Здійснення карантинних та інших санітарно-епідемічних заходів

Основна мета санітарно-епідемічних заходів – збереження здоров’я людей і запобігання інфекційним, професійним та іншим хворобам. У разі виникнення аварії (катастрофи) будь-якого типу для всього населення необхідним є строге виконання правил особистої та колективної гігієни. Якщо дотримання норм і правил особистої гігієни насамперед залежить від конкретної особи, то у виконанні норм і правил колективної гігієни беруть участь усе населення, місцеві органи влади й управління, а також медичні працівники. Дуже важливо забезпечити належні санітарно-гігієнічні умови розміщення людей, які залишили постійні місця проживання, організувати їх харчування, водопостачання, лазне-пральне обслуговування, запобігти забрудненню повітря, води, продуктів харчування радіонуклідами, шкідливими, хімічними речовинами, а також не допустити перегрівання чи переохолодження людей.

У разі поширення серед населення конкретної інфекційної хвороби необхідно передбачати адекватні протиепідемічні заходи.

Протиепідемічні заходи – це виконання науково-обґрунтованих рекомендацій, яке дозволяє успішно запобігти виникненню інфекційних хвороб серед певних груп населення, ліквідувати чи суттєво зменшити інфекційну захворюваність.

Вони складаються з таких видів роботи:

· виявлення збудників хвороби і з’ясування їх джерела та механізму передачі;

· своєчасна, достовірна і безперервна оцінка епідемічної обстановки в районі катастрофи;

· вибір і проведення відповідних протиепідемічних заходів та оцінка їх ефективності.

Уже на початку розвитку екстремальної ситуації та епідемії важливе значення має негайне проведення санітарно-епідеміологічної розвідки (СЕР) для отримання відомостей про джерело збудника та шляхи його передачі. За результатами такої розвідки визначають санітарно-епідеміологічний стан району надзвичайної ситуації. Підставами для оцінки є сукупність даних, які характеризують рівень, структуру й динаміку інфекційної захворюваності місцевого населення; ступінь небезпеки чи ймовірність збудників тієї чи іншої інфекційної хвороби; наявність чи відсутність умов для її поширення.

Для локалізації та ліквідації осередків інфекційної хвороби можуть запроваджуватись режимні й обмежувальні заходи – карантин і обсервація.

Карантин – це комплекс режимно-обмежувальних заходів у системі протиепідемічного забезпечення військ, спрямованих на повну ізоляцію частини або з’єднання і ліквідацію в них інфекційної захворюваності. При цьому частина (з’єднання) виводиться у спеціально призначений район.

Введення карантину на певній території (осередку) передбачає:

· озброєну охорону осередку, заборону в’їзду і виїзду (входу чи виходу) без спеціального дозволу, заборону вивезення з осередку будь-якого майна без попереднього його знезараження; розподіл військовослужбовців (населення) на дрібні групи (по 10-15 осіб) і обмеження контактів між ними, повну ізоляцію приміщень з інфекційними хворими;

· виділення зони суворого режиму, де розташовані підрозділи, і зони обмеження, де розташовані відділення спеціальної обробки, штаб, ізолятор, пункт харчування, контрольно-пропускний пункт і зовнішній передавальний пункт на межі карантину, через який здійснюється постачання частини;

· створення комендантської служби для забезпечення виконання режимних правил карантину;

· повна санітарна обробка після проведення спеціальної обробки в осередку;

· строге дотримання населенням у зоні карантину правил особистої і колективної гігієни, за необхідності застосування індивідуальних засобів захисту (ватно-марлеві пов’язки, респіратори), своєчасне сповіщення про членів сім’ї, які захворіли, і дотримування запобіжних заходів при контакті з хворими особами;

· здійснення медичними працівниками комплексу заходів з екстреної неспецифічної, а згодом і специфічної профілактики захворювань серед військових (населення) і лікування хворих, санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів;

· продовження посиленого медичного спостереження за особовим складом з метою раннього й активного виявлення інфекційних хворих.

Обсервація – система заходів, яка передбачає проведення ряду ізоляційно-обмежувальних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання поширенню інфекційних хвороб.
Зокрема, це:

· обмеження виїзду і в’їзду, транзитного проїзду через епідемічний осередок, обмеження пересування людей;

· заборона вивозу майна без попередньої дезінфекції, заборона виїзду особового складу без попереднього проведення повної санітарної обробки й екстреної профілактики;

· роз’єднання особового складу на малі групи, заборона колективних (групових) заходів;

· посилення контролю за харчуванням і водопостачанням;

· медичне спостереження за військовослужбовцями та населенням і негайна ізоляція захворілих в ізоляторах етапів медичної евакуації з подальшою госпіталізацією;

· проведення дезінфекційних, дезінсекційних, дератизаційних й інших заходів, спрямованих на запобігання поширенню інфекційних хвороб;

· часткова і повна спеціальна обробка військ відразу після встановлення факту застосування біологічної зброї і після завершення обсервації;

· екстрена неспецифічна профілактика інфекцій серед людей, а надалі й специфічна;

· встановлення суворого протиепідемічного режиму на етапах медичної евакуації обсервованих частин.

При цьому війська продовжують виконувати бойові завдання. Обсервацію знімають за відсутності інфекційних захворювань після закінчення максимального інкубаційного періоду хвороби, збудники якої застосовані як біологічна зброя, після закінчення спеціальної обробки військ і дезінфекційних робіт.

Соціально-економічні і медико-санітарні протиепідемічні заходи приводять не тільки медичні, але й немедичні сили і засоби.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Заходи життєзабезпечення населення під час НС	\|	Дезактивація. Дегазація. Дезінфекція.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.