Традиційно гіпертонічні кризи класифікують

КЛАСИФІКАЦІЯ ГІПЕРТОНІЧНИХ КРИЗІВ.

Показання до добового моніторування АТ.

Ультразвукові методи дослідження судин.

Допплеровські методи з оцінкою артеріального кровотока. Відео - ехосигнал для аналізу структури судинної стінки. Дослідження розтяжності судинної стінки, її товщини і визначення швидкості пульсової хвилі.

Швидкість поширення пульсової хвилі прямо корелює з рівнем серцево-судинної і загальної смертності.

В останні роки повноцінне обстеження хворого гіпертонічною хворобою неможливо уявити без добового моніторування АТ. По його результатах розрізняють хворих з адекватним зниженням АТ вночі ( dipper) і без такого

(non-dipper). До ″нондипперів″ відносяться хворі, у яких вночі АТ знижується менш, ніж на 10% від денного. Прогноз у таких хворих дещо гірший.

1. Висока варіабельність артеріального тиску.

2. Підозра на гіпертонію „білого халата”.

3. Симптоми гіпотонії.

4. Рефрактерна до лікування артеріальна гіпертензія.

При добовому мониторуванні АТ визначаються:

1. Середні значення систолічного АТ і діастолічного АТ за добу;

2. Активний (день) і пасивний (ніч) періоди;

3. Індекси часу для АТ_сист.і АТ_діаст. за активний і пасивний періоди (Індекс - це % часу, протягом якого величина АТ перевищувала критичний рівень - 140\ 90 для денного і 120\ 80 - для нічного АТ);

4. Добовий індекс - різниця між середньоденним і середньонічним АТ;

5. Варіабельність АТ – стандартне відхилення АТ_сист. і АТ_діаст. окремо для дня і ночі;

6. Величина ранкового підіому АТ_сист. і АТ_діаст (з 5 до 10 годин).

Для проведення дослідження на протязі попередніх 7 - 10 днів пацієнти не повинні одержувати гіпотензивних препаратів.

Гіпертонічні кризи.

Гіпертонічний криз - це гостре значне підвищення артеріального тиску, яке супроводжується клінічною симптоматикою пораження органів-мішеней, вторинної щодо гіпертензії. Головною особливістю кризу є підвищення АТ. При цьому систолічне підвищується на 20 - 100 мм. рт.ст., а діастолічне - на 10 - 50 мм рт.ст. У ряді робіт пропонується встановити як діагностичний критерій кризу цифри АТ 210/120 мм рт.ст. Однак прямої залежності між рівнем АТ і вагою кризу виявити не вдається, оскільки у формуванні клінічної картини кризу не менше значення мають інші патогенетичні механізми: ступені порушення мозкового, коронарного і ниркового кровотоку, водно - електролітного обміну і розвитку набряку мозку. Кризи часто називають квінтесенцією гіпертонії.

1) По клініці розвитку:

( перший тип

( другий тип

2)По переважному пораженні органів - мішеней

( гіпертензивна енцефалопатія;

( серцева недостатність;

( ниркова недостатність;

( гіпертензивні пораження очей.

3) По стану центральної геодинаміки:

( гіперкінетичний;

( гіпокінетичний;

( нормокінетичний.

4) По терміновості надання медичної допомоги:

( невідкладна;

( екстрена.

Гіпертонічні кризи I типу характеризуються швидким (протягом декількох годин ) початком, вираженими вегетативними розладами (головний біль, відчуття тремтіння в тілі, серцебиття, почуття припливів жару, мерзлякуватість кінцівок, сухість у роті, частішання сечовипускань, психомоторні розлади і т.і. ).

Кризи II порядку характеризуються повільним розвитком ( десять годин або доба) на тлі довгостроково триваючої АГ з вираженою симптоматикою набряку мозку, затримки рідини, явищами наростаючого периферичного вазоспазма і прогресування серцевої недостатності.

Щодо поразки органів-мішеней передбачається виділення клінічної картини провідної ланки, хоча необхідно відзначити, що всі органи - мішені не можуть залишатися інтактними і, маючи місце у хворого в різних сполученнях, зливаються в єдиний симптомокомплекс.

Розподіл за станом центральної геодинаміки використовується винятково для раціонального підбора терапії.

Неускладнені гіпертонічні кризи - кризи, що протікають без гострої або прогресуючої поразки органів – мішеней, являють собою потенційну загрозу для життя хворого і вимагають швидкого (протягом декількох годин або за добу) зниження АТ.

Ускладнені гіпертонічні кризи протікають із гострим або прогресуючим пораженням органів – мішеней і, представляючи собою пряму загрозу для життя хворого, вимагають екстреного зниження АТ у перші години лікування.

Відносно неускладнених кризів, необхідно пам'ятати, що вони все ж таки являють загрозу для життя хворого. По переважанню симптоматики вони діляться на кардиальні і церебральні. До них же потрібно відносити підвищення АТ до 240/ 140 мм рт. ст. навіть без явних симптомів поразки органів - мішеней, значне підвищення АТ в ранньому післяоперацііному періоді і випадки носових кровотеч при підвищенні АТ.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Критерії гіпертрофії лівого шлуночка за ЕКГ	\|	ДІАГНОСТИКА.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.