швидкозростаючому ринку.

Переваги методу: дає змогу дослідити розвиток процесів конкуренції в динаміці та за наявності достовірної інформації про обсяги реалізації забезпечує високу репрезентативність оцінки; як недолік зазначають надмірну спрощеність методу та неможливість проведення аналізу причин того, що відбувається, унаслідок чого ускладнюється вироблення управлінських рішень. Окрім матриці БКГ, існують численні матричні моделі, що можуть бути використані для оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства, зокрема такі:

- матриця „Привабливість ринку/конкурентоспроможність” (модель GE/Mc Kinsey);

- матриця „Привабливість галузі/конкурентоспроможність” (модель Shell/DPM);

- матриця „Стадія розвитку ринку/конкурентна позиція” (модель Hofer/Schеndel);

- матриця „Стадія життєвого циклу продукції/конкурентна позиція” (модель ADL/LC).

Розрахункові методи оцінювання конкурентоспроможності підприємства є вельми численними. Вони поділяються на:

- специфічні методи – методи, що дають змогу оцінити конкурентоспроможність підприємства за окремими аспектами його діяльності – виробничим, інноваційним, маркетинговим, фінансовим тощо;

- комплексні методи – методи, що базуються на комплексному підході до оцінювання конкурентоспроможності підприємства.

Серед комплексних методів оцінювання визначальне місце посідають:

1) метод, що базується на оцінюванні конкурентоспроможності продукції підприємства. Використання методу передбачає оцінювання рівня конкурентоспроможності підприємства виходячи зі споживчої цінності виробленої продукції. Метод ґрунтується на міркуваннях стосовно того, що конкурентоспроможність виробника є тим вищою, чим вища конкурентоспроможність його продукції.

Як показник, що оцінює конкурентоспроможність товару або послуги, використовується співвідношення двох характеристик: якості та ціни.

Найбільш конкурентоспроможним вважається товар, що має оптимальне співвідношення цих характеристик. Чим більша різниця між споживчою вартістю товару для покупця і ціною, котру він за нього сплачує, тим більшим є запас конкурентоспроможності.

Переваги: ураховує найбільш важливий критерій, що впливає на конкурентоспроможність підприємства – конкурентоспроможність товару.

Недоліки: дає змогу дістати лише обмежене уявлення щодо переваг і недоліків у роботі підприємства, тобто, абстрагуючись від інших аспектів, конкурентоспроможність підприємства ототожнюється виключно з конкурентоспроможністю товару;

2) метод, що ґрунтується на аналізі порівняльних переваг підприємств-конкурентів. Метод базується на положеннях теорії міжнародного поділу праці, відповідно до яких передумовою для завоювання галуззю чи підприємством стійких конкурентних переваг, що дають змогу забезпечити відносно нижчі витрати виробництва порівняно з конкуруючою галуззю чи підприємством, є виробничі витрати.

Оцінка рівня конкурентоспроможності здійснюється зіставленням не лише виробничих витрат, а і обсягів та норми прибутку та/або обсягів продажу, та/або ринкових часток.

Більш високий рівень показника при зіставленні вважається за достатню умову для того, щоб оцінити підприємство як більш конкурентоспроможне.

Переваги: метод достатньо простий у використанні.

Недоліки: не дає змоги зробити цілісні висновки про рівень конкурентоспроможності, оскільки використання як оціночного критерію виключно виробничих витрат не відображає процеси взаємодії виробника продукції з ринком;

3) метод, заснований на теорії ефективної конкуренції. Як основний інструмент аналізу конкурентоспроможності використовується зіставлення показників стану підприємства з показниками підприємств-конкурентів та з середньогалузевими показниками.

Згідно з теорією ефективної конкуренції, найбільш конкурентоспроможними вважаються ті підприємства, де найкращим чином організована робота всіх підрозділів і служб.

В основі методу лежить оцінка чотирьох групових показників, чи критеріїв, конкурентоспроможності із подальшим розрахунком інтегрального показника:

- ефективність виробничої діяльності підприємства ;

- фінансовий стан підприємства;

- ефективність організації збуту та просування товарів;

- конкурентоспроможність товару.

Переваги: допомагає виявити сильні та слабкі сторони одного підприємства стосовно іншого, оцінити розмір відставання, розробити управлінські дії щодо усунення слабких місць.

Недоліки: досить складно зібрати всю необхідну інформацію; для достовірної оцінки необхідно здійснювати трудомісткі розрахунки;

4) інтегральний метод. Інтегральний показник рівня конкурентоспроможності підприємства включає в себе два елементи-співмножники: критерій, що відображає ступінь задоволення потреб споживача (характеризує відносну конкурентоспроможність товару) та критерій ефективності виробництва (як такий зазвичай, використовується рентабельність власного капіталу або середня за певний період норма рентабельності).

