Загальна рівновага та економіка добробуту

Рисунок 9.4 – Крива виробничих можливостей

Рисунок 9.3 – Ефективність виробництва в діаграмі Еджворта

Крива, яка з’єднує всі точки ефективного розподілу ресурсів (В, С, D), називається кривою виробничих контрактів, яка показує всі технологічно ефективні поєднання факторів виробництва.

Точки поза межами кривої неефективні, оскільки це точки перетину, а не точки дотику ізоквант. Коли розподіл ресурсів починається поза кривою контрактів, виробникам буде вигідно додатково найняти робітників або орендувати капітал, вони можуть перерозподіляти ресурси, мінімізуючи витрати.

Крива виробничих контрактів, що з’єднує множину Парето-ефективних варіантів розподілу виробничих ресурсів, може бути трансформована у криву (межу) виробничих можливостей. Межа виробничих можливостей (production possibility curve) або крива трансформації демонструє різні комбінації двох благ, що можуть бути вироблені в економіці при повному використанні даного обсягу ресурсів та за даного рівня розвитку техніки та технології (рис. 9.4) [4].

Крива виробничих можливостей ілюструє 4 фундаментальні положення:

1) обмеженість ресурсів;

2) необхідність вибору;

3) існування витрат втраченої можливості;

4) збільшення витрат втраченої можливості.

Візьмемо точку F всередині області виробничих можливостей. Очевидно, що вона означає таку комбінацію засобів виробництва і предметів споживання, яка істотно менше, ніж могло б вироблятися при повному і ефективному використанні всіх ресурсів. Вибравши таку точку, ми змирилися б або з наявністю невикористаних ресурсів (наприклад, з безробіттям), або з низькою ефективністю їх використання (наприклад, з великими втратами, у тому числі і робочого часу). Навпаки, точка Е характеризує такий випуск продукції, який недосяжний при повному використанні наявних ресурсів і існуючої технології.

За межу своїх виробничих можливостей суспільство може вийти, або за рахунок збільшення виробничих ресурсів (відкриття нових родовищ корисних копалин, освоєння нових земель, залучення у виробничу діяльність раніше непрацюючих, в тому числі і іммігрантів, будівництво нових підприємств), або за рахунок технічних і технологічних нововведень [5].

Якщо нова техніка, нові технологічні процеси будуть впроваджуватися одночасно і приблизно в рівній мірі у всіх галузях, то межа виробничих можливостей (рис. 1.2, а) зрушиться з положення AD у положення A₁D₁ і можливості випуску та засобів виробництва, і предметів споживання при тих самих ресурсах збільшаться приблизно в рівній мірі. І крапка Е, що лежить поза колишніх меж області виробничих можливостей, виявиться тепер досяжною.

Рисунок 9.5 – Зсув межі виробничих можливостей [5]

Якщо ж нововведення будуть здійснюватися переважно в галузях, що виробляють засоби виробництва, розширення області виробничих можливостей виявиться зрушеним вліво, як показано на рис. 1.2, б.

Кут нахилу межі виробничих можливостей визначає граничну норму трансформації MRT_XY, яка показує мінімальну кількість товару «Y», котрим необхідно пожертвувати для збільшення виробництва товару «Х» на одиницю. Отже, вона визначає альтернативну вартість будь-якого товару. Дорівнює відношенню граничних витрат виробництва товару «Х» до граничних витрат виробництва товару «Y» [4].

Оскільки ефективне виробництво товару здійснюється до точки, де МС = Ρ для кожного товару, то граничну норму трансформації можна виразити таким чином:

. (9.15)

Ми визначили умову ефективності у споживанні та обміні (9.4) і умову ефективності у виробництві (9.14). Для ефективного функціонування всієї досконало конкурентної ринкової системи потрібно, щоб не тільки виконувались ці умови, але й ресурси повинні бути розподілені між різними видами виробництва благ так, щоб структура виробництва відповідала структурі суспільних потреб. Тобто споживачі повинні бути готові заміщувати блага у споживчому кошику в тій самій пропорції, в якій економіка може трансформувати одне благо в інше. В цьому випадку досягається повна ефективність розподілу ресурсів економіки [3].

