Психологія самовиховання та перевиховання.

Серед проблем психології виховання важливе місце посідає формування особистості як суб’єкта виховання. Такою особистість стає в результаті її прагнення до самовиховання, самовдосконалення.

Самовиховання– це самостійна, цілеспрямована, систематична робота людини, спрямована на формування і розвиток своїх кращих, соціально цінних якостей і усунення недоліків, яка здійснюється з метою максимальної самореалізації.

Потреба у самовихованні та можливість його реального здійснення виникають лише на певному, досить значному рівні розвитку особистості учня. За даними психолого-педагогічних досліджень, здатність до самовиховання вперше з’являється в учнів підліткового віку. Однак часові межі щодо початку в учнів самовиховання можуть значною мірою коливатися як у бік більш раннього, так і значно пізнішого періоду.

Для процесу самовиховання важливими є всі властивості свідомості. Особливе значення має рефлексія як здатність виділити своє «Я», критична оцінка своїх якостей. Успіх самовиховання залежить від зосередження, стійкості, концентрації, розподілу і переключення уваги. Мислення важливе для складання програми, визначення етапів самовиховання, пошуку засобів для вирішення завдань, контролю і аналізу результатів. Рівень розвитку уяви зумовлює успіх самонавіювання, вольового управління. Сила волі залежить від її тренування, від зовнішньої і внутрішньої детермінації.

Завдання самовиховання:досягнення гармонійної, всебічної досконалості: фізичної, моральної, розумової, світоглядної.

Далі розглянемоструктуру самовиховання:

1) Джерело процесу самовиховання - адекватна самооцінка.

2) Потреба в самовихованні. Вона виникає на підставі адекватної самооцінки.

3) Розвиток мотивації роботи над собою. Розрізняють такі мотиви самовиховання:

- особистісні (самовихованням потрібно зайнятися, щоб було за що себе поважати);

- вузькосоціальні (для отримання доброго ставлення оточуючих);

- широко соціальні (нести добро людям).

Потрібно, щоб була сформована вся сукупність цих мотивів за домінування особистісних.

4) Визначення цілі, мети самовиховання.

5) Складання програми самовиховання, плану та правил. Це змістовна сторона роботи над собою, довгостроковий документ, який з часом коректується і уточнюється;

6) Прийняття рішення. Це практично завжди є вольовим актом.

7) Застосування методів самовпливу.

8) Мобілізація своєї моральної вихованості та емоційно-вольової активності. Мобілізувати свою волю і емоції важливо, щоб не перетворити самовиховання в нудну, монотонну роботу.

9) Підсумковий самоконтроль.

10) Формування нової адекватної самооцінки.

Відповідно, можна намітити такі етапи самовиховання:

1) визначення в собі недоліку;

2) створення ідеалу (образу), до якого варто прагнути;

3) аналіз свого характеру, позитивних рис, що допоможуть усунути недолік;

4) визначення завдань самовиховання;

5) складання програми самовиховання: розроблення режиму, комплексу вправ тощо;

6) практична реалізація програми;

7) оцінювання здійсненої роботи, аналіз перемог і невдач.

Самовиховання передбачає самопізнання.Самопізнання – процес відкриття себе, пізнання свого внутрішнього світу, сильних і слабких сторін своєї особистості. Девіз «Пізнай самого себе» був викарбуваний на арці Дельфійського храму в 5 ст. до н.е. в Греції.

Основними методами самопізнання єсамоспостереження, самоаналіз, самооцінювання, самопорівняння, самосповідь.Методами самостимулювання (творення додаткової мотиваційної активності)єсамопідбадьорювання, самозаохочення, самопокарання, самообмеження.

Основні методи самоволодіння:

o самопереконання застосовується тоді, коли людині необхідно підкріпити свої позиції;

o самокритика - людина відмічає свої недоліки, ті якості, які заважають самовихованню;

o самопримушення як спонукання себе діяти відповідно до прийнятих для себе правил і норм;

o самоконтроль - це внутрішній „педагог", який нічого не пропустить, тому що все знає про людину;

o самонаказ - найчастіше використовується, коли потрібно зробити перший крок, а його зробити важко;

o самонавіювання - це психологічна готовність, установка до певної поведінки.

Самовиховання є працею душі, яка вимагає зусиль, планування і обліку. Воно проводиться завжди в процесі будь-якої справи, під час спілкування, наодинці із собою. Людина працює над собою не тільки для себе, а й для інших, щоб бути корисним людям.

Потреба у самовихованні, якщо вона з’являється у дитини з ранніх років, стає, як правило, постійним супутником людини протягом всього її життя.

Також з поняттям «виховання» тісно пов’язане поняття «перевиховання».

Перевиховання – це виховний процес, спрямований на подолання негативних якостей особистості, що формувалися під впливом несприятливих умов.

У роботі з школярами варто використовувати такі принципи перевиховання:

1. Зв'язок перевиховання з цікавою продуктивною працею.

2. Організація дитячого колективу, який забезпечив би позитивний вплив на вихованця.

3. Опора на позитивні якості дитини та її позитивний соціальний досвід.

4. Єдність і системність психолого-педагогічних впливів.

5. Індивідуальний підхід.

6. Гуманне, об’єктивне ставлення до дитини в процесі перевиховання.

Результативність перевиховання залежить від вразливості, пластичності та сили біологічних задатків, від тривалості негативного досвіду особистості, її готовності до виправлення. Процес перевиховання не однаково впливає на дітей. Найефективніше виявляється він щодо психологічно податливих дітей. Перевиховання може бути малоефективним, якщо діти протидіятимуть йому або не сприйматимуть його позитивно.

Наслідки виховного процесу залежать від уміння вчителя використовувати наявну позитивну базу особистості, привчати її до активної співпраці над собою. Важливо залучати дитину до корисної діяльності, забезпечити високий темп, емоційну насиченість життя відповідно до індивідуальних і вікових особливостей.

Але все ж таки, у виховній практиці важливими є упереджуючи, профілактичні заходи, які дають можливість запобігти масовій появі важковиховуваних дітей.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Показники і критерії вихованості школярів	\|	Тема 4. Основи організації та функціонування консалтингових фірм

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.