• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Топографічна перкусія легень.

Коробковий

Звук тремтіння

Інтерпретація результатів порівняльної перкусії й визначення голосового тремтіння

Перкуторний Голосове Синдроми

Ясний легеневий- Не змінено 1. Норма

2. Звуження бронхів

3. Гідроторакс

4. Обтураційний ателектаз

ПритупленняОслаблення Фіброторакс або

(або тупий) шварти

1. Осередкове ущільнення

Посилення 2. Часткове ущільнення

Ослаблення 1. Пневмоторакс

Тимпанічний Посилення 2. Порожнина в легені,

сполучена із бронхом

Ослаблення 3. Емфізема легень

Притуплення 1. Початкові стадії

із тимпаніч- Посилення запалення

ним відтінком 2. Компресійний

ателектаз

Топографічну перкусію застосовують для визначення верхніх і нижніх границь легень, а також рухливості їх нижнього краю, величини півмісяцевого простору Траубе, величини і місця локалізації патологічного процесу.

Запам'ятайте:

При проведенні топографічної перкусії варто пам'ятати відомі правила.

1) Перкусія проводиться точно по топографічних лініях.

2) Сила перкуторного удару - тиха (поширення коливань на 3 - 4 см углиб тканин).

3) Перкусію проводять по міжребер′ях

4) Напрямок перкусії - від легеневого до тупого звуку. Палець-плесиметр при цьому переміщають під час перкусії паралельно границі очікуваної тупості.

5) Границі легені відзначають по краю пальця, зверненого до легеневого звуку (єдине виключення становить визначення дихальної екскурсії нижнього краю легень при максимальному видиху.

Визначення висоти стояння верхівок (верхньої границі) легені.Палець-плесиметр розташовують у надключичній ямці праворуч, паралельно ключиці. Тиху перкусію проводять від середини ключиці догори і медіально в напрямку до зміни перкуторного звуку, зміщаючи палець-плесіметр на 0,5 - 1 см (малюнок а.). Виявивши місце переходу ясного легеневого перкуторного звуку в тупий і відзначивши його по стороні пальця, зверненого до легеневого звуку, вимірюють відстань від верхнього краю ключиці (на рівні її середини) до знайденої границі легень. У нормі ця відстань становить 3 - 4см. Так само проводять визначення ліворуч, порівнюючи отримані результати.

Положення лікаря й хворого при визначенні висоти стояння верхівок легень видно на малюнку б.

Визначення верхньої границі легені спереду. а - схема перкусії; б - положення лікаря і хворого при перкусії.

При визначенні висоти стояння верхівок легені позаду палець-плесиметр розташовують над остю лопатки. Перкусію проводять у напрямку до точки, розташованої на рівні остистого відростка VII шийного хребця на 3-4 см убік від нього (малюнока). Знайдене місце переходу ясного легеневого звуку в тупий описують як верхню границю легень ззаду. У нормі верхівки легень ззаду перебувають на рівні остистого відростка VII шийного хребця.

Положення лікаря і хворого при визначенні висоти стояння верхівок легень ззаду показано на малюнку б. Лікар перебуває позаду від хворого, руки якого вільно опущені уздовж тулубу, голова злегка нахилена вперед.

При визначенні ширини полів Креніга (мал. а нижче) палець-плесіметр розташовують по верхньому краї трапецієподібного м'яза, на її середині. Перкутують спочатку в медіальному напрямку, переміщаючи палець-плесиметр на 0,5-1,0 см до притуплення, де відзначають границю. Потім повторюють топографічну перкусію від вихідного положення пальця-плесиметра в напрямку плечового суглоба до притуплення, де також відзначають границю.

Положення лікаря й хворого при визначенні ширини полів Креніга показано на тім же малюнку (положення б). Хворий сидить або стоїть, лікар розташовується позаду від пацієнта. Ширина полів Креніга в нормі дорівнює 5-8 см.

