• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Значення планування процесу фізичного виховання

Література

ЛЕКЦІЯ № 10

ТЕМА: ОСОБЛИВОСТІ ПЛАНУВАННЯ ТА МЕТОДИКИ КОНТРОЛЮ ЗА ПРОЦЕСОМ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВ

Мета- сформувати в студентів знання про особливості планування процесу фізичного виховання школярів. Завдання:

1. Сформувати в студентів вміння належним чином оформлювати документи планування з галузі фізичної культури і спорту.

2. Сприяти формуванню в студентів вміння критично оцінювати отриману інформацію та формулювати на основі цього логічні висновки.

3. Сприяти формуванню наукового світогляду, моральних та етичних якостей студентського колективу.

Навчально-матеріальне забезпечення- мультимедійний проектор, презентація.

ПЛАН

1. Значення планування процесу фізичного виховання.

2. Характеристика основних документів планування навчального процесу з фізичного виховання.

3. Значення та форми контролю навчального процесу з фізичного виховання.

4. Методика педагогічних спостережень на уроці ФК (візуаль­ні спостереження, хронометраж уроку, виз­начення фізіологічної кривої навантаження).

5. Особливості проведення самоконтролю школярами.

1. Ареф’єв В.Г., Єдинак Г.А. Фізична культура в школі (молодому спеціалісту): Навчальний посібник для студентів навчальних закладів ІІ-IV рівнів акредитації. – Кам’янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2001 – 384 с.

2. Дубовис М.С., Цвек С.Ф. Планування навчальної роботи з фізичної культури в 5-11 класах. – К.: Пед. преса, 1999. – 164.

3. Кругляк О.Я. Поурочне планування курсу „Основи здоров’я і фізична культура”. – Тернопіль: Підручники і посібники”, 2002. – 64 с.

4. Кругляк О.Я., Брунарська О.С., Ілик І.М., Кругляк Н.П. Календарно-тематичне планування уроків фізичної культури. 1-4 класи. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2001. – 48 с.

5. Основи здоров’я і фізична культура. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. 1-11 класи. – К.: Початкова школа, 2001. – 112 с.

6. Худолій О.М. Теоретичні основи планування навчальної роботи з фізичної культури в школі / Науково-методичний журнал „Теорія та практика фізичного виховання. – Харків, 2001. - №1. – С.3-12.

7. Шиян Б.М. Методика фізичного виховання школярів. – Львів: Світ, 1993. – 184 с.

8. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. – Ч.2. – Тернопіль: Богдан, 2002. – 248 с.

Як свідчать енциклопедичні словники, план - це заздалегідь визначений порядок, послідовність здійснення накресленої на конкретний період програми (роботи) з вказівкою її мети, змісту, обсягів, методів, матеріальних і фінансових засобів, термінів виконання.

Планування навчально-виховного процесу з предмету “фізична культура” суттєво відрізняється за своїм змістом від планування з інших навчальних предметів. Це обумовлено специфікою навчання руховим діям і необхідністю поруч з вирішенням освітніх та виховних задач цілеспрямовано впливати на фізичний розвиток учнів.

Процес планування фізичного виховання знаходить своє відображення в конкретних документах планування: державних і тих, що складає безпосередньо сам вчитель.

Тому в практиці під плануванням розуміють складання методично обґрунтованої документації, що формує систему навчання і виховання.

Правильно виконане планування повинно відповідати таким вимогами:

Þ забезпечувати можливість оперативного внесення коректив;

Þ спиратися на загальні і методичні принципи ФВ;

Þ бути цілеспрямованим і перспективним;

Þ бути реальним;

Þ бути конкретним;

Þ бути наочним.

Системний підхід лежить в основі всієї методології наукового пізнання та сучасної соціальної практики. В основі системного підходу знаходиться розглядання об’єктів як систем. Системний підхід потребує розкриття цілісності об’єкту, виявлення всіляких типів зв’язку в ньому та зведення їх в єдину теоретичну картину.

Таким чином, системне планування полягає в передбаченні і “проектуванні” всіх чинників, які обумовлюють фізичне виховання як системи.

В процесі навчання руховим діям вирішується завдання забезпечення “базової” рухової підготовки - виховання “школи рухів” (Г.В.Васильков, 1988), тобто формування певного кола вмінь і навичок, необхідних для повсякденного побуту, праці, оборонної, спортивної та інших видів діяльності. Засвоєні різноманітні фізичні вправи в свою чергу є ефективним засобом зміцнення здоров’я і загартування, тренування і підвищення надійності всіх функцій та систем організму на всі роки життя.

Формування рухових вмінь і навичок - процес довготривалий, який потребує сотень, а інколи і тисячі повторень рухових дій. Таким чином, в процесі фізичного виховання необхідно керуватися принципом систематичності, передбачивши по етапах навчання: етап початкового розучування, поглибленого, деталізованого розучування, закріплення і подальшого удосконалення рухової дії.

При системному плануванні недопустимо замикати процес навчання і тренування тільки на уроках фізичної культури. Успіх гарантується добре обґрунтованим зв’язком усіх форм занять: урочних та позаурочних. Спроба поєднати всі форми рухової активності в єдиному документі перспективного планування фізичного виховання в школі зроблена Л.П.Метвєєвим (1991). Ми розглянемо урочні і позаурочні форми фізичного виховання в наступному питанні лекції.

