Відновлення пенітенціарної системи України в повоєнний період.

За чотири роки війни (1941—1944) через різні обставини було розформовано 62 ВТТ і управлінь виправно-трудових колоній, 15 відділів виправно-трудових колоній і знов організовано 40 ВТТ, 11 управлінь виправно-трудових колоній і 15 відділів виправно-трудових колоній. За станом на 30 жовтня 1943 р. функціонувало 49 таборів, а також 25 управлінь і 37 відділів УНКВС республік, країв і областей. В кінці 1945 р. кількість таборів скоротилася до 46, а загальне число ув'язнених в місцях позбавлення волі складало 1 млн. 461 тис. осіб.

Внесені зміни привели до того, що функції нагляду зосередилися в одній службі. Керівництво наглядацькою службою покладалося на начальника табірного пункту (колонії) і його заступника. В ВТТ, УВТТК, ОІТК були створені відділи (частини) режиму і наглядацької служби, що підкорялися заступнику начальника управління (відділу) по охороні і режиму.

Починаючи з 1943 р., після корінного перелому у війні на користь СРСР різко скорочується кількість осіб, притягнених до кримінальної відповідальності за контрреволюційні злочини. В той же час намічається тенденція збільшення числа осіб, притягнених до відповідальності за загальнокримінальні злочини, зокрема за службу фашистському окупаційному режиму. Для утримання останніх у ряді таборів були організовані відділення каторжних робіт.

У 1941 р. з ВТТ і колоній для напряму в діючу армію було звільнено 480 тис. осіб, що склало наближено 25% від загального числа ув'язнених. Крім того, на вимогу військового командування на оборонні роботи з місць утримання Європейської частини СРСР ГУЛАГ звільнив 200 тис. ув'язнених. По спеціальних ухвалах Державного Комітету Оборони протягом 1942-1943 рр. були достроково звільнені і закликані в ряди Червоної Армії ще 157 тис. осіб, що склало понад 10% від загального числа ув'язнених.Звільнення за цільовими рознарядками з напрямом в діючу армію проводилося і в 1944—1945 рр. Всього за перші три роки війни на укомплектовування Червоної Армії було передано 975 тис. осіб.

По-друге, представлялося нереальним замінити відразу засуджених, зайнятих у виробничих процесах, вільнонайманими громадянами, тим більше що по мобілізаційному плану виправно-трудові установи підлягали перекладу на випуск продукції оборонного значення.

По-перше, тому що саме напередодні війни вживалися заходи по ізоляції деяких категорій громадян, як небезпечних у військовий час. Недоцільно було звільняти і неодноразово судимих рецидивістів.

Звільняти підлягаючих призову було недоцільне з двох причин.

Перед війною в системі ГУЛАГа було 53 виправно-трудові табори, 425 виправно-трудових колоній, зокрема 170 — промислових, 83 — сільськогосподарських, 172 — контрагентських і 50 колоній для неповнолітніх, 392 загальні в'язниці, не рахуючи в'язниць, що обслуговували потреби ГУДБ НКВС СРСР.

Особливості пенітенціарної системи України в роки Великої Вітчизняної війни.

ВСТУП

Вивчення основних періодів становлення та розвитку кримінально-виконавчої системи і законодавства на території України можна віднести до ряду першочергових завдань вітчизняної науки кримінально-виконавчого права.

Вивчення основних періодів створення і розвитку на теренах України у період з 1939 до 1970 року кримінально-виконавчої системи надає дуже цікавий матеріал для переосмислення сучасного стану пенітенціарної системи України.

Знання історії створення і розвитку пенітенціарної системи того часу, аналіз помилок, які були допущені органами влади того часу, використання їх позитивного досвіду дасть нам можливість уникнути серйозних проблем на сучасному етапі будівництва кримінально-виконавчої системи України.

За станом на 1 січня 1941 р. в ВТТ і колоніях містилося відповідно 1500524 і 429205 чоловік. Значну частину засуджених складали особи призовного віку. Неминуче виникало питання про те, як з ними поступити.

У перші ж дні війни в Червону Армію було мобілізовано понад половину рядового і командного складу воєнізованої охорони, а також начальницького і оперативного складу ВТУ. Для нормального функціонування місць позбавлення волі необхідно було терміново забезпечити заміщення мобілізованих в Червону Армію. Враховуючи виняткову складність і важливість цієї проблеми, підбір осіб для служби в охороні і на адміністративних посадах в ВТУ був покладений не тільки на кадрові апарати органів внутрішніх справ, але і на військові комісаріати, апарати по обліку робочої сили.

