У виправно-трудових колоніях, підлеглих УВТЛК і ОВТК МВС (УМВС), містилися виключно засуджені за кримінальні злочини з терміном покарання до трьох років.

Що стосується системи місць позбавлення волі, то в післявоєнні роки вона продовжувала залишатися незмінною. В той же час через об'єктивні причини усередині цієї системи відбулася диференціація виправно-трудових таборів. В 1948 р. організовуються п'ять таборів особливого призначення із строгим режимом для небезпечних злочинців з лімітом наповнення в 25 000 чоловік кожний і особливі табори для ізоляції кримінальних бандитів, місткість яких в 1950 р. була доведена до 80 200 чоловік.

Найбільше число засуджених в післявоєнний час продовжувало міститися в ВТТ, яких за станом на 21 серпня 1946 р. налічувалося 74. В них утримувалося 74 6871 чоловік, а на 1 січня 1953 р. вже 1 727 970 чоловік. Відсоток засуджених за контрреволюційні злочини складав відповідно 59,2% і 26,9%. Більшість засуджених по складу контрреволюційних злочинів складали особи, що притягались до відповідальності за пособництво німецько-фашистським загарбникам і приналежність націоналістичним підпільним бандитським формуванням.

Висока рецидивна злочинність серед тих, що звільняються, багато хто з яких в роки війни втратив соціальні зв'язки, була слідством відсутності якого-небудь турбування з боку державних органів в рішенні питань трудового і побутового устрою звільняються. Вимагалося вживати належні заходи в цьому напрямі.

Ускладнення обстановки в ІТУ до початку 50-х років у зв'язку із зростанням загальної чисельності ув'язнених, збільшенням внутрішньотабірного бандитизму і непокори, крупних озброєних втеч вимагало оперативності, злагодженості в роботі всіх частин і служб виправно-трудових установ. Все це спонукало МВС СРСР видати розпорядження від 10 травня 1951 р. про зміцнення єдиноначальності у виправно-трудових таборах і колоніях МВС СРСР.

У 1952 р. МВС ставило задачу залучення всіх категорій співробітників до проведення виховної роботи з засудженими в різних формах. Наказ МВС СРСР від 26 лютого 1952 р. «Про вивчення особовим складом органів МВС Основ виправно-трудової політики Радянської держави і роботи в ІТЛ і колоніях МВС» вимагав почати цю роботу з 1 квітня і закінчити 1 серпня, виділяючи на вивчення дві години в тиждень. Програма включала вивчення організації табірного друку, наочної агітації, трудового змагання, культурно-масової, клубної, бібліотечної роботи, навчання безграмотних і малограмотних, ролі культурно-виховних відділів (КВО) в зміцненні режиму. На думку керівництва МВС, засвоєння співробітниками форм і методів роботи з ув'язненими, їх практичне вживання в повсякденній діяльності повинне було сприяти стабілізації обстановки в місцях позбавлення волі.

Вживаючи заходи по зміцненню кадрового складу місць позбавлення волі, МВС СРСР наказом від 2 липня 1951 р. затвердило План підготовки і перепідготовки офіцерських кадрів для МВС на 1952—1954 рр. Відповідно до плану належало навчити: політробітників — 950, начальників лагподразделеній і їх заступників — 600, оперативних працівників — 1100, працівників культурно-виховних частин — 1250, працівників відділів спецчастин таборів і колоній — 600, офіцерського складу надзорслужби — 100, інтендантських і фінансових працівників — 1500, вихователів дитячих колоній — 250 і чергових помічників начальників в'язниць — 150 чоловік. Перепідготовка різних категорій співробітників покладалася на учбові заклади. Протягом року у Вільнюській школі передбачалося перепідготувати 200 оперативних працівників і стільки ж начальників підрозділів і їх заступників, а в Куйбишевськой — 200 начальників табірних підрозділів. Володимирська офіцерська школа орієнтувалася на перепідготовку чергових помічників начальників в'язниць з терміном навчання в два роки. Перепідготовка начальників обліково-розподільних спецвідділів також покладалася на Володимирську школу. Начальники культурно-виховних частин в кількості 250 чоловік протягом року повинні було проходити перепідготовку в Ленінградській офіцерській школі. В Казанському військово-політичному училищі протягом року планувалося навчання 200 чоловік. Перепідготовка керівного складу таборів, підприємств, будівництв в кількості 300 чоловік покладалася на Вищу школу МВС. На її базі передбачалося вести перепідготовку начальників відділень і табірних пунктів.

Окрім цього, в цілях підвищення кваліфікації начальницького, оперативно-інспекторського складу ІТЛ і колоній наказом МВС СРСР від 22 вересня 1954 р. передбачалося провести на місцях шестимісячні збори в 1954, 1955, 1956 рр. В програму зборів входило вивчення питань радянської соціалістичної держави, основ радянської виправно-трудової політики, основних положень про діяльність ІТЛ і колоній, основ господарської діяльності табірних підрозділів.

Викладене дозволяє зробити висновок, що в першій половині 50-х років керівництво МВС і ГУЛАГа прийняли комплекс заходів, направлених на професійну підготовку різних категорій співробітників для місць позбавлення волі з метою підвищення рівня їх діяльності.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Разом із заходами по зміцненню кадрів проводилася робота і по вдосконаленню структури апарату управління ВТУ.	\|	Наростання кризових явищ в культурі глобалізованого світу. Проблема збереження української національної ідентичності.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.