У разі, якщо інтегральний показник дорівнює 1, рівень конкурентоспроможності аналізованого підприємства відповідає рівню конкурентоспроможності підприємства-суперника; в разі, якщо інтегральний показник менше 1, то досліджуваний виробник менш конкурентоспроможний, ніж суперник; в разі, якщо інтегральний показник більше 1, то досліджуваний виробник має вищий рівень конкурентоспроможності, ніж суперник.

Переваги: простота, наочність, дає змогу отримати однозначні оцінки конкурентних позицій виробника.

Недоліки: може бути застосованим лише для оцінювання конкурентоспроможності монопродуктових підприємств, тоді як стосовно диверсифікованих підприємств потрібний аналіз не одного виду продукції, а усієї товарної маси. Крим того, знайти для порівняння два чи більше підприємства-конкуренти, абсолютно ідентичні за видами та структурою продукції, нереально;

5) метод самооцінювання діяльності. Має кілька етапів. Спочатку виконується експертне оцінювання основних функціональних сфер підприємства (конкретний набір показників визначається обраною моделлю самооцінювання – Модель ділової досконалості, Інноваційна модель тощо). Суму оцінок за кожним критерієм помножують на „вагу” критерію та сумують результати. Далі виводиться загальна оцінка діяльності, яка має бути зіставлена з попередньою оцінкою самого підприємства або з оцінкою діяльності підприємств-конкурентів. Завдяки цьому:

- з’являється потужний каталізатор удосконалення діяльності підприємства;

- формується єдина мета для підприємства;

- виявляються пріоритети для вдосконалення;

- підприємство отримує обґрунтовані аргументи для визначення своїх можливостей у зовнішньому середовищі.

Результати самооцінювання уможливлюють формування стратегічних і тактичних планів удосконалення відповідно до вимог Моделі ділової досконалості, які в подальшому мають бути реалізовані з використанням усіх наявних методів і засобів.

Переваги: метод дає можливість розробити відносно простий інструмент для регулярного оцінювання діяльності будь-якої організації з вирішенням завдань її безперервного вдосконалення, використовувати процедури, які уможливлюють порівняння та оцінювання діяльності на основі національно визначених критеріїв, виявити найбільші прогалини та розбіжності в планах або процесах упровадження вдосконалень.

Недоліки: необхідність залучення до процесу оцінювання діяльності представників підприємства. Оцінки є досить суб’єктивними (оцінювання діяльності фірми за критеріями здійснюється експертами).

Питання до самоперевірки:

1. Система показників конкурентоспроможності підприємства.

2. Сутність формування конкурентних переваг підприємства.

Приклади тестових завдань:

1. Динамічна характеристика здатності підприємства адаптуватися до змін зовнішнього середовища, забезпечувати певний рівень конкурентних переваг і їхню прибуткову реалізацію – це...

а) виробнича гнучкість підприємстві;

б) економічна безпека підприємства;

в) конкурентоспроможність підприємства;

г) фінансова ліквідність підприємства.

2. Конкретний компонент зовнішнього або внутрішнього середовища, за яким одне підприємство випереджає інші підприємства, висока компетентність підприємства в якійсь сфері діяльності або в виготовленні продукції в порівнянні з конкуруючими організаціями – це...

а) конкурентний фактор підприємства;

б) конкурентна складова підприємства;

в) конкурентна безпека підприємства;

г) конкурентна перевага підприємства.

Питання для самостійного поглибленого опрацювання:

1. Управління конкурентоспроможністю підприємства.

2. Організаційно-економічні інструменти забезпечення конкурентоспроможності.

Література [ 8, с. 31-49; 10, с. 332-336; 11, с. 441-455; 19, c. 371-391; 23, с. 124-156, 333-380].

ЛЕКЦІЯ 9. ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

9.1. Види ефектів інноваційно-інвестиційної діяльності.

9.2. Методи оцінювання ефективності інноваційно-інвестиційної діяльності.

Читайте також:

1. IV група- показники надійності підприємства
2. L2.T4/1.Переміщення твердих речовин по території хімічного підприємства.
3. WEB - сайт підприємства в Інтернет
4. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
5. Автопідприємства вантажних автомобілів
6. Адміністративно-правовий статус торговельного підприємства
7. Активами торговельного підприємства
8. Активи підприємства, їх кругооборот і оборот
9. Альтернативні варіанти довгострокового фінансування діяльності підприємства
10. Альтернативність у реалізації стратегії розвитку підприємства
11. Амортизація основних фондів підприємства. Методи нарахування амортизації
12. Амортизація основних фондів підприємства. Методи нарахування амортизації.

Переглядів: 4091