ДІАГНОСТИКА.

Симптоми гіпертонічних кризів діляться на загальні і локальні.

До загальних можна віднести почервоніння або блідість шкіри і особи, пітливість, непритомний стан, сухість у роті, шум у вухах, почуття страху, порушення зору, тремор і т.д.

Локальні – це симптоми поразки органів – мішеней. До них відносяться цереброваскулярні (від головного болю до порушення свідомості і появи симптомів вогнищевих поражень), серцеві і судинні (тахікардія, порушення серцевого ритму, стенокардія, гостра серцева недостатність), ниркові ( від протеїнурії до ниркової недостатності), очні (від почуття потемніння в очах до випадання полів зору і сліпоти), кровотечі, зокрема носові.

При зборі анамнезу необхідно уточнити, який АТ був у пацієнта до кризу, чи були симптоми поразки органів – мішеней, які лікарські препарати, у тому числі некардіологічного профілю вживав пацієнт.

При об'єктивному дослідженні обстежуються органи - мішені.

Для обстеження органа зору і стану ЦНС рекомендується консультація лікарів - фахівців відповідного профілю.

При аускультації серця відзначається глухість тонів. На верхівці може визначатися III тон. З'являється або підсилюється акцент другого тону на аорті, систолічний шум на верхівці і аорті функціонального характеру.

Під час кризу може відбутися зрив ритму у вигляді пароксизмальної тахікардії або фібриляції передсердь, що значно ускладнює клінічну ситуацію.

До обов'язкових лабораторно - інструментальних методів обстеження при гіпертонічних кризах відносяться:

( гемоглобін крові і гематокрит;

* глюкоза крові;

* калій і натрій у сироватці крові;

* креатинин сироватки крові;

* еритроцити, лейкоцити і білок у сечі;

* ЕКГ;

* Дослідження очного дна.

При необхідності проводиться ЕХОкг, ультразвукове дослідження судин і органів черевної порожнини, комп'ютерна томографія відповідного органа в тому числі голови), ангіографія.

До невідкладної допомоги ставиться у випадках ускладненого перебігу кризу негайна госпіталізація у відділення інтенсивної терапії відповідного профілю, оцінка його стану і опрацювання програми зниження АТ. На початковому етапі АТ знижують до відносно безпечного рівня, тобто на 25% від вихідного протягом першої години, але не нижче 160/ 100 мм рт. ст. (діастолічний АТ не нижче 90 мм рт.ст.). Початок лікування передбачає парентенральний шлях введення препаратів, а підтримка потрібного рівня АТ - пероральний. Застосовуються такі препарати, як нітропрусид натрію, нітрогліцерин (застосовуються спеціальні системи для введення), лабеталол, еналаприлат, фуросемід.

Під стабілізацією стану хворого мається на увазі:

1)ліквідація ознак прогресуючої поразки органів - мішеней;

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Традиційно гіпертонічні кризи класифікують	\|	Ішемічна хвороба серця.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.027 сек.