Діагностика.

Крім клінічних проявів у діагностиці синдрому мальабсорбції важливу роль грають скринінг – тести, у які входять концентрація гемоглобіну, середній обсяг еритроцитів (N 80 - 100), альбумінів (N 35 - 50), глобулінів (N 29 - 33), Са (N 2,1 – 2, 55), лужної фосфатази (N 25 - 100). У сумнівних випадках виконується біопсія слизової, тест із Д- ксілозою (вважається позитивним при виділенні протягом 5 годин менше 5 грамів цього вуглеводу після прийому 25 грамів) або проба з альбуміном, міченим ¹³¹J, коли з’являється плоска крива.

Алгоритм діагностики.

1. Виключити такі причини гострої діареї як:

- лактазну недостатність;

- попередні операції на органах травлення;

- паразитарні інфекції;

- прийом лікарських препаратів; для чого виконати аналіз калу на вміст лейкоцитів, приховану кров, сигмоскопію з біопсією, іригоскопію.

Дані іригоскопії:

виявлення патології норма

запальні захворювання ан.калу на вміст

кишечнику, рак електролітів, жиру, осмолярність,

добовий обсяг калу.

підвищена осмолярність нормальна або знижена

осмолярність

стеаторея відсутність нормальна маса кала поліфекалія

1000 мл)

лактазна синдром подраз-

синдром маль- недостатність неного кише- секреторна діарея

абсорбції, пан- прийом чника прийом

проносних проносних

креатична недостатність,

синдром збільшеного бактеріального росту

При постановці діагнозу необхідно мати на увазі, що за умови сполучення поліфекалії, анемії і гіпопротеїнемії найбільш ймовірним є синдром мальаб-сорбції, а водна діарея, яка не припиняється після голодування може свідчити про розвиток вазоактивної пухлини.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Синдром діареї.	\|	Постхолецистектомічний синдром.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.