Визначення ширини полів Креніга:

а) схема перкусії;

б) положення лікаря і хворого при перкусії

Визначення верхньої границі легені ззаду: а - схема перкусії (у напрямку до точок, розташованих на 3 - 4см вбік від остистого відростка VII шийного хребця);6 - положення лікаря й хворого при перкусії.

Палець-плесіметр розташовують горизонтально і, починаючи від рівня III ребра, перкутують по зазначених лініях зверху вниз до притуплення перкуторного звуку. Хворий стоїть або сидить, руки опущені уздовж тулубу.

Визначення нижніх границь легеньпроводять по топографічних лініях праворуч і ліворуч, причому ліворуч по парастернальній і середньо-ключич-ній лініям границі легень не визначають через наявність тут серцевої тупості.

Техніка визначення нижнього краю легень по парастернальній і середньо-ключичній лініям праворуч представлена на малюнку. Лікар перебуває праворуч і трохи попереду від пацієнта.

Потім лікар просить хворого підняти руки за голову й послідовно перкутує по передніх, середніх і задніх пахвових лініях (а, б, в), відзначаючи знайдені границі.

Далі хворого просять знову опустити руки уздовж тулуба й проводять перкусію по лопатковій і паравертебральній лініях.

Перкусія нижнього краю легень по парастернальній (а) і середньо-ключичній (б) лініям; в - положення лікаря й хворого при перкусії по середньо-ключичній лінії.

1 - середня лінія;

2 - права грудинна лінія;

3 - парастернальна лінія;

4 - середньо-ключична лінія. Римськими цифрами позначені границі нижнього краю легень у здорової людини

Перкусія нижнього краю легень.

По передній (а), середній (б) і задній (в) пахвовим лініям; г - положення лікаря і хворого при перкусії. 5 - передня, 6 - середня і 7 - задня пахвові лінії.

Римськими цифрами позначені ребра, по яких визначається нижня границя легені в здорової людини.

Перкусія нижнього краю легень.

По лопатковій (а) і паравертебральній (б) лініям. 8 - лопаткова лінія; 9 -паравертебральна лінія.

Римськими цифрами позначені ребра, по яких визначається нижня границя легені в здорової людини.

Опис знайдених нижніх границь легень роблять за рівнем відповідних ребер, міжребер′їв і остистих відростків хребців, для чого використають описані вище анатомічні орієнтири на грудній клітці.

Розташування нижніх границь легень у нормостеників представлено в таблиці.

Заключним етапом топографічної перкусії є визначення екскурсії нижньогокраю легень. При необхідності її визначають по всіх топографічних лініях, однак частіше це дослідження обмежується лише задньою пахвовою лінією праворуч і ліворуч, де екскурсія легень найбільша.

Визначення дихальної екскурсії нижнього краю легені по задній пахвовій лінії складається із трьох моментів:

1) перкусія при спокійному дихання (границя відзначається по краю пальця-плесиметра, зверненого до легеневого звуку);

2) перкусія при затримці дихання на висоті глибокого вдиху (границя легені відзначається по краю пальця-плесиметра, зверненого до легеневого звуку); 3) перкусія при затримці дихання після максимального видиху (границя легені відзначається по краю пальця-плесиметра, зверненого до тупого звуку).

У нормі рухливість нижнього краю легень по задній пахвовій лінії становить 6-8 см,

Визначення дихальної екскурсії нижнього краю легені:

а - перкусія при спокійному дихання;

б - перкусія при затримці дихання нависоті глибокого вдиху;

в - перкусія при затримці дихання після максимального видиху.

Схема.

Інтерпретація результатів топографічної перкусії легень представлена нижче.

Читайте також:

1. Основні правила аускультації легень.
2. Перкусія живота.
3. Перкусія печінки.
4. Порівняльна перкусія легень.
5. Топографічна анатомія грудей
6. Топографічна анатомія живота
7. Туберкульоз легень.
8. Штучна і допоміжна вентиляція легень.

Переглядів: 22739