За роки війни якісний склад кадрів ВТУ різко погіршав. Це пояснюється залученням на роботу осіб, що не підлягають призову в армію за станом здоров'я і зросту, а також жінок. Переважна більшість співробітників не тільки не мала відповідної професійної підготовки, але навіть не була знайома із специфікою роботи в місцях позбавлення волі. Положення посилювалося ще і тим, що багато хто з них мав слабку загальноосвітню підготовку. З таким особовим складом можна було вирішувати тільки мінімальні задачі ВТУ: охорони і трудового використовування ув'язнених. Для вирішення складніших задач слід було перш за все зайнятися вихованням і навчанням кадрів.

З поліпшенням загальної обстановки на фронтах з'явилася можливість надати більше уваги підготовці командного і керівного складу охорони ВТУ. З цією метою в 1943 р. організовується ряд спеціальних шкіл: Магнітогорська, Свердловська, Куйбишевська, Володимирська тощо. Значне число фахівців різних служб з числа практичних працівників готувалося безпосередньо на місцях шляхом закріплення за ними досвідчених співробітників ВТУ.

Як одна з форм навчання набувають поширення учбово-інструктивні збори в ВТТ, УВТТК, ОВТК, НКВС, УНКВС начальників табірних підрозділів і їх заступників, начальників наглядацької служби, на яких вивчалися директивні вказівки і накази, проходив обмін досвідом роботи. Збори завершувалися проведенням нарад, де обговорювалися основні питання діяльності місць утримання, визначалися першочергові задачі.

Зміна характеру кримінальних репресій в роки війни по відношенню до осіб, засуджених за прогули, побутові і незначні посадові злочини, привело до того, що виправно-трудові установи поповнювалися головним чином засудженими за державні і інші особливо небезпечні злочини. Це істотно змінило контингент ВТУ і ще більш ускладнило роботу особового складу.

На користь зміцнення правопорядку в таборах і колоніях було вжито заходи по вдосконаленню нагляду. Реорганізація проводилася відповідно до наказу НКВС СРСР від 28 грудня 1943 р. «Про організацію внутрішньої наглядацької служби у виправно-трудових таборах і колоніях НКВС» і Положення про внутрішню наглядацьку службу в ВТТ і колоніях НКВС. Суть змін зводилася до наступного. В ВТТ і колоніях за рахунок скорочення чисельності охорони, що раніше виділялася для чергування по табірному пункту (колонії) і виробничим об'єктам, а також скорочення посад чотирьох чергових комендантів створювалися спеціалізовані підрозділи — внутрішня наглядацька служба (наглядачі, старші наглядачі і начальник наглядацької служби). В порівнянні з функціональними обов'язками чергових по табірному пункту і на виробництві круг обов'язків, покладених на наглядацьку службу, істотно розширявся. Зазнав зміну і порядок організації контролю за поведінкою ув'язнених. Нагляд став здійснюватися цілодобово службовим нарядом, до складу якого входили старший наглядач, черговий наглядач по штрафному ізолятору, чергові наглядачі по бараках. Кількість останніх визначалася з розрахунку один наглядач на 300 ув'язнених.

Створення наглядацької служби поза сумнівом підвищувало відповідальність і командирів підрозділів охорони за стан боротьби із злочинністю серед ув'язнених.

У зв'язку з покладанням на командирів підрозділів охорони бойової і політичної підготовки наглядачів, НКВС СРСР в лютому 1944 р. передбачив організацію в штатах ВТТ, УВТТК, ОІТК частин режиму і наглядацької служби. Одночасно для централізованого керівництва наглядацькою службою у складі управління охорони і режиму ГУЛАГ НКВС СРСР був створений спеціальний відділ — режиму і наглядацької служби (5 осіб).

На користь зміцнення керівництва наглядацькою службою у всіх підрозділах (за наявності 20 і більш наглядачів) на посади начальників наглядацької служби призначалися офіцери.

Висновок: Під час війни раніше діюча система місць позбавлення волі не тільки продовжувала зберігатися, але поповнювалася за рахунок спеціальних табірних пунктів для засуджених на каторжні роботи. З'явилися і спеціалізовані табори для інтернованих і мобілізованих громадян різних національностей, що воюють проти СРСР, табори перевірочно-фільтраційний, табори для військовополонених.

Вивчення змісту наступного питання пропонується курсантам для самостійного опрацювання.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Математичні моделі цифрових пристроїв	\|	Разом із заходами по зміцненню кадрів проводилася робота і по вдосконаленню структури апарату управління ВТУ.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.