Оскільки і виробники, і споживачі прирівнюють граничні норми заміни благ до однакових ринкових цін, то гранична норма трансформації будь-якого блага в інше у сфері виробництва дорівнює граничній нормі заміни цих благ для кожного споживача.

(9.16)

Якщо ця рівність в економіці не виконується, це означає, що якогось товару виробляється багато, а іншого мало, отже, розподіл ресурсів неефективний. І навпаки, ця рівність означає, що не існує способу покращити становище споживачів за рахунок змін у виробництві даних благ. В економічній системі встановлюється загальна рівновага, яка відповідає критерію Парето-оптимальності (рис. 9.6).

Рисунок 9.6 – Ефективність конкурентної ринкової системи [5]

Графік показує, що хоча на межі виробничих можливостей всі точки є ефективними для виробників, з позицій споживачів ефективною буде лише єдина точка В, де кути нахилу кривих однакові, тобто крива байдужості, лінія співвідношення цін і межа виробничих можливостей дотичні.

Це означає, що конкурентна рівновага в ринковій економіці Парето-ефективна за розподілом ресурсів у сфері споживання, обміну і виробництва.

Якщо економіка досягне будь-якого іншого стану, окрім т. В, на межі можливих корисностей, то він не буде оптимальним щодо суспільного добробуту, хоча є Парето-оптимальним. Для максимізації добробуту і зміщення економіки до точки В потрібне державне втручання.

Дослідження сучасних ринкових структур переконали багатьох економістів, що ринок неспроможний вирішити чимало важливих проблем економічного розвитку і розподілу матеріальних благ. Еволюція ринкового механізму виявила ряд притаманних йому дефектів, які стали гальмом у суспільному прогресі, що і послугувало основним аргументом на користь державного регулювання економіки.

Виділяють наступні дефекти ринку [4]:

а) циклічний характер розвитку економіки (економічний цикл демонструє неспроможність ринку забезпечити безперервне економічне зростання, негативно позначається на зайнятості населення, викликають інфляцію, погіршують добробут широких верств населення);

б) монопольна влада (зумовлює неефективний розподіл ресурсів між галузями та виробниками, деформує механізм конкуренції, скорочуючи обсяги виробництва та штучно завищуючи ціни на продукцію);

в) недостатня інформованість ринкових суб’єктів (асиметричність інформації обумовлює неспроможність ринку, яка може проявитись витісненням низькоякісними, але дешевшими товарами високоякісних, хоча й дещо дорожчих, породжує моральний ризик, збільшує витрати фірм на пошук і обробку інформації);

г) неспроможність забезпечити виробництво суспільних благ (виробництво цих благ потребує значних витрат, але неможливо знайти жодного стимулу, який спонукав би кожного громадянина купити свою частку);

д) екстерналії, або зовнішні ефекти виробничої діяльності (витрати або вигоди, які дістаються третім особам, котрі не беруть участі в ринкових угодах);

е) нерівномірний розподіл насущних благ, що суперечить принципу справедливості (поняття ефективності і справедливості в ринковій економіці виступають як протилежні).

Короткий огляд дефектів ринку переконує, що сучасна держава виконує ряд важливих функцій регулювання економічних процесів [3]:

а) забезпечення правової основи ефективного функціонування ринкової економіки;

б) стабілізація економіки;

в) перерозподіл доходів і матеріальних благ з метою вирівнювання споживання насущних благ;

г) підтримка конкуренції шляхом регулювання діяльності монополій;

д) регулювання розподілу ресурсів для забезпечення суспільними благами;

е) коригування зовнішніх ефектів.

Розрізняють економічне і соціальне регулювання економіки. Економічне відноситься до обмеження використання приватної власності, контролю над цінами, тарифами. Соціальне регулювання пов’язане з охороною праці, безпекою споживання продуктів, охороною навколишнього середовища та здоров’я людей.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Ефективність у сфері виробництва	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.