Здійснення реального планування навчально-виховного процесу з фізичного виховання в загальноосвітній школі з врахуванням принципу системного підходу потребує таких знань:

1) вікової динаміки розвитку різних рухових якостей;

2) рекомендацій по обсягу та інтенсивності допустимих фізичних навантажень для учнів різних класів;

3) норми рухової активності по вікових групах;

4) загального режиму дня школяра і місця в ньому рухового режиму (різних форм занять фізичними вправами);

5) механізмів засвоєння знань, формування рухових вмінь і навичок, технології розвитку рухових якостей;

6) методів організації навчально-виховного процесу, методів навчання, методів виховання;

7) приблизних норм дозування різних вправ: в уроці, в системі уроків;

8) види контролю та критерії успішності, тестів фізичного розвитку і фізичної підготовленості (Г.В.Васильков, 1988).

Функції педагогічного планування полягають у передбаченні очікуваного результату і логічно-формалізованому “проектуванні” того, як буде розгортатися процес фізичного виховання в конкретних умовах на основі загальних закономірностей. Плани дають змогу дивитися далеко вперед, визначати мету і конкретні завдання, передбачати найефективніші засоби та шляхи їх розв’язання.

Процес планування можна уявити у вигляді ряду послідовних операцій, що становлять цілу систему творчої діяльності вчителя. Реальний процес фізичного виховання, природно, не можна побудувати інакше, ніж із певного вихідного пункту (“із початку”). Водночас його планування починається ніби “з кінця” – із передбачення і формування ідеї про основні напрями роботи, із принципових підходів до розв’язання методичних питань. Така ідея виникає, зазвичай, уже в студентські роки. Вивчаючи курс теорії і методики фізичного виховання, спортивно-педагогічні дисципліни, спостерігаючи роботу своїх викладачів, учителів школи, студент “приміряє” надбані знання й уміння до своєї майбутньої роботи, формує мету-ідеал та стратегічну мету. У вчителя ідея майбутньої роботи (мета-ідеал) в наступному навчальному році формується на основі набутого досвіду, спостережень діяльності інших педагогів, інформації, отриманої внаслідок самоосвіти.

Зіставлення мети-ідеалу з конкретними умовами праці, рівнем підготовленості учнів приводить до певних її коректив. Лише після цього вона трансформується в тактичну та оперативну мету. Далі проектується бажаний стан рівнів теоретичної, фізичної і технічної підготовки у вигляді певних результатів.

Бажаний стан досягається постановкою низки конкретних завдань щодо засвоєння теоретичної інформації, виховання фізичних якостей та опанування фізичних вправ, передбачених шкільною програмою, а також оздоровчих і виховних завдань.

Для висунутих завдань учитель визначає систему педагогічного впливу на учнів (засоби, методи й умови праці). Ця операція, як і попередня, повинна виконуватися за безпосередньої участі учнів.

Визначаючи систему педагогічного впливу, дуже важливо врахувати можливі несприятливі чинники, що будуть заважати правильній організації процесу фізичного виховання (негативне ставлення батьків або педагогів, друзів і оточення загалом до фізичної культури, порушення режиму, шкідливі звички тощо).

Для перевірки правильності ходу педагогічного процесу створюється підсистема поетапного контролю за допомогою спеціальних тестів.

Якщо на кожному етапі одержаний від контролю результат переважно відповідає запланованому, то робиться висновок про правильність планування, і підстав для занепокоєння немає. Якщо за умови сумлінної реалізації планів контрольні результати суттєво відрізняються від запланованих, то в системі планування допустилися помилок. Для їх виявлення необхідно: по-перше, перевірити, чи всі несприятливі чинники враховані при плануванні; по-друге, піддати ревізії систему педагогічного впливу, і якщо тут не виявлено помилок, оцінити реальність висунутих педагогічних завдань. Якщо помилки виявлено вже у першій ланці й учитель переконаний, що саме вони є причиною невиконання запланованих результатів, то вживаються відповідні заходи, а інші ланки вже не перевіряються. Можливий, особливо в перші роки роботи вчителя, і такий варіант, коли допущені незначні помилки в різних операціях планування в сукупності суттєво позначаються на результаті діяльності. Тому молодий учитель повинен постійно аналізувати всю свою діяльність, бути для себе суворим суддею. Це – запорука успіху в майбутньому.

Планування завершується підсумковим контролем. Ці дані є вихідними для планування наступного циклу (серії уроків, навчальної чверті, навчального року).

Читайте також:

1. A) правові і процесуальні основи судово-медичної експертизи
2. DIMCLRE (РЗМЦВЛ) - колір виносних ліній (номер кольору). Може приймати значенняBYBLOCK (ПОБЛОКУ) і BYLAYER (ПОСЛОЮ).
3. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
4. I визначення впливу окремих факторів
5. II. Визначення мети запровадження конкретної ВЕЗ з ураху­ванням її виду.
6. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
7. II. Поняття соціального процесу.
8. IV. План навчального процесу.
9. Iсторичне значення революції.
10. Ne і ne – поточне значення потужності і частоти обертання колінчастого вала.
11. Ocнoвнi визначення здоров'я
12. А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США

Переглядів: 2409